4.Поняття про стиль

Стиль— різновид, видозміна літературної мови; манера мовного вираження у різних сферах, умовах, формах (усній і писем­ній) спілкування; мистецтво слова. Розрізняють такі основні функціональні стилі сучасної української літератур­ної мови: розмовний, публіцистичний, науковий стиль, офіційно-діловий стиль, художній стиль, конфесійний стиль.

Основне призначення художнього стилю – впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки. Головними ознаками художнього стилю є образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираженості, зображуваність.

Офіційно-діловий стиль - функціональний різ­новид літературної мови, що використовуєть­ся в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою та установою, між посадовими особа­ми; ділові взаємини на виробництві тощо). Це і стиль державних документів — указів, договорів, законів, кодексів, актів та ін.

Публіцистичний стиль - 1) один з функціональних стилів літературної мови, призначений для передачі масової інформації; 2) емоційно забарвлена, піднесена мова з ознаками вольової оцінності (у цьому значенні виступає синоні­мом до понять «ораторський стиль», «риторич­ний стиль»). Сфера використання публіцистичного стилю – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання.

Науковий стиль — функціональний різновид літе­ратурної мови, що використовується з пізна­вально-інформативною метою в галузі науки та освіти. Поняття наукового стилю об'єднує мову різних га­лузей науки.

Конфесійний стиль) — стиль виник як стильове запозичення у зв’язку з прийняттям християнства у Київській Русі. Культові книги почали перекладати з грецької мови старослов’янською і використовували в релігійних обрядах, додаючи окремі українські вимовні і граматичні риси. Головне призначення конфесійного стилю –допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ з Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об’єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.

5. Загальна характеристика наукового стилю мовлення

Науковий стиль мовлення є засобом спілкування в галузі науки та навчально-наукової діяльності. Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів.Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко.У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела.

7.Поділ лексики за вживанням

Групи слів за вживанням: загальновживані, стилістично забарвлені слова, діалектизми, професійні слова і слова-терміни, просторічні слова, жаргонізми. Найбільший тематично-стилістичний шар лексики мови становлять загальновживані слова, які використовуються вільно, без будь-яких обмежень. Слова (стійкі словосполучення), що не входять до складу лексичної системи літературної мови, а є елементами лексики певного діалекту, називаються діалектизмами. Професіоналізми — слова та словосполучення, характерні для мови людей певних професій. Слова, що вживаються лише в усному побутовому мовленні, називають просторічними. Поза загальновживаною мовою стоять жаргонізми (з франц. пташина мова) – слова або вислови, уживані невеликою групою людей.