Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія повна.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
380.93 Кб
Скачать

13. Управління виробничими запасами підприємства.

Виробничі запаси – це засоби в-ва, які поступили на склади підприємства, але ще не вступивші в виробничий процес.

Метою управління виробничими запасами є забезпечення безперебійного процесу виробництва. Ефективне управління запасами дає змогу знизити тривалість виробничого й усього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обороту частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи.

Управління виробничими запасами виконує слідуючі функції:

- розробка норм запасів по всій номенклатурі матеріалів, які використовуються на підприємстві;

- правильне розміщення запасів на складах;

- організація діючого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття мір для підтримки їх стану;

- створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісного і якісного зберігання.

Завдання управління вир-ими запасами:

  1. проведення аналізу запасів;

  2. визначення цілей формування запасів;

  3. оптимізація обсягу основних груп поточних запасів;

  4. оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, які включаються в оборотні активи;

  5. побудова ефективної системи контролю за рухом запасів на під-тві;

  6. відображення у фін. обліку вартості запасів матеріальних цінностей в умовах інфляції.

14. Стратегія фінансування оборотних активів підприємства.

У теорії фінансового менеджменту прийнято виділяти різні стратегії фінансування оборотних активів залежно від вибору джерел покриття варіюючої їх частини, тобто вибору відносної величини чистого оборотного капіталу. Вибір моделі стратегії фінансування зводиться до виділення відповідної частки капіталу, яка розглядається як джерело покриття оборотних активів.

Стратегії фінансування оборотних активів залежать від покладених у їх основу принципів фінансування змінної частини. При цьому постійна частина оборотних активів визначається на рівні мінімальної потреби в оборотних активах у досліджуваному періоді. Змінна частина — різницею між фактичною і мінімальною потребою в оборотних активах. Та частина оборотних активів, яка фінансується за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу, називається чистим оборотним (робочим) капіталом. Чистий оборотний капітал = Оборотні активи - Поточні зобов'язання. Чим більший чистий оборотний капітал, тим менший ризик втрати ліквідності.

Відомі чотири моделі поведінки: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна.

Ідеальна модель побудована на підставі суті категорій "оборотні активи" і "короткострокові зобов'язання". Модель означає, що оборотні активи за величиною збігаються з короткостроковими пассивами. У реальному житті така модель практично не зустрічається.

Агресивна модель означає, що довгостроковий капітал слугує джерелом покриття оборотних активів, тобто того їх мінімуму, який необхідний для проведення фінансово-господарської діяльності.

Консервативна модель передбачає, що варіююча частина оборотних активів покривається довгостроковими пасивами Відсутній ризик втрати ліквідності, тому що не залучається до кредитування кредиторська заборгованість. Чистий оборотний капітал дорівнює за величиною оборотним активам. Вважається, що з позиції ліквідності консервативна стратегія найменш ризикована. Однак при цьому прибуток підприємства знаходиться на низькому рівні за рахунок збільшення витрат на підтримання надлишкових запасів оборотних коштів.

Компромісну модель розглядають як найбільш реальну, тому що в цьому разі необоротні активи, системна частина оборотних активів і приблизно половина варіюючої частини оборотних активів фінансується за рахунок довгострокових джерел.