1. Сутність, мета та завдання фінансового менеджменту.

Фін. менедж-т – це розробка і реалізація управлінських рішень пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів.

Формування грошових коштів: статутний капітал, чистий прибуток і виручка.

Розподіл грош. коштів: податки – 25% державі, 75% фірма.

Використання грош.коштів: заробітна плата, транспорт, дивіденди.

Принципи фін. менеджменту:

1. Принцип фін. стратегії

2. Принцип стратегії управління

3. Врахування попереднього досвіду

4. Визначення непередбачених наслідків впливу зовнішніх факторів

5. Орієнтація на стратегічні цілі в розвитку підприємства.

Обєктом фін. менедж-ту – організація грошового обороту інвестицій основних та оборотних засобів, а також організація роботи фін. менеджерів.

Субєктами фін. мен –ту: власники підприємств, фін. менеджер широкого профілю, фін. менеджер вузького профілю.

Фін. управління здійснюється в такій послідовності:

• Постановка цілей

• Вибір методів, прийомів управління фін. ресурсами

• Складання програми фін планування

• Контроль за виконання управлінських рішень

• Організація виконання управлінських рішень

• Оцінка і аналіз результативності

Головною метою є забезпечення максимального добробуту власників поточного та перспективного періоду.

Цілі фінансового менеджменту:

1. Забезпечення стабільності, ліквідності та фінансової платоспроможності

2. Збільшення рентабельності капіталу

3. Максимізація прибутку та ефективність його виконання

4. Мінімізація ризиків

5. Формування оптимальної структури активів

Завдання фін. менедж-ту:

1. Формування фінансових ресурсів відповідно з фінансовою стратегією розвитку

2. Забезпечення ефективного виконання фінансових ресурсів

3. Оптимізація грошового обороту

4. Забезпечення максимального прибутку при визначеному рівні ризику

5. Забезпечення постійної фінансової рівноваги

Фін. мен-нт дозволяє вирішити такі цілі підприємства:

1. Виробничі цілі: програма виробництва і збуту; місце розташування виробництва, виробнича потужність

2. Економічні цілі: обсяги і види діяльності, структура видів діяльності, прибуток, рентабельність, дивіденди

3. Фінансові цілі: платоспроможність, ліквідність балансу, інвестування, фінансова структура капіталу.

2. Стратегія і тактика фінансового менеджменту.

Фінансова діяльність підприємства — це швидкозмінюваний, динамічний процес, вона має здійснюватися з урахуванням можливих перспектив її розвитку. Стратегічний фінансовий менеджмент якраз і полягає у прогнозуванні напрямків фінансової діяльності на майбутнє, моделюванні параметрів розвитку фінансових процесів з урахуванням прогнозних змін факторів зовнішнього середовища. Фінансову стратегію можна визначити як формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства і вибір найбільш ефективних шляхів їх реалізації. У зв'язку з орієнтацією фінансової стратегії на довгострокову перспективу стратегічні фінансові рішення мають незначну деталізацію.

На відміну від стратегічного управління фінансами тактика фінансового менеджменту характеризується середнім рівнем деталізації рішень і залежить від поточних можливостей підприємства.

У розробці стратегії фінансового управління фінансовий менеджер орієнтується на необхідність забезпечення самофінансування підприємства, тобто накопичення капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення. Отже, в процесі стратегічного управління фінансами здійснюється пошук шляхів нагромадження капіталу і перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш перспективні сфери бізнесу або в розширення масштабів діяльності підприємства.

Залежно від досягнутого рівня фінансової стійкості суб'єкти господарювання можуть обирати орієнтиром одну з трьох базових стратегій фінансового розвитку:

• Стратегія подолання нестійкості фінансової системи підприємства, або стратегія виживання, до якої вдаються в умовах економічної кризи, нестабільності та інфляції, і у випадку, коли показники фінансово-господарської діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення.

• Стратегія підтримки фінансової стійкості або стабілізації, що застосовується в умовах нестабільних обсягів продаж і прибутку, переважно у галузях зі стабільною економікою.

• Стратегія розвитку або стійкого зростання, що свідчить про прагнення підприємства до збільшення обсягів реалізації, підвищення рентабельності та покращання інших показників фінансового стану.

На відміну від стратегічного фінансування, тактичне управління фінансами спрямовано на забезпечення відшкодування поточних витрат за рахунок отриманих доходів, регулювання обсягу поточних грошових виплат. Іншими словами, тактичний фінансовий менеджмент орієнтується на внутрішні джерела фінансування з метою забезпечення самоокупності діяльності. Вирішальна роль відводиться ефективності використання наявних грошових коштів у конкретний проміжок часу.

При цьому значна увага приділяється стимулюванню комерційної ініціативи, зростанню продуктивності праці, раціоналізації витрат, тоді як стратегічний фінансовий менеджмент абстрагується від методів стимулювання, витрати розглядаються лише у зв'язку із фактором окупності, а капіталовкладення — з позицій майбутнього прибутку.

Тактичні завдання можуть стати для підприємства першочерговими у таких випадках: якщо серйозно погіршиться фінансовий стан підприємства і виникне реальна загроза банкрутства; коли вилучення ресурсів для реалізації стратегічних завдань може призвести до погіршення фінансових показників підприємства протягом кількох років; якщо запропоновані стратегічні дії є дуже ризикованими і можуть справити непередбачуваний вплив на ринкові позиції підприємства та його платоспроможність.