1. Види (может, вади???) ринкового самоврядування та об’єктивні причини втручання держави в економічні процеси.

Вади ринкового саморегулювання виникають внаслідок: 1)неспроможності конкуренції; 2)неспроможності ринку забезпечувати людей суспільними товарами; 3)зовнішніх ефектів (екстерналій); 4)неповноти ринків; 5)недосконалості інформації; 5)економічної нестабільності.

Наявність вад ринкового саморегулювання обумовлює необхідність державного регулювання економіки.

Ринкова система погано реагує на загальносуспільні та загальнодержавні потреби (освіта, фундаментальна наука, культура, захист довкілля тощо); ринок через механізм конкуренції об'єктивно спричиняє явища масових банкрутств різних підприємств (фірм), а отже, і безробіття, соціальне розшарування суспільства на бідних і багатих. За таких обставин з'явилася потреба в державному регулюванні економіки, посиленні державного впливу на економіку, що дало б змогу функціювати ринковому механізму, який би поєднував ринкове і державне її регулювання.

2. Діалектика взаємозв’язку економічної політики і державного регулювання.

Державне регулювання економіки - це вплив держави на діяльність господарюючих суб'єктів і ринкову кон'юнктуру з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму. Воно реалізується шляхом проведення економічної політики. Економічна політика — це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.

Напрями економічної політики:

o антициклічна політика;

o галузева політика;

o антимонопольна політика;

o грошово-кредитна політика;

o соціальна політика;

o задоволення попиту на послуги і товари колективного користування;

o боротьба з безробіттям тощо.

Тобто взаємозв’язок полягає в тому, що певна економічна політики реалізується через конкретні заходи з державного регулювання економіки.

3. Використання економічних законів в практиці державного регулювання ринкових відносин.

Економічні закони виявляють об’єктивні, стійкі причинно-наслідкові зв’язки як усередині виробничих відносин, економічних процесів і явищ, так і між ними самими, розкривають сутність цих зв’язків (наприклад, закони вартості, середнього або монопольного прибутку, співвідношення між складовими національного доходу та ін.). Економічні закони бувають всезагальні, загальні та специфічні.

Взагалі, розрізняють три рівні використання економічних законів: економіко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний.

Економічна теорія покликана давати наукове пояснення вимог економічних законів, тобто доводити їх до підприємців, управлінських і господарських структур у вигляді законів.

Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, провідної теоретичної концепції, вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють державні закони (передусім закони Верховної Ради України), правові положення та інші економічні документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники.

І, нарешті, третій рівень — використання економічних законів практиці господарювання фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов'язаних з виробництвом. Розпочинається по суті суспільна діяльність людей, що ґрунтується на економічних рішеннях і використанні економічних важелів.

Використання економічних законів в практиці державного регулювання = Безпосередньо управлінський рівень ..

Вплив держави на економічну систему має здійснюватися на основі використання економічних законів.