Розповідь вихователя
У роботі по ознайомленню дітей з природою досить широко використовуються розповіді вихователя. Необхідність використання розповідей викликається потребою у розширенні знань дітей, розвитку у них пізнавальних інтересів, підведенні їх до встановлення зв'язків у природі.
Досить часто розповіді використовуються у повсякденному житті, щоб розширити знання дітей про який-небудь об'єкт природи. Як правило, такі розповіді поєднуються з спостереженнями в природі. Наприклад, вносячи в старшу групу квітку – алое – вихователь організує розгляд її, відмічає, що листя у алое, дуже соковиті, товсті. Як ви думаєте, де нам краще поставити, цю квітку, щоб вона добре росла? Ми її поставимо на таке місце, де буває багато сонця. Ця рослина мандрівниця, її батьківщина дуже далеко, там завжди сильно пече сонце, жарко, мало води і тому алое пристосувалося запасати воду у листях, щоб не загинути. Поставимо її на сонце, щоб вона відчувала себе у нас як на своїй батьківщині. Поливати її дуже часто не потрібно. Ось зараз я поллю її добре, щоб земля набралася водою і 2—3 дні не треба поливати.
Розповіді вихователя використовуються і під час занять, найчастіше під час розгляду картин, спостережень, наприклад, організуючи з дітьми розглядання на занятті картини «Лисиця на полюванні», вихователь в кінці заняття може розповісти про лисицю:
– Важко звірям, взимку в лісі. Сніг пухкий, по ньому бігати важко, холодно, їсти звірям хочеться. Ось біжить лисиця по снігу, хвостом як рулем править. Вуха і ніс у неї дуже добре чують. Раптом, почула вона, щось під снігом пробігає. Миттю кинулася в сніг і зловила мишу. Багато мишей з'їдає лисиця за зиму, цим вона дуже корисна. Миші шкодять у лісі. Посадить лісник жолуді, щоб навесні з них виросли молоді дубки, а миші доберуться до насіння, поїдять його і не буде молоденького лісу. Лисиці – хороші помічники лісників: вони виловлюють шкідливих мишей.
Розповіді вихователя повинні давати дітям вірогідні знання, формувати правильне ставлення до розуміння природних явищ. Порівняно з читанням художніх творів природничого змісту розповіді вихователя мають цінність в тому, що цей метод більш оперативний. Вихователь може швидко зорієнтуватися, що недостатньо розуміють діти, в чому полягає помилковість їх суджень, невірне ставлення до того на іншого явища відповідно до виховної мети побудувати, свою розповідь.
Цікава, змістовна розповідь вихователя, найбільш авторитетної для дітей людини, справляє глибоке враження на дітей і надовго запам'ятовується.
Розповідь повинна бути емоційною, по можливості образною, яскравою.
Бесіди з дітьми
Бесіди посідають значне місце в ознайомленні дітей з природою. Бесіди з дітьми дошкільного віку є, головним чином, засобом уточнення, систематизації знань дітей, здобутих в процесі повсякденних спостережень, на заняттях. Шляхом бесід вихователь допомагає дітям повніше, глибше зрозуміти навколишній світ. Бесіди стимулюють дітей на зіставлення фактів, підводить до узагальнень. В процесі бесід формується логічне мислення дітей, розвивається мова,
В роботі з дітьми по ознайомленню з природою використовуються різні види бесід: вступна, супроводжуюча, заключна.
Вступна бесіда ставить своєю метою пов'язати попередні знання дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, виявити, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу.
Досить часто вступні бесіди проводяться перед екскурсіями в природу. Наприклад, перед екскурсією у парк навесні вихователь пригадує з дітьми: «Що ви бачили в парку, коли були минулого разу? Тепло було чи холодно? Чи бачили ви там квіти? Сьогодні ми знову підемо в парк» щоб подивитись, що змінилося, які квіти «розцвіли».
Супроводжуюча бесіда проводиться по ходу розгортання заняття. Наприклад, під час спостереження на екскурсії в лісі вихователь дає дітям такі запитання: Яка кора у сосни? Як ви узнали, що це сосна? Яка кора у ялина? Як ви узнали, що це ялина? Чим сосна відрізняється від ялини?
Заключні бесіди проводяться тоді, коли у дітей є вже відповідні знання, які потребують упорядкування, систематизації, закріплення. Заключні бесіди проводяться після екскурсій, спостереження в повсякденному житті, розглядання картин, перегляду кінофільмів, діафільмів, читання художньої літератури. Важливо, щоб вихователь, спираючись на наявні у дітей знання, зумів пробудити активну роботу думки, сприяв виробленню самостійних суджень. При підборі питань важливо відбирати не тільки такі, які вимагають від дітей пригадування, але і такі, які спрямовують думку дітей на встановлення зв'язків, залежностей в природі.
Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитись в кінці сезону. Навесні, влітку, в зв'язку з значним збільшенням явищ, з якими ознайомлюють дітей, можна проводити не одну, а дві, три бесіди. Наприклад, враження, одержані дітьми під час екскурсій в ліс, на луки і поле, уточнюються і систематизуються під час бесід на такі теми; «Що ми бачили в лісі», «Що ми бачили на лузі і полі» і т. д.
Заключні бесіди проводяться лише в старшій групі. Наводимо примірні запитання для заключної бесіди про осінь в старшій групі.
1. Яка зараз пора року?
Яка погода буває у вересні, в жовтні і листопаді?
Чому день став коротший, а ніч довша?
Які квіти цвітуть восени в саду, в лісі?
Що відбувається з листям на деревах?
Яких комах ви бачили восени, куди вони ховаються на зиму, чому вони ховаються?
Які птахи від нас відлітають, чому вони відлітають?
Які птахи залишаються і чим вони будуть живитися взимку?
Як готуються зимувати жаби, їжаки?
Чому треба піклуватися про птахів?
Що восени роблять селяни?
Для кого вони збирають багато овочів і фруктів?
Під час цієї бесіди можна використати картини з зображенням птахів, комах, зібрані дітьми гербарії квітів.
Використання художньої літератури в ознайомленні дітей з природою
В ознайомленні дітей з природою використовуються твори усної народної творчості, вірші, оповідання письменників-класиків і українських письменників.
Художня, література цінна не тільки тим, що збагачує дітей знаннями про природу, а й тим, що пробуджує в них почуття краси. Сприймаючи твори художньої літератури дошкільники проймаються ставленням письменників і поетів до природи, навчаються бачити в ній прекрасне, глибше і тонше відчувати красу в природі.
Художня література в значній мірі сприяє збагаченню мови дітей, формуванню уміння образно висловлювати свої враження, розвиває інтерес до природи.
Для ознайомлення дітей з природою використовуються твори реалістичні і фантастичні. До реалістичних творів відносяться твори М. Пришвіна «Золотий луг»» «їжак», твори К. Ушинського «Вишка» і ін., Л. Толстого «У Розки були цуценята», «Кошеня»» ї. Тургенєва «Горобець», багато творів письменників, наприклад Є. Чарушина, Г. Скребицького, деякі твори В. Біанкі і інші.
У цих творах реалістично замальовується життя природи на фоні цікавих пригод. Реалістичні твори найбільш цінні для ознайомленні дітей з природою ї їм треба віддавати перевагу.
У роботі з дошкільниками використовуються і твори фантастичні. Відома любов дітей до казки. Рослини і звірі, наділені людським горем і радощами, викликають у дітей глибоке співчуття, пробуджують любов до них. Ця риса сприймання дошкільниками природи явищ була тонко підмічена В, Г. Бєлінським, який радив для виховання у дітей любові до природи одушевити для них весь світ і всю природу, заставити говорити мовою любові і життя і німий камінь, і польову билину, і дзюркотливий струмок, і порхаючого по квітах метелика. До творів фантастичного плану можна віднести народні казки, які використовуються в молодшій групі для закріплення назв тварин, пізнавальні казки— використовуються -в групах старшого дошкільного віку.
Художня література, як метод ознайомлення дітей з природою, найчастіше використовується для розширення знань дітей про відомі їм предмети і явища природи. Слухання художніх творів пов'язано з активною діяльністю відтворюючої уяви. Цей процес буде тим дійовішим, чим повніше будуть сформовані образи у дітей, про навколишню природу.
Найчастіше художні твори використовуються або під час спостережень, або після них. Невеликі поетичні твори, уривки з них доцільно читати дітям під час спостережень, щоб слова зв'язати з образами. Наприклад, під час снігопаду добре прочитати уривок з твору І. Сурікова «Перший сніг»:
Білий сніг пухнастий
Падає, кружляє
І на землю тихо
Стелиться, лягає.
На прогулянці в теплий березневий день добре послухати дзюрчання струм Цілу зиму спали,
На тепло чекали
А тепер прокинулись,
Зразу бігти кинулись.
Дзвінко заспівали:
Ми дзвіночки весняні,
Ми дзвіночки голосні
Спішимо до річеньки
Нашої сестриченьки
Добрим помічником в ознайомленні дітей з природою є загадки, прислів'я, в яких сконцентровані характерні ознаки рослин, тварин, широко використовується переносне значення слів, метафори, алегорії як засоби образного відображення. Діти швидко сприймають загадки про природу, якаю вони пов'язані з безпосереднім сприйманням природи. Отже загадки обов'язково треба зв'язувати з тим, що діти в даний момент сприймають, на що скерована їхня увага. Наприклад, діти розглядають узор на розкришеному морозом вікні. Вихователь питає у дітей, на що схожий цей узор. – Наче казковий ліс намальований, - відповідають діти. «Без рук, без олівця, малює без кінця,— відгадайте, що це за художник».
Під час спостереження за горобцями можна загадати загадку:
Я ловлю комах, жучків,
Їм маленьких черв'яків,
В теплий край я не літаю.
Під стріхою хату маю,
«Цвірінь» — сів я на хлібець
А звуть мене … (горобець).
Доцільно використовувати також народні прислів'я. Високо цінив їх у виховній роботі з дітьми К. Д. Ушинський. Він вважав, що в прислів'ях відобразився народний погляд на природу, з них діти повинні черпати народну мудрість, привчатися до спостережливості. У грудні, наприклад, доречно сказати дітям старшого віку прислів'я: «Зимою деньок, як комарів носок» і запропонувати пояснити його зміст. В січні, і зв'язку з збільшенням дня, можна навести таке прислів'я; «На Новий рік прибавилося дня на заячий скік».
Найчастіше художні твори використовуються після спостережень, розгляду картин. Наприклад, казка Н. Павлової «В живій кімнаті» буде зрозумілою дітям, якщо раніше вони розглядали кульбабу. З казки вони дізнаються про властивість її закриватися на ніч і розкриватися вранці, іноді твори художньої літератури можна використовувати до проведення спостереження, щоб зацікавити дітей. В такому разі спостереження повинно проводитися зразу після читання. Так, після читання казки Н. Павлової «Як хмаринка» можна запропонувати дітям знайти за описом рослину.
Фіксація і закріплення знань дітей про природу.
Однією з форм закріплення знань дітей про природу є ведення календаря природи і календаря погоди. Навчальна і виховна цінність їх полягає у тому, що вони унаочнюють мінливість явищ в природі, сприяють кращому засвоєнню дітьми цих змін, формують інтерес до природи, розвивають спостережливість.
У молодшій і середній групах календар природи і погоди не ведеться, але для фіксації спостережень за погодою можна використати картинку-іграшку «Яка сьогодні погода». Її легко виготовити самому вихователю: на лист паперу наклеюються картинки з зображенням стану погоди (світить сонце, падає дощ, дме вітер, похмуро), посередині прикріплюється стрілка. Вихователь пропонує дітям переводити стрілку на відповідну погоді картинку.
У старшій групі потрібно вести і календар природи і календар погоди. В практиці роботи дитячих садків ведеться найчастіше календар природи: діти змальовують час від часу найцікавіші явища в природі і вставляють малюнки в кишеньки на календарі. Рідше можна зустріти календар погоди, в якому умовними значками відмічають стан погоди.
В старшій групі можна вести і календар природи, і календар погоди. Оформлюється він на одному листі паперу, який прикрашають малюнками або наклеєними картинками, відповідно до пори року. Під заголовком «Календар природи» розміщують 3 колонки, відповідно до трьох, місяців сезону, розграфлені па 30 днів. Внизу розміщують кишеньки для викладання дитячих малюнків, олівця. Рис. 1. Дітей треба навчити, як позначати погоду на календарі.
Р
ис
1.— Календар природи,
Так, восени, навесні і влітку можна домовитися з дітьми малювати такі позначення: Рис. 2 - ясно, Рис. З — хмарно, Рис. 4 — півнеба захмарено, Рис. 5— дощ, Рис. 6 — гроза. Взимку деякі позначення змінюються Замість дощу вводиться позначення, снігу — Рис. 7, замість грози. — хуртовина — Рис. 8.
У кінці кожного місяця: можна підрахувати, скільки було ясних днів, скільки дощових і т. д. Це сприяє закріпленню знань про характерні особливості кожного місяця, що повинні засвоїти діти підготовчої групи за програмою.
Малювання різних предметів і явищ з життя природи, ліплення овочів, фруктів, звірів сприяє кращому засвоєнню їх властивостей. З малюнків дітей старшої і підготовчої груп в кінці сезону можна зробити ширмочку і використати її під час проведення заключної бесіди.
Рис. 8.— Хуртовина
Як засоби фіксації знань в старшій групі потрібно широко використовувати складання гербаріїв, нескладних колекцій.
Дітей захоплює процес засушування рослин: акуратно покласти, розправити листочки. Із засушених рослин треба складати тематичні гербарії, наприклад «Весняні квіти» (пролісок, гусяча цибулька, анемона, ряст, мати-й-мачуха і т. д.), «Квіти нашого квітника», «Осіннє листя». З старшими дошкільниками треба скласти колекцію шишок; камінців, черепашок.
Розглядання гербаріїв і колекцій проводиться восени, взимку в процесі повсякденного життя дітей. Це в значній мірі сприяє закріпленню дитячих вражень, вихованню інтересу до рослин.
Засушені квіти, листи можна приклеїти до картонних карток, обклеїти целофаном і використовувати для ігор: «Де що росте» — на закріплення уявлень про квіти в лісу, лук, квітника, «Відгадай, з під якого дерева цей лист», «Підбери пару» — для закріплення знань про дерева, кущі.