Спостереження в природі

Провідним методом в ознайомленій дітей з природою є спостереження. Дані психологічних досліджень підкреслюють особливу роль реальних предметів в розвитку уявлень, уваги» мови і мислення дітей.

В основі сприймання реальних предметів природи лежить індивідуальний образ даного об'єкта з усіма його ознаками. Це сприяє утворенню найбільш повних, точних і конкретних уявлень про форму, величину, колір, зовнішню будову. Живий об'єкт викликає у дітей більш стійку увагу, емоційний інтерес, а це забезпечує більшу глибину сприймання.

Спостереження в дошкільному віці є складною пізнавальною діяльністю. Воно відрізняється від звичайного сприймання тим, що це процес планомірного, цілеспрямованого сприймання.

Спостереження природи в дошкільному віці має дійовий характер. Дитина — не байдужий споглядач природи, вона активно в ній діє. Спостереження часто пов'язуються з працею, іграми, збиранням різноманітного природного матеріалу, піклуванням про тварин.

Важливе значення в процесі спостереження має слово. Через визначення мети спрямовується хід спостереження, привертається увага дітей до природних об'єктів. За допомогою слова вихователь позначає предмети і якості, з якими вперше зустрічаються діти, пояснює незрозуміле, розширює знання дітей про предмет, спрямовує їх увагу на встановлення зв'язків і залежностей, формує відповідне ставлення до предмета.

Отже, сприймання, слово і дія а ході спостереження знаходяться в постійній єдності.

В ознайомленні дітей з природою використовуються різні види спостережень: епізодичні, короткотривалі і тривалі, систематичні.

Епізодичні, короткотривалі спостереження за явищами природи найчастіше проводяться в повсякденному житті, наприклад, спостереження за наближенням грози, за веселкою, дощем, снігом.

Епізодичні спостереження на заняттях зв'язані, наприклад, і з розгляданням у групі їжака, пташки і т. д.

Тривалі, систематичні спостереження — це спостереження за розвитком рослин, тварин, за поступовими сезонними змінами в житті рослин, тварин. Такі спостереження проводяться в процесі повсякденного життя переважно в групах старшого дошкільного віку.

За дидактичною метою спостереження поділяють на первинні, повторні і заключні. Не можна дати дітям повне уявлення про об'єкти, показавши їх лише один раз Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлення яро найбільш характерні властивості об'єкта, дати дітям цілісне враження, але це перше враження повинно доповнюватися повторними спостереженнями, в процесі яких знання про предмети закріплюються, уточнюються і поглиблюються. Так, перше уявлення про пташку, яке створене на занятті під час розгляду пташки, повинно уточнюватися і доповнюватися в процесі щоденних спостережень, зв'язаних з доглядом за пташкою.

Повторні спостереження зв'язані з виявленням нових особливостей у будові, поведінці і пристосуваннях тварин і рослин, з закріпленням раніше здобутих знань.

Заключні спостереження мають на меті дати певне уявлення про зміни, що відбуваються в природі за відповідний проміжок часу (пори року). Такі спостереження найчастіше проводяться під час занять — екскурсій. Якщо в процесі щоденних спостережень відмічалися поступові зміни в погоді, в забарвленні листя, то під час заключного спостереження, яке проводиться на екскурсії в період золотої осені, констатуються зміни, що вже наступили і характерні для цього періоду осені – похолодання, розцвічування листя, опадання листя, зменшення кількості комах, птахів, Отже, мета заключних спостережень дати відносно завершені знання про явища в природі за певний період.

Проведення спостережень вимагає умілого керівництва. Важливо правильно визначати програмні завдання, намітити пізнавальну і виховну мету.

Освітні завдання передбачають створення конкретних уявлень, підведення дітей до розуміння зв'язків в природі, ознайомлення з назвою. Наприклад: вчити дітей пізнавати айстри різних кольорів та називати їх (білі, червоні, рожеві).

Виховні завдання спрямовані на формування у дітей бережного ставлення, любові до природи, на розвиток уміння бачити красу природних явищ і т. д.

Успіх у проведенні спостереження залежить від того, які будуть створені умови, для спостереження. При виборі місця для спостереження в природних умовах важливо вибрати такий об'єкт, в якому найповніше виявлені ті якості, на які хоче звернути увагу вихователь, наприклад, групу дерев, в яких найбільш яскраво виявлені ознаки золотої осені. При виборі місця необхідно: продумати про розташування дітей. Влітку треба розміщувати дітей в тіні, щоб запобігти стомленню і виникненню негативних емоцій.

При проведенні спостережень за дрібними тваринами в кімнаті важливо відповідно підготувати об'єкт. Наприклад, не рекомендується годувати тварин перед проведенням заняття, щоб вони краще проявили свої повадки у незвичайних для них умовах. Щоб примусити тварин виявити характерні риси поведінки, необхідно підготувати не тільки їжу, а й додаткове обладнання. Наприклад: гострі кігті кішки, тонкий нюх, спритність можна легко продемонструвати дітям, даючи кішці м'ясо, загорнуте в папір і прив'язане до нитки. Кішка стрибає, почувши запах м'яса, розкриває пазурі, розриває папір.

Для того, щоб показати їжака, його мордочку, лапки, здатність їжака плавати, треба внести таз з водою і пустити їжака у воду. Слова, якими вихователь називає дії тварин, повинні бути правильно підібрані — кріль стрибає, а не бігає, кішка хлебче, а не п'є молоко. Під час проведення спостережень треба розмістити дітей так, щоб всім добре було видно об'єкт.

Вихователь повинен обміркувати весь хід спостереження, прийоми, які доцільніше використати для активізації уваги дітей.

Початок спостереження повинен викликати у дітей інтерес до об'єкта. З цією метою використовуються різні прийоми привертання уваги. Наприклад, у молодших групах сюрпризність появи тієї чи іншої тварини: вихователь вносить клітку з пташкою, накритою простирадлом, і раптово перед дітьми розкриває її.

У групах старшого дошкільного віку для початку спостереження добре використати загадки. Іноді для зацікавлення дітей, вихователь починає в присутності дітей готувати корм, пропонує їм здогадатися, для кого цей корм готується.

Перед початком спостереження треба поставити мету: зараз ми підем на ділянку і подивимося, на яких деревах найбільше з'явилося жовтого листя.

В ході спостереження завдання вихователя полягає в активізації пізнавальної діяльності дітей (сприймання, мови, мислення). Важливим прийомом, який допомагає створенню повних уявлень про предмет, є включення в обстеження предмета різних аналізаторів. Чим більше органів чуття братиме участь у сприйманні, тим повніше, яскравіше буде уявлення про предмет. Треба дати дитині можливість не тільки бачити, але й відчути на дотик, понюхати, послухати. На важливість використання різних аналізаторів в ознайомленні дітей з навколишнім світом вказував ще Р. Г. Песталоцці, підкреслюючи, що «... чим більшою кількістю відчуттів ти пізнаєш суть чи прояви якогось предмета, тим правильнішим буде твоя обізнаність з ним».

Широко використовуються під час спостережень запитання. За допомогою запитань вихователь ставить перед дітьми завдання. Характер запитань, та їх складність різниться залежно від віку дітей.

У групах молодшого дошкільного віку запитання вихователя спрямовані, переважно, на визначення властивостей, якостей об'єктів: Якого кольору? Що робить? Що їсть? Запитання, що стосуються визначення залежностей між явищами в цих групах, дуже обмежені. Найчастіше вони стосуються змін в одязі, в діяльності дітей, зумовлених змінами в погоді; «Чому діти одягли теплі пальто, капелюшки?»

У групах дітей старшого дошкільного ріку кількість запитань, спрямованих на визначення залежностей між явищами в природі, збільшується, Наприклад, чому на весні на снігу утворюється льодяна кірочка? Чому весною краще починають рости кімнатні квіти? і т, д.

Знаходження відповідей на такі, запитання активізують душу дітей, викликають інтерес до спостережуваних явищ, але не завжди діти самі можуть знайти правильну відповідь, В таких випадках, використовується прийом пояснення.

У молодших групах пояснення короткі, вони стосуються безпосередньо того, що бачать діти, наприклад, голуб полетів в голуб'ятник. Це будиночок, де голуби живуть.

Пояснення для дітей старшого дошкільного віку повинні підводити дітей до встановлення висновків, узагальнень. Наприклад, пояснюючи дітям доцільність захисного забарвлення у комах, вихователь підводить дошкільників до узагальнення про те, що захисне забарвлення комах маскує їх від ворогів і допомагає уникати небезпеки.

У старшій і підготовчій до школи групах крім пояснень під час спостережень застосовуються розповіді про те, що дитина не може безпосередньо побачити. Наприклад, розглядаючи мурашник з дітьми підготовчої групи, вихователь розповідає: «Зверху видно лише частину мурашника. Мурашки живуть глибше, під землею. Бачите ці ходи? Вони ведуть під землю. Там мурашки побудували багато коридорів, ходів».

Дуже широко під час спостережень застосовується прийом порівняння. На важливість використання цього прийому вказував К. Д. Ушинський, відзначаючи, що про все в світі ми дізнаємося не інакше як через порівняння. Порівняння можна проводити за відмінністю і подібністю. З дітьми молодшого дошкільного віку рекомендується проводити спостереження, спрямовані на встановлення відмінностей, порівнюючи великий і маленький листки клена, каштана.

У старшому дошкільному віці проводяться спостереження за відмінністю і за подібністю. Порівняння за подібністю ставить перед дітьми важчі завдання, вимагає більшого досвіду і уміння знаходити основне, спільне для ряду подібних предметів, тобто вимагає елементів абстрагування. Порівняльні спостереження, під час яких визначаються подібність і відмінність, можуть використовуватися під час розглядання об'єктів в яких доцільно виділити риси подібності, щоб формувати у дітей елементи узагальнень, наприклад, порівняння за відмінністю і подібністю листків клена гостролистого і сріблястого, лева і тигра, качок і гусей і т. д.

Якщо в старшому дошкільному віці увага дітей до спостережуваних явищ утримується в основному з допомогою інтересу, який виникає під впливом пізнавальної насиченості матеріалу, то в молодших групах для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу, досить часто використовуються ігрові прийоми – імітація рухів (пострибаємо всі, як горобчики), наближення об'єкта до дітей (ось попливла рибка до Тані, до Володі, а тепер до кого попливе?). Важливе значення в проведенні спостережень має художнє слово. Під час спостережень можна використовувати загадки, прислів'я, вірші. Яскраві поетичні порівняння, поєднані з зоровим образом, допомагають глибше зрозуміти характерні ознаки предметів чи явищ, дають можливість відчути їх красу, викликати у дітей відповідний настрій.

Спостереження необхідно проводити цікаво, емоційно, застосовуючи для опису явищ, і предметів влучні вислови, яскраві порівняння. Діти жваво відгукуються, на такі порівняння як «горобчики наче в сірі светра одяглися», «синиця нарядна, в жовтій сорочці, чорному галстуку, щоки білі, шапочка чорна». Поряд з цим треба вчити дітей підбирати для означення природних явищ і предметів «свої» слова, вирази.

У ході спостереження діти повинні відчути ставлення самого вихователя до спостережуваних явищ природи.

Закінчуються спостереження, по-різному: віршем, піснею, грою, збиранням природного матеріалу і т, д.

Методика керівництва спостереженнями єдина, як в повсякденному житті, так і на заняттях. Спостереження в щоденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, але вони частіше повторюються. Ці спостережень не проводяться за поступовими, змінами в природі та мінливими явищами (гроза, веселка, хуртовина і т. д.).

Наприклад, в молодшій групі восени проводяться спостереження за дією вітру під час ігор з вітрячками, за квітами в квітнику, за дощем з вікна, розвантаження овочів, що привозять в дитячий садок, за голубами, горобцями, за опаданням листя з дерев і т. д.

У середній групі восени щоденно проводяться спостереження за погодою, за листопадом, за відцвітанням квітів на квітнику, порівняння насіння квітки, спостереження за комахами, павуком і т.д. Ось приклад розгляду павутиння.

Натрапивши на тенета павука, вихователь збирає дітей і питає: Всі бачили павука? А що це? — показує на тенета. Так, це павук сплів павутиння. Бачите, які павутинки тоненькі, майже непомітні. Така павутина дуже потрібна павуку – він нею ловить мух, комарів. Кого з вас кусали комарі? Вони шкідливі, боляче кусають, сосуть кров. А павук ловить їх в свої тенета. Павук корисний. Не можна руйнувати павутину. Павук багато працює, щоб побудувати тенета.

Спостереження на заняттях в середній групі часто проводяться під час екскурсій. Це спостереження за листопадом (екскурсія в парк), спостереження за життям птахів восени, спостереження за збиранням врожаю (екскурсія на город).

У старшій групі щоденні спостереження за погодою восени повинні підводити дітей до встановлення причинних зв'язків: Як ви думаєте, чому сьогодні так тепло? Чому під час вітру холодніше? Чому сьогодні на небі швидко пливуть хмари? Чому так сильно розгойдуються дерева? Чому так скоро темніє? Чому день став коротший, а ніч довша?

Спостереження за змінами в рослинному і тваринному світі восени ускладнюються за рахунок виділення більшої кількості ознак, встановлення деяких взаємозв'язків. Наприклад, листки тополі, липи за розміром однакові, у липи листок вирізаний біля черешка, а у листка тополі цього вирізу майже немає; у листя берези по краях зубчики, а у липи і тополі край листків рівні; березовий листок тонкий, а тополевий щільний. Чому листок з клена плавно опускається на землю, а лист з осики летить стрімко? Чому після морозу листя падає, наче зрізане? Чому восени літає багато павутиння? і т. д.

Спостереження на заняттях в старшій групі восени проводяться під час екскурсій в ліс, або парк, в сад, на город, на водоймище, на луки.

Ось приклад спостереження на екскурсії в старшій групі в ліс у вересні місяці.

Програмний зміст: дати дітям уявлення про перші ознаки осені в лісі: поява жовтого листя, цвітіння вересу. Вчити дітей відрізняти їстівні гриби від отруйних. Виховувати у дітей бережливого ставлення до природи.

Обладнання для екскурсії: кошики - І0-12 штук.

Хід заняття: привівши дітей в ліс, треба запропонувати їм глибоко вдихнути свіже повітря, Запитати, як в лісі дихається. Легко, повітря дуже чисте, свіже, прозоре. «Давайте пройдемося з вами по лісі і подивимося, що змінилось»,— говорить вихователь.

Помітивши берізку, липу, вихователь зупиняє дітей біля них. Пропонує їм уважно подивитися і назвати ці дерева. Чи не помітили діти чогось нового на цих деревах? В зелене пасмо листя вплелися жовті листочки. Їх ще мало, але вони показують, що вже прийшла осінь, скоро всі дерева будуть жовтими.

Підвівши дітей до галявинки, вкритої вересом, можна помилуватися квітучим вересом, дозволити дітям зірвати по одній гілочці і розглянути його дрібні, бузкового кольору квіти. Звернути увагу на красу поєднання яскравої зелені вересу з бузковим кольором, квіток. Сказати дітям, що верес зацвітає восени, у вересні місяці, тому перший місяць осені називають вереснем. Верес дуже прикрашає ліс, а бджоли, джмелі збирають на вересі останній мед. Зібрати квіти вересу в один букет і запропонувати дітям походити по лісі, пошукати грибів. «Як тільки я дам сигнал – всі зберіться і покажіть, що ви знайшли», – каже вихователь. Діти розходяться по лісі (недалеко). На знак вихователя всі збираються і показують свої знахідки. Тримаючи гриби, вихователь запитує у дітей, як вони називаються, якщо ніхто з них не знає, говорить назву. Розкладають всі гриби за видами. Наприкінці вихователь пропонує відгадати дітям загадку: «Стоїть на дорозі на одній нозі. І шапочку має та нікого не вітає. «Хто це?» З букетом вересу і грибами діти, повертаються в дитячий садок.

Аналогічні спостереження в повсякденному житті і на заняттях проводяться в усі пори року.

Використання ігор в роботі по ознайомленню дітей з природою

К. Д. Ушинський радив зробити серйозне навчання пішим, вважаючи, це одним з найважливіших завдань навчання. В роботі з дітьми дошкільного віку по ознайомленню дітей з природою досить часто використовуються різні види ігор. Гра – основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона в найбільшій мірі задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус і в великій мірі сприяють формуванню у дітей уявлень про явища і предмети природи, їх якості, виховують відповідне ставлення дітей до природи.

Розглянемо детальніше зміст ігор, їх види та керівництво ними,

Творчі ігри в ознайомленні з природою використовуються як засіб розширення досвіду дітей про предмети природи (ігри, з піском, водою, глиною, камінцями і т. д,) і як засіб закріплення знань дітей про природу (творчі ігри в зоопарк, в колгосп і т. д.).

Для того, щоб ці ігри розгорталися успішно, ними необхідно керувати.

1. Для збагачення змісту ігор дітей вихователю весь час необхідно піклуватися про розширення уявлень дітей про ті явища природи, які вони відображають в іграх. Так, після екскурсії в зоопарк вихователь може розповісти дітям, як доглядають за тваринами в зоопарку, як їх лікують і т. д.

2. Другою необхідною умовою для розгортання гри є наявність наочних матеріалів, іграшок. Наприклад, для гри в «Зоопарк» треба мати набір різноманітних іграшок-тварин, будівельний матеріал для кліток, ліки тощо.

3. Вихователь повинен тактовно допомогти дітям в розгортанні сюжету гри, використовуючи такі прийоми, які б сприяли вихованню позитивних взаємовідношень дітей в процесі гри.

Однією з різновидностей творчих ігор є ігри з природними матеріалами, які досить часто застосовуються в практиці роботи дитячих садків. Цінність їх полягає в тому, що в процесі цих ігор дитина безпосередньо ознайомлюється з різноманітними якостями природних матеріалів (вода буває холодна, тепла, вона ллється, деякі предмети плавають у воді, а деякі тонуть і т. д.). Таким чином,, ці ігри ми можемо приєднати до методів безпосереднього ознайомлення дітей з природою, яким віддасться пріоритет в ознайомленні дітей з природою.

Найбільш доступний природний матеріал – це пісок і вода. Для розгортання цікавих ігор з піском необхідно спорудити на ділянці просторі дворики з піску. Досвід кращих вихователів свідчить про те, що іграми з піском і водою треба вміло керувати.

Для підсилення інтересу до цих ігор необхідно давати дітям більше підсобного матеріалу – плитки, використані шпателі, мозаїку, дощечки, фанеру. Для ігор з водою зробити на майданчику мініатюрні річки, басейни з цементованими берегами, примітивні греблі, водяні млини, давати для ігри різноманітні іграшки.

Необхідно заохочувати ігри з такими природними матеріалами, як листя, плоди (жолуді і каштани), показуючи дітям різноманітні прийоми використання цих матеріалів в іграх. Восени можна показати дітям, як зробити з листя пояси, шапочки, навчивши їх прийомам скріплювання листя. З жолудів і каштанів можна зробити безліч цікавих іграшок: різних тварин, фігурки людей і т. д.

Як і рольовими іграми, творчими іграми з природнім матеріалом необхідно керувати через збагачення уявлень у дітей, допомагаючи в здійсненні задумів їх та ін.

1. Дидактичні ігри. Застосовуючи дидактичні ігри як метод ознайомлення дітей з природою, вихователь має можливість скоріше і краще навчити дітей правильно називати деякі природні об'єкти, їх властивості – форми, колір, величину, правильно описувати їх, класифікувати. У процесі дидактичних ігор у дітей виховується уміння уважно слухати, відповідати на запитання, самостійно розв'язувати поставлені завдання, пригадувати, думати, утримуватись від бажання щось сказати, коли тебе не запитують. Все це розвиває організованість, сприяє розвитку мислення і мови, вихованню уваги й пам'яті.

Дидактичні ігри, які використовуються як метод ознайомлення дітей з природою можна поділити на такі чотири види:

1. Ігри з природним матеріалом;

2. Ігри з картинками;

3. Ігри з іграшками;

4. Словесні дидактичні ігри.

Дидактичні ігри з природним матеріалом є методом безпосереднього ознайомлення дітей з природою, оскільки в процесі їх проведення у дітей створюються реалістичні уявлення про предмети природи. Прикладом цього виду ігор може бути гра «Вгадай, з якого дерева цей листочок?». В цій грі вихователь показує дітям листочок і просить підбігти до того дерева, яке має таке ж листя. До дидактичних ігор з природним матеріалом можуть бути віднесені ігри: «У кого дітки з цієї гілки», «Вершки і корінці» і т. д.

У названих прикладах дидактичних ігор з природним матеріалом ставиться мета навчити дітей по листочках пізнавати дерево, закріплювати знання назв 2—3 порід дерев; закріплювати знання про листя і плоди окремих дерев; навчити розрізняти городину з її листям і бадиллям.

У результаті проведення з дітьми цих ігор у них створюються правильні, конкретні уявлення про предмети природи.

Дидактичні ігри з картинками, іграшками, словесні дидактичні ігри відносяться вже до методів опосередкованого ознайомлення дітей з природою, бо ознайомлення з природними явищами відбувається через іграшку, картину, слово.

Прикладом гри з картинками може бути гра «Кому що потрібно». За допомогою цієї гри вихователь закріплює уявлення дітей про життя свійських тварин.

Вихователь роздає дітям картинки, на яких зображені приміщення в яких живуть тварини: клітки для кролів, собача конура, стайня, пташник тощо. На інших картинках намальовані різні види кормів для тварин: молоко, кістки, морква, капуста, свіжа трава, сіно.

Вихователь ставить на полицю великі картинки названих тварин і починає гру: «Кіт, собака, кролик захотіли їсти. Давайте їх погодуємо. На картинках ви знайдете, чим погодувати і кота, ї собаку. Що їсть кіт?» Діти показують відповідну картинку і називають їжу. Після цього картинки ставлять на полицю. Далі вихователь пропонує погодувати собаку, кролика або якусь іншу тварину, зображену на картинці, схвалює правильні відповіді дітей:

«Поїли котик, кролик, собака та захотіли відпочити. А будиночків, де вони живуть, нема. Де ж вони? Давайте пошукаємо, — продовжує вихователь.— У кого на кар­тинці зображено житло собаки? Як воно називається?». Такими запитаннями вихователь змушує дітей згадати, де живуть тварини. Гра закінчується тоді, коли діти розмістили тварин в їх житлах.

Ігри з картинками досить часто застосовуються в роботі з дітьми не тільки на заняттях, але і в повсякденному житті. З цією метою використовуються настільно-друковані ігри типу лото: «Коли де буває», «Овочі», «Фрукти» тощо.

Дидактичні ігри з іграшками проводяться найчастіше для закріплення назв диких і свійських тварин, їх характерних ознак та голосів. Прикладом такого виду ігор може бути гра “Чарівна торбинка”. Гра проводиться так:

в красивому, з яскравої матерії мішечку лежать різні іграшки — ведмедик, коник, кішка, півник, курочка, корова. Вихователь вносить мішечок в групу і запитує дітей, що в цьому мішечку. Діти відгадують.

«У мене повний мішечок іграшок, – говорить вихователь. – «Той, хто вийме іграшку, скаже про неї віршика або заспіває пісеньку». Діти виймають іграшки, називають їх, показують окремі частини тіла, імітують звуки, розказують віршики. В процесі цієї гри закріплюються назви тварин, частин їх тіла тощо.

Словесні дидактичні ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань дітей про природу, навчання дітей класифікації предметів, узагальнення знань.

Прикладом словесної дидактичної гри може бути гра «Буває — не буває». Вихователь звертається до дітей: «Я буду розповідати вам, яка буває погода, чим займаються діти і дорослі, а ви повинні уважно послухати і відповісти, чи буває так чи не буває, а якщо буває, то в яку пору року».

Вихователь. Випав великий сніг і з'явилося багато мух, комарів.

Діти. Так не буває.

Вихователь, Чому? Коли йде сніг? Коли літають комахи?

Діти. Коли йде сніг, комахи сплять, а прокидаються вони навесні.

Таким, чином, в даній грі діти навчаються узагальнювати явища, встановлювати причинні зв'язки на основі попереднього досвіду.

Дидактичні ігри з природним матеріалом, картинками, словесні проводяться на заняттях, прогулянках, у спеціально відведений для цього час.

Дидактичні ігри, які проводяться на занятті, можуть займати все заняття, або якусь окрему частину заняття, наприклад, можуть проводитися під час екскурсії. В молодших групах гра найчастіше займає все заняття. Для того, щоб дидактична гра досягла своєї мети, необхідно правильно підібрати її, відповідно до віку дітей і методично правильно провести. Дидактичні ігри підбираються відповідно до завдань програми дитячого садка.

У молодших групах проводяться ігри, в яких дитина повинна навчитися розрізняти предмети за зовнішнім виглядом, тобто за формою, кольором, величиною та за смаком. В основному це ігри з природним матеріалом: овочами, фруктами, листям, квітами, такі як: «Відгадай, з якого дерева листочок», «Відгадай, яка квітка». В цій грі дітей вчать розрізняти квіти за кольором, називати їх. Вихователь пропонує дітям показати сині квіти (волошки), білі квіти (ромашки), питає, як вони називаються.

Далі дає завдання знайти і стати біля тієї квітки, яку вона назве.

Досить популярна гра «Відгадай, чого не стало, що змінилося» для закріплення у малюків назв квітів, овочів, фруктів і т. д. Викладаючи на столику — 3 – 4 види квітів, вихователь пропонує роздивитися їх і запам'ятати. Далі ховає одну квітку і просить дітей назвати, якої квітки не стало.

У групі 4-го року життя можна проводити гру «Магазин». У цій грі закріплюються уявлення дітей про овочі і фрукти. Гра відбувається так: діти по черзі заходять до магазину, ввічливо звертаються до продавця і одержують від нього овочі або фрукти, які вони просять.

У грі «Відгадай на смак» діти вчаться розрізняти на смак різну городину: моркву, помідори, огірки, капусту. Гра проводиться так: дитина заплющує очі і вихователь кладе їй в рот шматочок городини, питаючи, що це за городина.

Для закріплення знань дітей про свійських і диких тварин в молодшій групі проводяться дидактичні ігри «Хто пройшов», «Чия хатка», «Відгадай, що сховали». В усіх цих іграх ставиться завдання навчити дітей розрізняти предмети за зовнішнім виглядом, називати їх, вчити імітувати голоси, рухи тварин.

Ось приклад гри «Чия хатка». Діти сидять на стільчиках групками по 4—5 чол. Кожна група зображує яких-набудь тварин: корів, гусей, качок, курей. Вихователь домовляється з дітьми кожної групи, голоси якої тварини вони будуть наслідувати. Наприклад, гуси: га~га-га, качки: ках-ках-ках, корови; му-му.

Вихователь обходить хатки, стукає і питає. Хто в цій хатинці живе? Діти відповідають. Ко-ко-ко. Вихователь відгадує. Тут кури живуть. Стукає до іншої жатки і знов запитує. Хто в цій хатинці живе? Га-га-га,— відповідають діти. Тут гуси живуть і т. д.

Проведення такої гри можливе в групі 4-го року життя з тим, щоб навчити дітей наслідувати звуки тварин, називати їх.

У середній групі проводяться ігри, в яких діти вчаться не тільки розрізняти предмети за формою, кольором, величиною, за смаком, але й на дотик, за запахом. З цією метою проводиться гра «Відгадай, що в мішечку». Діти на дотик визначають овочі, фрукти., навивають їх, а потім виймають з мішечка. Вихователь пропонує дітям називати колір, форму, величину цих предметів. Гра «Пізнай за запахом» проводиться так: діти сідають півколом, в руках у вихователя листя цибулі, кропу, помідорів або різні садові квіти: 3—4 види. Викликана дитина заплющує очі, нюхає квітку або листок і за запахом відгадує, що це за рослина.

З дітьми старшої групи проводяться дидактичні ігри на порівняння предметів, узнавання їх по частинах, на формування узагальнюючих понять (овочі, фрукти).

Це такі ігри, як «Відгадай, яка це квітка», «Відгадай, де «росте», «Відгадай», «Коли це буває»» «Вершки і корінні», «Плутанина» і т. д.

Ось, наприклад, який зміст гри «Відгадай, яка іде квітка». Вихователь бере букет квітів, потім звертаючись до дітей, каже: «Сьогодні ми будемо пригадувати з вами, які ви знаєте квіти. Я буду загадувати про квітку, а ви відгадуйте, яка це квітка. Серединка жовта, пелюстки білі, квіточка красива, схожа на сонечко, росте у нас на клумбі». Діти відгадують. Ромашка. Далі вихователь називає ознаки космеї, нагідок, айстр і т. д.

У даній грі діти повинні за різними ознаками узнати квітку. В процесі цієї гри закріплюються знання характерних ознак різних квітів. У грі «Коли це буває» закріплюються уявлення дітей про пори року, їх ознаки. Вихователь роздає картинки і пропонує як слід розглянути їх. Потім пояснює зміст і правила гри. Наприклад, показує картинку «Осінь». Діти збирають всі картинки, зв'язані з цією порою року. Виставляють картинки на стіл по черзі. Виграє той, хто правильно поставить усі картинки.

Починати гру слід з декламування віршів, загадок про пори року.

Тане сніжок, квітне лужок, день прибуває, коли це буває?

Сонце пече, липа цвіте, хліб поспіває, коли це бував?

Голі поля, змокла земля, дощ поливає, коли це буває?

Сніг на полях, лід на річках, віхола грає, коли це буває?

Гра «Відгадай, де росте» проводиться так: перед грою вихователь пригадує з дітьми, які вони знають квіти, як вони звуться і де ростуть. Після цього розпочинається гра. Вихователь каже: «Я назву квітку, а ви повинні швидко сказати, де вона росте». Вихователь називає квіти, діти відгадують. Виграє той з дітей, хто правильно назве місце, де росте та чи інша квітка,

У цій грі діти навчаються розрізняти садові, польові, лугові та лісові квіти.

У грі «Відгадай» вихователь пропонує дітям придумувати різні загадки про тварин. Для цього розкладає на столі картинки, що зображують різних тварин. Кожна дитина, що візьме картинку, нікому її не показує і не називає того, хто намальований на ній, а ляше перелічує характерні ознаки тієї чи іншої тварини; велика вона чи маленька, скільки у неї лап чи ніг, якого вона кольору, де живе, що їсть, яку користь приносить (або якої шкоди завдає людям). Вихователь бере картинку і показує дітям зразок,— як треба загадувати: тварина велика, вкрита шерстю — чорною, рудою або коричневою, іноді з білими плямами, має чотири ноги, довгий хвіст, на голові роги, дає молоко, м'ясо. Хто це? Діти відгадують: корова.

Потім вихователь пропонує дітям розглянути картинки і самим скласти такі загадки. Якщо дітям важко це зробити, то вихователь кількома запитаннями допомагає уточнити уявлення про тварину. Таким чином, в цій групі перед дітьми стоїть завдання виявити характерні ознаки тварин, назвати їх, відгадуючи, що це за тварина.

Найбільш важким завданням в дидактичних іграх для дітей підготовчої групи є об'єднання об'єктів за спільними ознаками і відгадування предметів за відповідями на запитання.

Правильний підбір ігор для здійснення завдань по закріпленню уявлень дітей про природу в деякій мірі залежить від роботи по збагаченню знань дітей про природу, яка здійснюється до проведення дидактичної гри. Успіх у проведенні дидактичної гри, інтерес дітей до неї буде тільки тоді, коли вихователь проведе відповідну роботу по ознайомленню дітей, наприклад, з квітами польовими, луговими, лісовими, садовими і т. д. до дидактичної гри.

Закріплення уявлень дітей про ці квіти, підведення дітей до об'єднання деяких спільних ознак (за місцем, де ростуть) успішно вирішується в дидактичній грі.

Не можна уявити проведення дидактичної гри з дітьми, у яких не буде відповідних знань. При всій майстерності вихователя гри не буде. Обов'язковою умовою справжньої дидактичної гри є те, щоб усе в ній виконувалося охоче, з захопленням, щоб діти діставали від неї велике задоволення, а не сприймали гру як суху навчальну вправу. В дидактичній грі кожна дитина насамперед грається, а граючись — навчається.

Особливість дидактичної гри в тому, що перед дитиною ставиться таке завдання, розв'язати яке їй спочатку може здаватися важким і зв'язаним з певними перешкодами. Але при певних доступних дитині зусиллях вона переконується, що ці перешкоди можна подолати. Подолання перешкод закінчується першим успіхом, завдання розв'язане і діти дістають від цього задоволення.

Дидактичні ігри треба повторювати, але при повторенні обов'язково ускладнювати завдання, бо діти не люблять кілька разів робити одне й те саме.

Вихователь повинен старанно підготуватися до проведення кожної гри: придумати ігрову ситуацію, ігрові дії, правила, організацію і методику проведення, намітити запитання, з якими, він звертатиметься до дітей і порядок керування грою. В деяких іграх вихователь безпосередньо бере участь, виконуючи ту або іншу роль. Проводити гру треба так, щоб вона викликала інтерес у дітей, емоційне ставлення.

Приклад гри «Буває – не буває».

Програмний зміст: вчити дітей узагальнювати деякі природні явища, зв'язані з певною порою року, правильно називати їх. Розвивати мову, мислення і увагу дітей.

Вихователь, Сьогодні ми пограємо в гру, яка називається «Буває – не буває». Я буду розповідати вам, яка буває погода, чим займаються діти і дорослі, а ви повинні уважно послухати і відповісти, чи буває так, чи не буває, а якщо буває, то а яку пору року.

Вихователь, Випав великий сніг, і зацвіли проліски.

Діти. Так не буває..

Вихователь. Чому? Коли йде сніг? Коли цвітуть проліски?

Діти, Сніг іде взимку, а проліски цвітуть навесні

Вихователь. Хлопчик поїхав на лижах збирати суниці.

Діти, Так не буває,

Вихователь. Чому?

Діти. На лижах катаються взимку, а суниці збирають влітку.

Вихователь. В саду цвітуть троянди, а двірник замітає сніг на стежці.

Діти, Так не буває.

Вихователь, Чому?

Діти. Троянди цвітуть влітку, коли снігу немає.

Вихователь, Падає жовте листя, діти пішли вперше до школи.

Діти, Так буває.

Вихователь. Листя падає з дерев, а школярі розвішують шпаківні.

Діти. Так не буває.

Вихователь. Чому?

Діти, Птахи на зиму відлітають, їм не потрібні шпаківні. Школярі повинні вішають шпаківні, щоб зустрічати шпаків.

Вихователь. Зацвіли квіти, відлетіли птахи.

Діти. Так не буває,

Вихователь. Чому?

Діти. Квіти зацвітають навесні, а птахи відлітають восени.

Вихователь. Діти, я була сьогодні в лісі і бачила в норі півня!

Діти, Так не буває, бо півень в лісі не живе.

Вихователь. А тепер ви придумайте такі загадки, як я вам загадувала.

Сергійко. Випав сніг, і я пішов кататися на лижах.

Діти. Так буває,

Вихователь. І Вася, скажи, що ти придумав.

Вася. Випав сніг і зацвіли тюльпани.

Діти. Так не буває.

Вихователь. Чому?

Діти. Тюльпани цвітуть навесні, а сніг випадає взимку (гра продовжується).

Рухливі ігри в ознайомленні дітей з природою є засобом закріплення уявлень дітей про повадки і голоси тварин, способи їх пересування.

У молодшій групі рекомендується проводити такі ігри, як «Кіт і миші», «Пташки і кіт», «Квочка з курчатами». В усіх цих іграх діти відображають повадки тварин, знайомих їм з спостережень, і таким чином закріплюють знання про цих тварин.

У середній групі діти закріплюють уявлення про характерні рухи тварин в іграх «У ведмедя у бору», «Зайці та вовк», у старшій групі у процесі проведення таких ігор, як «Гусі-лебеді», «Ведмідь і бджоли», «Діти й вовк», «Хитра лисиця».