
- •1.Головні завдання і напрями мінералогічних досліджень.
- •2.Теоретичні основи рентгеноструктурного аналізу.
- •3.Які фізико-хімічні властивості мінералів можна вивчати за допомогою мінералогічного аналізу.
- •4.Мінералогічне опробування.
- •5.Теоретичні основи рентгеноспектрального (мікрозондового) аналізу.
- •7.Міграційна здатність мінералів.
- •8.Теоретичні основи термічного аналізу мінералів.
- •9.Підготовка зразків для дослідження методами електроної мікроскопії.
- •10.Первинне мінералогічне опробування.
- •11. Застосування електронно-зондового рентгеноспектрального мікроаналізу в мінералогії.
- •12.Геометричні елементи дта
- •13.Шліхи.Шліфове опробування.
- •14.Фізична суть термічного аналізу мінеральної речовини.
- •15. Розрахунок та інтерпретація дифрактограм
- •17.Рентгенівська дифрактометрія глинистих мінералів.Пит.32
- •18.Метод кількісної оцінки спектроскопічних особливостей мінералів за їхніми колориметричними характеристиками
- •19.Методи початкового фракціонування пиродних і штучних шліхів.
- •20.Рентгенівські методи досліджень мінералів
- •21.Поняття «оптично активний центр» в мінералах (оац)
- •23. Можливості рентгеноструктурного аналізу в мінералогії
- •24. Порядок знімання кривих дта і тг
- •25.Магнітні методи сепарації мінералогічних проб
- •26.Отримання растрових зображення в електроннозондовому рентгеноспектральному аналізі.
- •27.Фактори що впливають на характер термограм мінералів
- •28.Типізація та класифікація видів мінералогічного аналізу природних та штучних шліхів.
- •31. Гравітаційні методи сепарації мінералогічних проб:
- •32.Рентгенівська дифрактометрія глинистих мінералів:
- •33. Порядок знімання спектрів фотолюмінесценсії мінералів:
- •34. Характеристика найпростіших мінералів електромагнітної фракції мінералогічних проб.
- •35. Фізичинчі основи електронної мікроскопії:
- •36. Порядок підготовки взірців для термічного аналізу:
- •37. Характеристика найпростіших мінералів важкої неелектромагнітної фракції мінералогічних проб:
- •38. Можливості сучасної просвічуючої та растрової електронної мікроскопії в мінералогії:
- •39. Поняття і приклади фазових перетворень і хімічних реакцій при нагріванні термоактивної речовини:
- •40.Характеристика поширених мінералів легкої фракції мінералогічних проб.
- •41. Диференційно-термічнийта термогравіметричний методи аналізу мінералів.
- •42.Основні області застосування електронного мікроскопа в мінералогії:
- •43.Попередня діагностика мінералів при проведенні мінералогічного аналізу:
- •44.Інтерпретація та розшифровка термограм:
- •45.Порядок знімання оптичних спектрів поглинання мінералів в уф і видимій областях спектра:
- •46.Методи визначення густини мінералів.
- •47.Якісний та кількісний аналіз мінералів та їхніх природних сумішей за термограмами.
- •48.Основні рентгенометричні характеристики мінералів групи монтморилоніту.
- •49.Діагностика мінералів під бінокулярним мікроскопом.
- •51.Основні рентгенометричні характеристики мінералів слюд.
- •53. Методи оптичної спектроскопії. Колориметрія
- •55.Методика обробки та аналізу звичайних шліхів та протолочних проб.
- •56.Природа люмінесценції мінералів. Види люмінесценції.
- •57.Основні рентгенометричні характеристики мінералів групи каолініту.
- •58.Методи сепарації мінералів.
- •59. Геолого-генетичні фактори, які визначають люмінесцентні властивості мінералів. Техніка люмінесцентних досліджень
- •60.Основні рентгенометричні характеристики мінералів групи хлориту.
7.Міграційна здатність мінералів.
Міграційна здатність – дуже важлива характеристика кожного мінералу. Це дальність, максимальна відстань можливого переміщення мінералів у вільному стані від корінного джерела за умови збереження зернами якихось мінімальних розмірів. МЗ залежить від гідроаеродинамічної, хімічної та фізико-механічної стійкості. На МЗ найбільше впливають фізико-механічна та хімічна стійкості.
Дуже висока--- 1група---<5 км вісмутин кіновар колумбіт
Низька---2група ---5-20км касетиретит платина золото
Середня---3 група --- 20-100км каситерит піроп
Висока --4 група --- 100-300км
Досить висока ---5 група -- >300км
8.Теоретичні основи термічного аналізу мінералів.
ТА слугує для вивчення властивостей речовини і процесів, що відбувається у ній під час нагрівання або охолодження за заданою програмою. Виконують зі спеціальною апаратурою і головним його технічним результатом є термічні криві – термограми (криві нагрівання)які залежать від хім складу і структури об’єкту. Термографію застосовують і в інших науках. Є ще також диференційний термічний аналіз – вимірюють під час нагрівання різницю температур між взірцем та еталоном. Даний аналіз є найпоширенішим, який дає змогу досліджувати фазові перетворення та хімічні реакції, які відбуваються в речовині під час нагрівання чи охолодження. Об’єктами дослідження є різноманітні мінерали, солі, грунти, метали і сплави і т.д. великою перевагою методу є можливість визначення складу тонко дисперсних полімінеральних природних сумішей без поділу їх на монополімерні фракції. Одне з головних призначень термічного аналізу в геології фазовой аналіз об’єктів а він не можливий без спеціальних довідників термограм для всіх породо- і рудо твірних мінералів.
9.Підготовка зразків для дослідження методами електроної мікроскопії.
Поверхня зразків повинна мати високу якість полірування. Незначні дефекти (подряпини, тріщини) значно впливають на якість аналізу. Це зумовлено тим що ефективніа глибина проникнення електронів пучкау взірці становить від десятих часток до декількох мікрометрів залежно від щільності зразка й робочої напруги. Тому незначні дефекти полірування сильно впливають на кут виходу рентгенівського випромінювання. Контроль якості полірування й монтажу взірця у тримачі виконують за допомогою оптичного мікроскопа у відбитому світлі. З кам’яного матеріалу для аналізу готують аншліфи. Якщо вихідний матеріал представлений зернами мінералів розміром 0,05мм, то для полірування їх заливають епоксидною смолою в металеву гільзу. У цей матеріал додають провідний металевий порошок міді, вугілля, нікелю (пропорція 3:1). Напилювання виконують у вакуумному запилювачі.
10.Первинне мінералогічне опробування.
Первинне опробування часто використовує у польових умовах. За наявності потенційно рудного тіла опробування виконують за допомогою буріння, шурфів, канав, або підземних гірничих виробок. Тверді, щільні породи часто опробовують методом колонкового буріння. Колонкове буріння виконують за допомогою кільцевого бурильного наконечника ,прикріпленого до вертикальної металевої труби, що обертається .Наконечник покритий твердим матеріалом – карбітом вольфраму або алмазу.М’які, нещільні породи – ударно-катане буріння.Під дією бурильного інструмента породу розбивають на дрібні фрагменти. Ці фрагменти виносить на поверхню сильний потік циркулббчої води. Метод шурфування та ритя канав часто викор.під час опробування мяких недостатньо щільних близько поверхневих утворень або глибини близько 20 м.
Для алювіальних, елювіальних, делювіальних відкладів є метод шліхового опробування; головним методом є перетинання району по маршрутах, розташованих вздовж елементів гідрографічнох сітки.