56.Природа люмінесценції мінералів. Види люмінесценції.

Люмінесценсія – це власне світіння тіла,надлишкове щодо температурного світіння.Це експресний метод теж допомагає визначенню мінерала.Він ґрунтується на здатності мінералів світитися під дією ульт.фіол. рентгенівських,катодних та інших променів довжиною понад 10 в -10.Таке забарвлення різке за забарвленістю і інтенсивністю.

Хімічно чисті солі не мають люмінесценсії,але при найменшій наявності домішок сторонніх частин,вони зумовлюють світіння.

Залежно від тривалості світіння люмінесценцію умовно поділяють на флуоресценцію (світіння практично припиняється після зняття збудження і фосфоресценцію(тривале світіння).

За способом збудження виділяють такі види люмінесценції:

Фотолюмінесценція(ФЛ) – збуджується під впливом випромінювання від стороннього джерела,головно світловими фотонами, звичайно в ультрафіолетовій ділянці спектра.

Ренгенолюмінесценція(РЛ) – збуджується рентгенівськими променіми.

Катодолюмінесценція(КЛ) – збуджується електронним пучком.

Іонолюмінесценція – збуджується бомбардуванням іонами в електричному полі.

Термолюмінесценція – виникає у разв нагрівання тіла.

Триболюмінесценція – виникає від удару або тертя.

Хемолюмінесценція – збуджується під впливом реакції,головно окиснення.

Електролюмінесценція - виникає від електричного розряду.

57.Основні рентгенометричні характеристики мінералів групи каолініту.

Каолініт і його політичні різновиди – дикіт,накрит та галузит – диоктаедричні дисперсні мінерали.Ренгенівська діагностика здійснюється за базальними відбиттями для орієнтованих препаратів.Дифрактограма каолініту містить серію рефлексів 00l,міжплощинна відстань 7,15 А не змінюється при насиченні етиленгліколем або гліцерином і при прокалювання до 300 градусів.Каолініт має цілочисельні серії відбиттів,які відповідають міжплощинній відстані 7-7,15.Прокалювання у продовж 2 годин при температурі 550-600 призводить до руйнування каолініту і зникненню відбиттів.

Каолінітовий пакет – це коли у двохшаровому пакеті об’єднуються один тетраедричний і один октаедричний шар і співвідносяться 1:1(Т-О),є каолініт.Пакети каолініту електронейтральні,пов’язані слабкими ван-дерваальсівськими і водневими зв’язками.

58.Методи сепарації мінералів.

Сепарація – це розділення рудних г.п. і пухких відкладів на фракції збагачені певними мінералами,а в ідеальному випадку – на моно мінеральні фракції. Сепарацію широко застосовують при мінералогічних і геохімічних дослідженнях. Це методи,які ґрунтуються на різниці фізичних і фізикохімічних властивостях мінералів:густина (гравітаційні), магнітної сприйнятливості( магнітна і електромагнітна сепарації), електрична( електрична та діелектрична сепарація), і фізико-хімічні властивості поверхні часток. Рідко використовують різницю у формі виділень мінералів, кейф. тертя, здатність до електризації під час тертя.

Магнітні та електромагнітні методи сепарації – мінерали,що поміщені у магнітне поле, намагнічуються. Мінерали мають різну здатність намагнічуватись ,саме це використовують при розділенні на фракції. Велику роль відіграє розмір зерен.

Гравітаційний метод – ґрунтується на їх різниці в густині,а також розмірі частинок,формі зерен. Цей метод проводять за допомогою В.Р. важких сплавів.

Розділення мінералів за електропровідністю виконують у електричному полі з великою напругою. При наявності парамагнітних мінералів.

Флютаційний метод сепарації - ґрунтується на змочуванні поверхні частинок мінералу,гідрофільні тонуть. Гідрофільні – польові шпати, карбонати ті інші.

Також застосовують комплекс різних методів для сепарації – бо це найважливіша операція під час мінералогічного аналізу.