- •1.Головні завдання і напрями мінералогічних досліджень.
- •2.Теоретичні основи рентгеноструктурного аналізу.
- •3.Які фізико-хімічні властивості мінералів можна вивчати за допомогою мінералогічного аналізу.
- •4.Мінералогічне опробування.
- •5.Теоретичні основи рентгеноспектрального (мікрозондового) аналізу.
- •7.Міграційна здатність мінералів.
- •8.Теоретичні основи термічного аналізу мінералів.
- •9.Підготовка зразків для дослідження методами електроної мікроскопії.
- •10.Первинне мінералогічне опробування.
- •11. Застосування електронно-зондового рентгеноспектрального мікроаналізу в мінералогії.
- •12.Геометричні елементи дта
- •13.Шліхи.Шліфове опробування.
- •14.Фізична суть термічного аналізу мінеральної речовини.
- •15. Розрахунок та інтерпретація дифрактограм
- •17.Рентгенівська дифрактометрія глинистих мінералів.Пит.32
- •18.Метод кількісної оцінки спектроскопічних особливостей мінералів за їхніми колориметричними характеристиками
- •19.Методи початкового фракціонування пиродних і штучних шліхів.
- •20.Рентгенівські методи досліджень мінералів
- •21.Поняття «оптично активний центр» в мінералах (оац)
- •23. Можливості рентгеноструктурного аналізу в мінералогії
- •24. Порядок знімання кривих дта і тг
- •25.Магнітні методи сепарації мінералогічних проб
- •26.Отримання растрових зображення в електроннозондовому рентгеноспектральному аналізі.
- •27.Фактори що впливають на характер термограм мінералів
- •28.Типізація та класифікація видів мінералогічного аналізу природних та штучних шліхів.
- •31. Гравітаційні методи сепарації мінералогічних проб:
- •32.Рентгенівська дифрактометрія глинистих мінералів:
- •33. Порядок знімання спектрів фотолюмінесценсії мінералів:
- •34. Характеристика найпростіших мінералів електромагнітної фракції мінералогічних проб.
- •35. Фізичинчі основи електронної мікроскопії:
- •36. Порядок підготовки взірців для термічного аналізу:
- •37. Характеристика найпростіших мінералів важкої неелектромагнітної фракції мінералогічних проб:
- •38. Можливості сучасної просвічуючої та растрової електронної мікроскопії в мінералогії:
- •39. Поняття і приклади фазових перетворень і хімічних реакцій при нагріванні термоактивної речовини:
- •40.Характеристика поширених мінералів легкої фракції мінералогічних проб.
- •41. Диференційно-термічнийта термогравіметричний методи аналізу мінералів.
- •42.Основні області застосування електронного мікроскопа в мінералогії:
- •43.Попередня діагностика мінералів при проведенні мінералогічного аналізу:
- •44.Інтерпретація та розшифровка термограм:
- •45.Порядок знімання оптичних спектрів поглинання мінералів в уф і видимій областях спектра:
- •46.Методи визначення густини мінералів.
- •47.Якісний та кількісний аналіз мінералів та їхніх природних сумішей за термограмами.
- •48.Основні рентгенометричні характеристики мінералів групи монтморилоніту.
- •49.Діагностика мінералів під бінокулярним мікроскопом.
- •51.Основні рентгенометричні характеристики мінералів слюд.
- •53. Методи оптичної спектроскопії. Колориметрія
- •55.Методика обробки та аналізу звичайних шліхів та протолочних проб.
- •56.Природа люмінесценції мінералів. Види люмінесценції.
- •57.Основні рентгенометричні характеристики мінералів групи каолініту.
- •58.Методи сепарації мінералів.
- •59. Геолого-генетичні фактори, які визначають люмінесцентні властивості мінералів. Техніка люмінесцентних досліджень
- •60.Основні рентгенометричні характеристики мінералів групи хлориту.
45.Порядок знімання оптичних спектрів поглинання мінералів в уф і видимій областях спектра:
У практиці мінералогічних досліджень найчастіше вивчають мінерали в ультрафіолетовому світлі, дещо рідше - у катодних промененях .
Спеціальна апаратура дає змогу визначати мінерали у шліхах люмінесцентним методом у лабораторії та в польових умовах.
Для цього спочатку треба візуально визначити мінерали у взірцях породи. Розглядають взірці або проби під УФ-променями з метою виявити у них мінерали, які не помітні неозброєним оком при звичайному освітленні. Наприклад, після охолодження пліху спалахує яскраве жовте світіння ка-ситериту або тонковкраплених силікатів i гідроксидів уранілу, зелене світіння данбуриту, синє світіння датоліту. Отже, на цьому етапі аналітик з'ясовує факт наявності мінералів, які важко розрізнити у звичайних умовах, визначае їхнє місцезнаходження, оцінює найвіропдніші варіанти точної їхньої діагностики.
Другий етап полягае у візуальному перегляді ренттенолюмінесценції зразків породи або руди. Перегляд можливий у польових умовах, на кер-носховищі - у максимально затемненому прищенні, яке мае живлення від електромережі. За кольором світіння мінерал діагностують шляхом порівняння з кольором світіння набору еталонних зразків. Якщо дослі джують зразки породи, то за площею ділянок, що люмінесціюють одним кольором, можна приблизно оцінити відносну поширеність у породі потріб-них мшералів. Цей варіант ефективний під час мінералогічного аналізу, наприклад, борних руд, у складі яких е датоліт Ca2[(OH)2B2Si2O8], аксиніт Ca2(Fe,Mn)AlAl[OH | BO31 SLA;,], данбурит Ca[B2Si2O8], ашарит MgH[BO3], caxaїтCal2Mg4[Cl(OH)2(CO3)41 (ВО3)7]-Н2О та інші мінерали бору.
У рентгенівських променях мінерали світяться таким кольором: алмаз -голубим; апатит - жовтим, голубим, зеленим (90 % ycix кристалів); барит -зеленим; берил - жовтим (50 %); кальцит - червоним; флюорит - зеленим (100 %); шеєліт - голубим; циркон - зеленим, жовтим (99 %)
У катодних променях алмаз голубий, синьо-фюлетовий; гросуляр оран-жевий; дистен червоний (45 %); сфалерит жовтий (13 %).Тільки в катодних променях світяться: родоніт - червоним (поодинокі зерна)- турмалін теж червоним (10 %); кварц- синім, рожевим (60 %); сфен - голубим (50 %)
Найбільше мінеpaлів люмінесціює в ультрафюлетових променях. Наприклад, тільки в них люмінесціюють: аксиніт - червоним (поодинокі зерна), міметизит – жовтим (56%)..
46.Методи визначення густини мінералів.
Густина мінералів – досить стала величина,яку успішно використовують під час визначення мінералів. Методи:
1.Занурення у важку рідину.
2.Визначення за допомогою бюретки.
3.Визначення за допомогою пікнометра.
4.Мікроскопічне визначення за Василевським.
-Занур.у важку рідину :1.бромоформ(густ.2,8)
2.рідина Тулє(густ.3,2)
3.йодистий метилен(густ.3,33)
4.рідина Сушина-Горбаха(густ.3,45)
5.рідина Клеричі(густ.4,27)
Якщо є достатня кількість рідини Клеричі(Тулє), то розбавивши її водою можна приготувати набір розчинів з густиною,яка відрізнятиметься на 0,1.
Кількість води ,яку треба додати до концентрованої рідини , визначається за формулою:
V2=V1 ̇ [(d1 – D)/(D – d2)]
Де V1, d1 – обєм і густина концентрованої рідини; V2, d2 – обєм і густина води; D – густина приготованого розчину.
-Визнач. за допомогою бюретки – визначення об’єму води,що його витісняє мінерал у разі занурення його у бюретку, мірний циліндр.Потрібно 5-10 г мінералу при об’ємі води – 10-12 мл,і 20-50 г мін. при об’ємі води – 25-50 мл. Густину мінералу визначають за формулою : D=P/V, де D – густина мінералу, P – маса циліндра, V – об’єм мінер.
-Пікнометричний метод – ретельно вимитий і висушений пікнометр зважують на аналітичних вагах з точністю до 0,001г.Маса його P1.Пікнометр заповнюють водою, прокепяченою і охолодженою до кімнатної температури і закривають корком.Пікнометр ставлять на фільтрувальний папір і швидко,але ретельно вибирають воду.Тоді скрученим джгутиком фільтра видаляють з капіляра воду до позначки на пікнометрі.Потім 2-3 рази зважу.ть пікнометр. Маса пікнометра з водою – P2.Після вилив.води, пікнометр висушують, поміщають у нього відібраний мінерал і зважують – це P3.Маса пікнометра з мінералом і водою – P4.Густина обчислюється:
m зразка: P= P3- P1; m води повного пікнометра = P2- P1; m води,яка поміщ.над мінер. = P4- P3; m води,витісненої мінер. = (P2- P1) – (P4- P3).
V мінералу: V=[ (P2- P1) – (P4- P3)]/d1,де d1 – густина води при t зважування.
Густина мінералу: D=P/V
-Обємнометричний аналіз Василевського:об’єм мінералу визначається у барометричній трубці за зміни висоти стовпця рідини в разі занурення в неї мінералу.
