75. Політичний розвиток України в 90-х роках хх – на початку ххі ст. Сучасні

політичні партії України.

У червні 1991 року Верховна Рада прийняла концепцію майбутньої Конституції і створила Конституційну комісію. Перший проект був винесений на обговорення в червні 1992 року. Розгляд проекту Основного закону тривав 3 місяці, він пройшов 3 читання. 28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла нову Конституцію — цей день є офіційним святом — Днем Конституції України. Конституція складається з преамбули та чотирнадцяти розділів (161 стаття).

Ринкові реформи почалися в Україні на початку 1992 року. Українська економіка була тісно пов'язана з російською. Україна в цей період лише пристосовувала її до ринкового господарства сусідніх країн. Для контролю економічних процесів уряд мав мати власну грошову одиницю. У 1992 році Україна вийшла з рублевої зони і ввела купоно-карбованці як перехідні розрахункові знаки до введення повноцінної валюти — гривні. Однак ввести нову грошову одиницю вдалося лише в 1996 року після деякої стабілізації економічної ситуації.

У жовтні 1994 року Президент України Леонід Кучма запропонував програму економічних перетворень: відпуск цін, обмеження дефіциту бюджету, запровадження вільної внутрішньої та зовнішньої торгівлі, проведення строгої монетарної політики, масова приватизація великих підприємств, проведення земельної реформи. Цю програму схвалила Верховна Рада. Програма була позитивно оцінена на Заході: США і Європейський Союз надали значну фінансову допомогу в її реалізації, прямі іноземні інвестиції зросли з $484 млн в 1994 році до $3122 млн в 1999-му. За рахунок іноземних кредитів та інвестицій Україні вдалося зупинити спад виробництва, почати його реконструкцію та переоснащення, скоротити безробіття.

Держава знизила максимальну ставку податків з фізичних осіб, знизився податок на прибуток і на додану вартість, що призвело до пожвавлення діяльності малого й середнього бізнесу. Прискорилася приватизація. У 2000 р. близько 70% обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах. Вжиті заходи дали позитивний результат. У 1998 році спад виробництва був припинений і почалося його поступове зростання. У 2003 році він склав 15.8%. Україна відмовилася від іноземних позик і успішно почала виплачувати зовнішній борг.

Політичні партії України

Українські політики.

Україна має багатопартійну систему, і станом на 7 вересня 2011 р. в країні зареєстровано 192 політичні партії.[51]. Через високу чисельність політичні партії не часто мають шанс отримати владу поодинці, тому вони часто утворюють блоки. 17 листопада 2011 р. український парламент схвалив закон про вибори, що заборонив участь блоків політичних партій на парламентських виборах. Багато партій в Україні мають дуже маленькі членства і невідомі широкому загалу. Довіра українського суспільства до політичних партій, у цілому, дуже низька.

1) Мають фракції в українському парламенті:

Партія регіонів (лідер — В. Янукович)

«Блок Юлії Тимошенко» на базі партії «Батьківщина» (блок і партію очолює Ю. Тимошенко)

Наша Україна (лідер — В. Ющенко)

Народна самооборона (лідер — Ю. Луценко, з грудня 2010 заарештований, знаходиться в СІЗО)

Комуністична партія України (лідер — П. Симоненко)

Народна партія (лідер — голова Верховної Ради В. Литвин)

2) Не мають фракцій у парламенті України, але мають в парламенті «депутатські групи»:

Народний рух України (лідер Б. Тарасюк)

Реформи та порядок (лідер В. Пинзеник)

Українська народна партія (лідер — Ю. Костенко)

За Україну (лідер — В. Кириленко)

«Фронт змін» (лідер — А. Яценюк)

В Україні політична ідеологія представлена націоналістичною (радикальний націоналізм/націонал-радикалізм, націонал-демократія/поміркований націоналізм — Конгрес українських націоналістів, ВО «Свобода», Українська Національна Асамблея; Українська Національна Консервативна партія тощо), комуністичною (Комуністична партія України), соціалістичною (Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України), екологічною (Партія Зелених України) та іншими течіями.