73.Проголошення незалежності України.

Консервативні сили в рад. керівництві,які не погоджувалися з політикою перебудови,19 серпня 1991р. здійснили спробу держ.заколоту:було оголошено,що у зв*язку з начебто хворобою президента М.Горбачова,його обов*язкибуде виконувати Г.Янаєв,а країною керуватиме Держ.комітет з надзвичайного стану (ДКНС).Зупинялася діяльність всіх політ.партій,крім КПРС,громадських організацій і рухів демокр.спрямування,заборонялися мітинги і страйки.У Москві було виведено на вулиці та майдани війська.

В Києві представник ДКНС наказав виконувати всі їх розпорядження та заждли підтримки збоку республіки і Верховної Ради.Керівництво Компартії України наказало підтримувати ДКНС.

Президія Верховної Ради лише ввечері 20серпня прийняла заяву,в якій зазначалося, що постанови ДКНС,поки це питання не вирішить Верховна Рада України, не мають юридичної сили на території УРСР.Від самого початку опозиційні сили-Народний Рух України – закликали створювати структури  активного опору.20 серп Народна Рада(організована опозиція в республ.парламенті) засудила держ.заколот.

19-22 серпня в Києві,Харкові,Донецьку,Львові та ін. містах України відбулися масові мітинги-протести.Головні події відбувалися в москві.Опір ДКНС очолив президент Рос.Федер. Б.Єльцин.

Врешті решт,22 серпня війська ДКНС потерпіли поразку:діяльність КПРС було заборонено(30серпня –заборона діяльності компартії україни як складової частини КПРС)

Виникли сприятливі обставини для здобуття незалежності союзними республіками.

24серпня 1991р Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.В ньму зазначалися також недоторканість і неподільність території Укр,чинність на терит.держави лише Конституції і законів України.

На підтвердження Акта проголошення незалежності 1 грудня 1991р. був проведений республіканський референдум,абі нейтралізувати спекулятивні політичні дії противників укр.незалжності.Взяли участь у голосуванні 84% тих,хто був внесений до списків.91% відповіли позитивно.

74. Незалежна Україна у 90-ті роки хх ст. – на початку ххі ст.: соціально-економічний розвиток.

Із 1990 до 1994 р. валовий національний продукт скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції — на 41 %, національний доход — на 54 %. У 1994 р. спад промислового виробництва України досяг 27,7 %. У другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі й перевищував показники часів світових війн. Відбулося нечуване для мирного часу падіння рівня життя основної маси населення (близько 64 % його опинилося за межею бідності).

Ця ситуація потребувала рішучих невідкладних заходів. Вони були викладені в Посланні щойно обраного Президента України Леоніда Кучми до Верховної Ради «Шляхом радикальних економічних реформ» у жовтні 1994 р. і отримали схвалення. Основними напрямками та пріоритетними завданнями нової соціально-економічної стратегії були:

· фінансова стабілізація, що включає зниження податків, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи;

· регульована та контрольована з боку держави поетапна лібералізація цін;

· докорінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки, яка має базуватися на приватному секторі;

· децентралізація управління економікою;

· лібералізація сфери зовнішньоекономічних зв'язків;

· реформи заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування.

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя проявилися ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння виробництва валового внутрішнього продукту. Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3 %. На 7,5 % зросли обсяги житлового будівництва. Намітилася позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України. Було досягнуто відносно низький рівень інфляції.

У другій половині 1990-х pp. було сформовано основні атрибути національної економіки: грошову, фінансову, платіжну, податкову, митну, банківську системи. Відбувся перелам у реформуванні відносин власності» утвердженні механізмів приватної власності, розширенні корпоративного та приватного секторів економіки. Майже 6,1 млн громадян отримали земельні паї, обсяг яких становить більше половини земельних угідь країни. В основному було завершено приватизацію присадибних ділянок, їх власниками стали близько 11 млн громадян. В Україні утверджено ринкові механізми ціноутворення, запроваджено ліберальний режим зовнішньої торгівлі. Це забезпечило подолання >фонічної дефіцитності національної економіки, обумовило товарну насиченість ринку. Україна в 1999 р. вперше зробила реальний крок виходу із затяжної кризи, на практиці почала реалізовуватися модель відкритої конкурентної економіки. Водночас, соціально-економічна ситуація залишалася складною і неоднозначною,

Пріоритети подальших перетворень в Україні на наступні п'ять років знайшли своє відображення у Посланні Президента України до Верховної Ради (лютий 2000 р.) «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000—2004 pp.». Основним завданням України Президент визначив реалізацію політики економічного зростання. Було поставлено за мету забезпечити зростання в 1,3—1,4 разу реальних доходів населення, продуктивну зайнятість та створення 1 млн нових робочих місць, поступово підвищити мінімальний рівень трудових пенсій до межі прожиткового мінімуму.

Відповідно до стратегічного курсу Президента України, викладеного у Посланні, уряд В. Ющенка розробив програму діяльності «Реформи заради добробуту», схвалену в квітні 2000 р. Верховною Радою. Але протягом 2000 р. помітні процеси економічного зростання не супроводжувалися відчутними якісними перетвореннями у вітчизняній економіці, позитивними структурними змінами, подоланням нагромаджених за останні роки деформацій у соціальній сфері. Попередній тривалий спад виробництва унеможливив досягнення відчутних зрушень у соціальній політиці.