71.Україна в добу кризи тоталітарної системи 70-п.П80рр 20 ст)

 

Це насамперед стосується діяльності компартії україни.

1.        після 1953р на посаду голови)1секретаря) КПУ почали обирвти  представників україни.

1953р- зпосали 1секретаря КПУ знали Мельникова та призначили Кириченка.Це  означало, що всередині партії могла встись боротьба за посаду голови.

2.        форсоване збільшення чисельності КПУ

1945-165тис членів

1960-1млн 253тис

196-2млн 626тис…після чого не зростала,бо досягла оптимальної клк (2% населення укр)..у кожному труд.колективі були члени КПУ(лідери) для настанови на комуністичне будівництво.

Люди в партію йшли для кар*єрного зростання.Всередині партій існувла номенклатура-механізм призначення на вищі посади,і звичайна людин н могла туди потрапити.

3.        до 1960 р. в Укр. більшість населення-сільське,після 1960-клк сіл.насел.зменш.

В партії-вихідці з села,партійна еліта-селяни

4.        В 60х рр. Склалися партійні клани,що вели боротьбу за владу.

головні: харківс.(підгорний-> Шелест).Дніпропетровський (Брежнев->Щербицький).

72. Україна в роки «перебудови» та демократичної революції (1985–1991 рр.).

Після смерті генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненка в березні 1985 року на посаду керівника партії і держави обрано Михайла Горбачова. Саме за його ініціативою розпочалася перебудова в СРСР (з квітня 1985 року). Перебудова мала охопити п'ять провідних сфер життєдіяльності суспільства:

• економіку (перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних);

• внутрішню політику (демократизація суспільного життя та народовладдя);

• зовнішню політику (припинення «холодної війни» та побудова спільноєвропейського дому);

• соціальну сферу (поліпшення матеріального та культурного добробуту населення);

• ідеологію (ліквідація цензури; гласність, вільне виявлення думки громадян).Перебудова мала чотири етапи:

• березень 1985 року - січень 1987 року — перебудова здійснюється під гаслом «більше соціалізму»;

• 1987-1988 pp. — основний лейтмотив — «більше демократії»;

• 1989-1990 pp. — розмежування й розкол у таборі провідників перебудови;

• 1991 рік — перемога радикал-реформізму, розпад СРСР.

Перебудовчі процеси в Україні контролювала управлінська номенклатура тоталітарної держави. Протягом 1985-1987 pp. в Україні не було значних політичних сил у вигляді громадських об'єднань та народних фронтів, які виникли в Прибалтиці та Росії. На тлі загального розвалу ситуація в Україні залишилася відносно стабільною.

Був ще один важливий суб'єктивний чинник. Гласність у союзних республіках почалася з гострої критики перших партійних керівників і партноменклатур різного рангу. В. Щербицький, який 17 років очолював Компартію України, залишався ортодоксальним комуністом і перетворився на одного з основних опонентів М. Горбачова. Преса називала Україну «заповідником застою».

Аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року), найбільша екологічна трагедія XX ст., сприяла пожвавленню суспільно-політичного руху в республіці. 13 листопада 1988 року в Києві відбувся перший за роки радянської влади масовий мітинг (20 тис. учасників), присвячений екологічним проблемам. Крім розгляду питань екологи, на мітингу гостро критикували посадових осіб, винних у Чорнобильській трагедії та її наслідках.

1989 року по Україні прокотилася хвиля шахтарських страйків, які поряд з економічними питаннями гостро ставили й політичні питання — висловлювали недовіру номенклатурі та чиновникам-бюрократам.

У вересні 1989 року В. Щербицький залишив пост першого секретаря ЦК КПУ, а цю посаду зайняв В. Івашко.

В умовах різкого загострення соціально-економічної кризи, зростання цін і невпинного погіршення життєвого рівня населення навесні 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради, які посилили розшарування політичних сил.

У вересні 1989 року виникла масова політична організація — Рух (Народний рух України за перебудову). Одна за одною створюються політичні партії України (Українська республіканська партія, Демократична партія України, Партія зелених, Партія демократичного відродження України та ін.).

1985-1991 pp. були останнім періодом існування СРСР і перебування в ньому України. Політика перебудови М. Горбачова зазнала краху через:Перебудова — політичний курс реформаторської частини радянського керівництва, що реалізовувався в СРСР протягом 1985—1991 pp. Його суть полягала в спробі шляхом «революції згори» здійснити системну модернізацію суспільства.