62.Голодомор.

Голодомор – масовий голод на території Української СРР з 1932 по 1933. Голодомор не розповсюджувався на всю Україну, у кожній області було виділено лише декілька районів, занесених на чорну дошку, для того, щоб іншим «не повадно було» чинити опір владі. На чорну дошку заносилися переважно села, які не виконали плану хлібозаготівель, мешканці цих сел не мали права виїжджати з населеного пункту і в них було наказано забирати не лише хліб, а й усі продуктові запаси.

Серед істориків немає одностайної думки щодо причин, які призвели до голодомору в 30і роки. Та найочевиднішою версією є версія про те, що голодомор спричинили економіко-політичні чинники. Йдеться про те, що голодомор – це геноцид проти українського народу, планово підготовлений та здійснений штучно.

Безпосередньою причиною голоду на початку 30-х років стало примусове, з широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики.

Основними причинами його є те, що насильницькі хлібозаготівлі та впровадження політики продрозкладки спричинили економічний та політичний хаос і влада просто «знайшла винних» у цьому хаосі. До того ж, влада розцінювала українське селянство як свідому національну верству і, опасаючись повстання, вирішила знищити його.

Рішення щодо ухвлення політики голодомору поки що не знайдено. Але в документі 14 грудня 1932 «Постанова ЦК ВКП(б) та раднаркому СРСР про хлібозаготівлі в Україні на пн. Кавказі та зах. Області» дається наказ про припинення українізації на території пн. Кавказу, отже, Сталінське керівництво намагалося знищити національні меншини, які не підтримували їх дії і могли спричинити опір.

Про те, що це спрямований геноцид говорить той факт, що сталінське керівництво не зверталось за допомогою до інших держав, а навесні 1933 на країну стали завозити не хліб, а посівний матеріал, тобто допомога не надавалась, а це робилось для початку хлібозаготівельної кампанії.

Наслідки цієї катастрофи виявилися як на демографічному, так і на економічному, соціально-політичному і культурному рівні. Лише за кілька місяців загинуло 3,5 млн.осіб. Після подій 32-33 традиційне українське село зі своїм укладом і звичаями перестало існувати. Повністю деградував аграрний сектор. Україна за рівнем розвитку ще більш відстала від європейських држав на довгі роки. І якщо суцільна колективізація і голод фізично зруйнували соціально-економічні підвалини національної самобутності українських селян, то припинення українізації у грудні 1932р.означало духовну руйнацію народу

 

63.Сталінський терор в Укр.

1929 рік — рік "великого перелому" — став одночасно переможним для Й. Сталіна у боротьбі за владу. Він повністю підпорядкував собі партію, діяльність якої пронизувала все суспільство. Україна стала частиною імперії, де суворий централізм і одноосібна влада становили основу тоталітарного режиму.

Сталін і його оточення створили власну теорію побудови соціалізму, в якій не було місця незгодним. Досягнення, хоч і дорогою ціною, певних успіхів в індустріалізації зміцнювали позиції Сталіна. У переважно аграрній країні встановлювати диктатуру пролетаріату було нелегко. Тому сталінський терор в Україні, одній з найбільших національних республік з переважаючим сільським населенням, набрав великого розмаху.

Першого удару було завдано в Україні по старій інтелігенції, особливо тих, хто співпрацював раніше з українськими урядами і небільшовицькими партіями. Хоча насправді опозиція сталінському режиму внаслідок тотального контролю була незначною, розпочались судові процеси із викриттям неіснуючих таємних організацій. Це потрібно було, щоб довести наявність в СРСР ворогів, які загрожують суспільному й державному ладу.

На початку 1929 р. прокотилися арешти діячів української науки, культури й автокефальної церкви. Через рік у Харкові над ними пройшов судовий процес. До різних термінів ув'язнення було засуджено 45 осіб, в тому числі два академіки,11 професорів, два письменники, науковці, викладачі вузів, студенти. їм приписувалося створення контрреволюційної організації під назвою "Спілка визволення України", яка збиралася шляхом збройного повстання повалити радянську владу в Україні.

Наступ проти української інтелігенції продовжувався розгромом наукових шкіл. "Буржуазних націоналістів" виганяли з Всеукраїнської академії наук, закривали її секції і вводили цензуру. Причетним до таємної організації зарахували й Михайла Грушевського. Представники історичної науки, мовознавства, філософії зазнавали гонінь і фізично винищувались. Уся освіта спрямовувалась на виправдання існуючого режиму і насаджування російської культури.

Тяжких переслідувань зазнала церква. Українську автокефальну православну церкву змусили саморозпуститися. Митрополита М. Борецького та сотні священиків заслали до таборів.

Чи не найбільшою в історії українського народу є трагедія голодомору 1932—1933 рр. Загнані в колгоспи, селяни змушені були безплатно працювати, і обсяг хлібозаготівель зменшився. Тоді в Україну прибула надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, яка взялася за вилучення всіх запасів зерна, втому числі посівного. Проводились подвірні обшуки. Незабаром масовий голод винищив близько 3,5 млн. селян.

Хвиля репресій спрямовувалась проти членів партії. Виключення з партії за "ідеологічні помилки" означало розстріл або заслання. Найбільших переслідувань зазнали ті українські комуністи, які активно проводили політику українізації.

Але репресій не уникли і учасники боротьби за радянську владу. Більшість керівників КП(б)У і Ради народних комісарів зазнали репресій. Майже весь Центральний Комітет, обраний на XIII з'їзді Компартії України, у 1937 р. був знищений.

У другій половині 30-х років репресії посилились. їхнім "виправданням" стали теорія загострення класової боротьби в період побудови соціалізму і вбивство С.М.Кірова.

Напрям сталінського терору був перенесений на військових. Стратили Й. Якіра — командуючого Київським військовим округом, фізично винищили весь штаб цього округу. Крім того, загинули або потрапили у концтабори сотні інших військових командирів і спеціалістів, що підірвало боєздатність Червоної Армії.

Напередодні Другої світової війни "велика чистка" охопила весь Радянський Союз. Судові і позасудові органи ("трійки") виносили смертні вироки, які одразу ж виконувалися, а рідні репресованих одержували тавро "члена сім'ї ворога народу". Жертвами сталінської сваволі стали всі категорії населення — інтелігенція, робітники, селяни, військові, духовенство, представники партійного і державного апарату. Репресії завдавали непоправної шкоди всім народам СРСР і поставили під питання саме існування української нації.

    Ключові дати

1929-1930 pp. — арешти діячів української культури, науки, церкви. Процес СВУ

1937 р. - винищення уряду УРСР і ЦК КП(6)У. Репресії проти військових