56.Західноукраїнська Народна республіка: виникнення історична доля

депутати галицького й буковинського сеймів, лідери політичних партій і греко-католицького духовенства 18 жовтня 1918 р. утворили у Львові Українську Національну Раду,яка поставила питання про об'єднання західноукраїнських земель в одне ціле і проголошення Української держави.  У вересні 1918 р. утворили Центральний  військовий комітет, В ніч з 31 жовтня на 1 листопада майже 1,5 тисячі українських вояків на чолі з сотником УСС Вітовським  встановили свою владу в місті. 11 листопада було утворено виконавчий орган влади — Державний секретаріат на чолі з К. Левицьким, а вже через два дні було затверджено конституційні основи новоствореної держави — вона отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), її територія охоплювала 70 тис. км2, а населення налічувало майже 6 млн осіб. Гербом ЗУНР став Золотий Лев на синьому тлі, а прапором — блакитно-жовте знамено. польська сторона почала крок за кроком відвойовувати свої позиції в західноукраїнському краї. формування поляків швидко вийшли зі скрутного становища і  захопили Львів. Уряд Західноукраїнської Народної Республіки змушений був переїхати до Тернополя, а потім до Станіслава. У цей час молода українська держава енергійно шукала підтримки на міжнародній арені. ЗУНР відкрила посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині, заснувала дипломатичні представництва в Чехословаччині, Канаді, Італії,США, Бразилії тощо. Проте українську державність світове співтовариство, особливо країни Антанти, визнавати не поспішали. За цих обставин уряди ЗУНР і Директорії, намагаючись взаємно зміцнити свої позиції та реалізувати на практиці споконвічні мрії українців, 1 грудня 1918 р. укладають попередню угоду про об'єднання ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) та УНР (Наддніпрянська Україна). Урочисте проголошення Акта з'єднання відбулося 22 січня 1919 р. у Києві. ЗУНР було перейменовано в Західну Область української Народної Республіки (ЗОУНР). На жаль, ця  історична подія мала чисто символічний характер і до справжнього об'єднання справа не дійшла, оскільки і ЗУНР, і УНР втрачали у цей час позицію за позицією, територію за територією.

57.Селянський повстанський рух в Україні в 1918-1921рр.Н.Махно

Найпотужнішою течією повстансько-партизанського руху була махновська. 5 серпня 1919 p. Н. Махно видав наказ про утворення Революційної повстанської армії

України (махновців), основною метою якої проголошувалася «чесна боротьба за повне визволення трудящих України від усякого поневолення».Досить швидко махновський рух набув загальноселянського характеру, про що свідчить зростання чисельності

армії Н. Махна (восени 1919 р. за різними джерелами в ній налічувалося від 20 до 100 тис. осіб). 20 вересня 1919 р. на ст. Жмеринка між махновцями та петлюрівцями була укладена компромісна угода про боротьбу з Денікіним. Одержавши від Петлюри зброю та боєприпаси, Махно блискавичним ударом у районі Умані пробив білий фронт і за короткий час взяв під контроль значну територію від Перекопа до Бердянська і від Каховки до Синельникового. Махновці оволоділи навіть Маріуполем.

Махна на тривалий час дезорганізували весь денікінський тил. У цей час махновський рух був на піднесенні і з кожним днем набирав сили.

Махновський рух (Махновщина) — збройна боротьба українських повстанських селянсько-анархістських формувань у 1918—1921 роках під час Громадянської війни, під керівництвом отамана Нестора Махна.

Район операцій загонів Махна простирався від Дністра до західних меж Області Війська Донського. Столицею махновщини було місто Гуляйполе Катеринославської губернії. Своє основне завдання загони Махно та інших селянські отамани бачили в захисті інтересів дрібних землевласників під гаслами анархізму.