3.Історія укр.Символіки.

Укр. Держ. Символіка відображує традиц. укр нац символіку, що формувалася протя-гом тисячоліть і належить до найзмістов-ніших символіч. систем людства. Три́зуб — укр нац знамено у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі.З княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя В.Великого.Тризуб став спадковим знаменом для нащадків Володимира.Крім монет, знак тризуба знайдено на цеглі і каменях церков, замків, палаців.Т. зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну структуру. вже з 12 ст., т. почав заміняти герб з святим архангелом Михаїлом. По відродженні української держави в 1917 році Мала Рада, а згодом і Центральна Рада прийняли Володимирів тризуб за держ. знамено УНР. Як герб Української Держави тризуб залишився за гетьманату, а далі й за Директорії. Нині за Конституцією України гол. елементом великого Держ. Герба України є т.-малий Держ. Герб України. Головні нац. Укр. кольори - це ж і б. Нац. кольором вважається також синій, який вживається окремо. Синій колір з'являється в українській символіці з середини XVII ст. як гетьманський. ЖБ поєднання має ще більш пізніше походження і пов'язане з пожалування в 1708 р. Карлом XII Мазепі права вживати як значків на піках коз. загонів, які прибули в білоруську ставку Карла XII в Горки. Під час громад.війни ЖБ колір придбав легітимність і вживався як нац.-ний військами Петлюри, Директорії і ЗУНР в Галичині, а під час другої світової війни - загонами Бандери. Нині - це

офіц.. держ. колір прапора України. Держ.Герб України скл. з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту. Історія гербу пов*язана с тризубом та має великі хронолог. Рамки: від давніх часів до сьогодення.

Держ. пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг с і ж кольорів.ЖС барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі.Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста.Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жс кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запор.все частіше виробляються з синього полотнища ,на якому ж фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих. Створення укр гімну бере початок з осені 1862 року,коли Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». У 1917—1920 «Ще не вмерла Україна» як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. 15 січня 1992 муз. редакція Державного гімну була затвердже-на Верховною Радою України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухва-лила Закон «Про Державний гімн України».

Конститу́ція Украї́ни — основний закон держави Україна. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання.

4.Першопоч.Людського життя на терені України.Трипільська культура.

Територія України заселена людьми з найдавніших часів. Учені вважають, що понад мільйон років тому найдавніші люди (архантропи) прийшли на південь Європи. Близько 800 тис. років тому вони з'явилися в Закарпатті (стоянка Королеве), понад 300 тис. років — у Подністров'ї (Лука-Врублівецька), а потім в інших регіонах України. Процес розселення, освоєння людиною нових земель тривав на всіх етапах кам'яного віку, який археологи поділяють на давній кам'яний вік (палеоліт), середній кам'яний вік (мезоліт) і новий кам'яний вік (неоліт).

Найтривалішим етапом був палеоліт (від появи людини до 10—11 тисяч років тому). Первісні люди в цей час користувалися примітивними знаряддями праці, які виготовляли з дерева і каменю (загострені палиці, скребла, гостроконечники тощо). Вони займалися збиральництвом і полюванням. У пошуках їжі часто переходили з місця на місце, їх колективи не були сталими. Цей період в історії людського суспільства багато дослідників характеризує як час первісного людського стада. На думку вчених, тільки завдяки колективному співіснуванню людина змогла вижити в непростих кліматичних умовах. Знайдені матеріали свідчать, що первісні люди знали вогонь, уміли споруджувати житла, використовуючи кістки та шкіри тварин.

Крім згаданих, на території України найвідомішими стоянками епохи палеоліту були Коба, Холодний Грот, Заскельне (в Криму); Кодак і Орел (в Надпоріжжі); Деркул (на Сіверському Дінці); Антонівка (в Донбасі); УмІнка (під Одесою), Радомишль і Ракта (на Волині).

Близько 35—40 тис. років тому на зміну неандертальському приходить кроманьйонський тил, що дістав назву людини розумної. З його появою дородову громаду замінює родова організація суспільства. Кожен рід включав кровноспоріднених членів колективу. Спорідненість у роді визначалася за материнською лінією. Жінка виступала в ролі берегині сімейного вогнища. Усе це зумовило виникнення матріархату.

У пізньому палеоліті вже існує релігія, були обряди поховання. Поряд з релігією виникає палеолітичне мистецтво (ритуальні малюнки, рІзб'ярство).

Близько 10—11 тис. років тому палеоліт змінився мезолітом (IX—VI тис. до н. е.). У цей час з'являються великі знаряддя для обробки дерева — кам'яні сокири і тесла (макроліти), а також мікроліти (пластини завтовшки 1 мм). Їх використовували для вкладишєвих знарядь (наконечники списів, стріл, гарпунів, ножів).

У період мезоліту було винайдено лук і стріли; мисливство було провідною галуззю господарства, людина розпочала приручати тварин. Розвивається рибальство з використанням чов-нІв, сіток, гарпунів.

У мезоліті формується племінна організація, з'являються відмінності в способі життя різних груп людей.

Родоплемінний лад, що склався в мезолітичну епоху, розвивається упродовж нового кам'яного віку — неоліту (кінець VI—III тис. до н. е.). Саме в неолітичній епосі, на основі особливостей кераміки та крем'яних виробів, виготовлення яких збагатилося новими засобами (розпилювання, шліфування, свердління), на території України вчені виділяють буго-дністровську, сурську, днІпро-донецьку, лінійно-стрічкову та млино-гребінцеву культури кераміки.

Дослідження пам'яток неолітичної епохи в Україні дали підстави для висновку, що саме в цей час людина переходить від споживацького господарства до відтворюючого (землеробства і скотарства).

Корінним зламом в Історії людства було освоєння металів. Першим металом, який використала людина, була мідь. Але ще довго мідь співіснувала з кам'яними виробами, тому цю епоху називають мідно-кам'янннм віком - енеолітом.

У період неоліту та енеоліту територію України заселяли дві основні групи племен: землероби, котрі освоїли Правобережжя, і скотарі, які мешкали в степових і лісостепових зонах Півдня і Південного сходу, тобто відбувався перший великий суспільний поділ праці.

Змінюється соціальна структура суспільства: має місце майнове розшарування, посилюється інститут батьківського права в роді. З цієї доби відомі перші заможні поховання. В епоху енеоліту з'являється обряд курганних поховань, що набув особливого поширення в степовій частині Європи.

Велике значення для вивчення енеоліту в Україні має трипільська культура ,яка була відкрита наприкінці XIX ст. поблизу с. Трипілля на Київщині. Сфера Й поширення в IV— III тис. до н. е. — Лісостепове Правобережжя і Подністров'я, Волинь і Степове Причорномор'я. Основними галузями господарства трипільців були землеробство і скотарство. Знаряддя праці виготовляли переважно з каменю, рогу, кісток.

Трипільські племена займалися керамічним виробництвом господарського І побутового посуду, різного за формою, із спіральним орнаментом. Особливого розвитку набула пластика. Трипільці виліплювали з глини жіночі статуетки, фігури тварин, моделі жител. Свої будинки — одно- або двоповерхові — споруджували з глини на дерев'яному каркасі. Вони мали прямокутну форму розміром від 20 до 50 кв.м. Забудова поселень здійснювалась по колу. На поселенні Майданецьке на Черкащині площею 300—400 га будинки стояли десятьма концентричними колами, розділеними вулицями; зафіксовано залишки близько 2 тис. жител. Такі самі поселення-гіганти, що їх умовно називають «протомістами», виявлено поблизу сіл Доброводи і Талянка (Черкащина).