1. Предмет, метод та функції макроекономіки.

Макроекономіка – це фундаментальна економічна наука, яка досліджує механізми ф-ня і розвитку нац. економіки, як єдиної, цілісної системи.

Обєкти макроеконом – економ сис-ма сус-ва в цілому та її агриговані або узагальнені параметри (показники)

Макроеконом субєкти

1. Сектор дом госп – родинна і приватна економіка яка спрямована на задоволення власних потреб.

2. Сектор нефінансових корпорацій – сукупність підприємств реальної економіки.

3. Сектор фін корп. – сукупність фін. Банк установи та організації.

4. Сектор загального державного управління - сукупн. Державних інституції та установ

5. Сектор „іннший світ” – сукупн. Субєктів господарювання нерезидентів.

Сектр дом госп.

– вик триєдину ф-ю – дом госп пропонують на ринок гол вироб ресурс – роб силу

- домгосп одерж доход

- домгосп заощадж част доходу і спожив більшу частк удоходу.

Сетор фін та нефін корпор.форм підприємницький сетор економіки. Вик три ф-ї

- предяв попит на вироб ресурси

- виробляє і реал товари (послуги)

- здійсн інвестиції

Загальнодержавеий сектор

- виробляє суспвльні блага

- збирає податки на заг сус-ні потреби

- формує бюджет держави

Сетор „інший світ” повязаний з міжнар економ відносинами

Предмет макроекономіки – це великомаштабні, у маштабах всієї нац економіки економічні процеси і явища.

Основним методом макроекономічного аналізу є метод макроекономічного моделювання.

Методи: Макроекономічне моделювання – певна сис-ма , цілісна сукупність найсут ознак і вл. Макроеконом процесів і явищ. - імітування певного реально існуючого макроеконом обєкта на спец побуд аналогові у формі мат рівнянь та графіків. М – д наукового абстрагування – у виділенні певних наук абстракції, макроекономічних категорій та їх аналіз. Макроекономічні кат. – це логічне поняття, які в теоретичній абстракційній формі, вирішують відносини між макроек. суб’єктами.(ВВП, ВНП, заощадження, споживання, сук. Попит та пропозиція, інфляція, безробіття, фіскальна політика, монетарна політика та ін.) Макроекономіка виконує такі функції: теоретико-пізнавальну (гносеологічну), зміст якої полягає в пізнанні економічних явищ, процесів і по­ведінки макроекономічних суб'єктів та створенні відпо­відних об'єктам дослідження теоретичних моделей; практичну, зміст якої полягає у розробці прак­тичних рекомендацій на основі економічного аналізу. Ця функція реалізується насамперед у розробці еко­номічної політики держави. Крім того, теорію макро­економіки використовують у своїй практичній діяль­ності домогосподарства, фірми та закордонний світ; прогностичну, яка полягає в оцінці економіч­ної кон'юнктури та передбаченні перспектив еконо­мічного розвитку країни; виховну та світоглядну. Наявний у суспільстві економічний порядок формує відповідний тип еконо­мічного мислення та своєрідний світогляд.

2. Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання.Методологія – це система наукових знань про шляхи та методи, засоби, інструменти пізнання істини. Методологія макроекономіки ґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів та способів пізнання економічних систем. Ґрунтується на двох основних складових: загальнонаукових методах пізнання, які включають діалектику та логіку, та специфічних, що включають агрегування, принцип рівноважності, економіко – математичне моделювання, прогнозування. Логічний принцип дослідження пов’язаний з тим, що логіка понять, категорій, принципів і законів макроекономіки як науки є теоретичним відображенням логіки об’єктивних макроекономічних явищ і процесів. Діалектика як метод пізнання передбачає розгляд усіх явищ і процесів з моменту їх виникнення у певних формах до моменту їх переходу в іншу форму. У свою чергу має складну структуру: єдність конкретного й абстрактного, аналізу та синтезу(структури і функцій), індукції і дедукції, логічного й історичного, кількісного і якісного аналізу. Процес пізнання як процес досліджен­ня об'єкта — це рух від конкретного до абстрактно­го, а процес наукового викладу пізнаного об'єкта — це рух від абстрактного до конкретного. Конкретне — найбагатше за своїм змістом, абстрактне — найбідніше. Але пізнати складний об'єкт неможливо без цього спрощен­ня (абстрагування). Аналіз — такий метод наукового пізнання, за яко­го складний об'єкт пізнання підлягає розчленуванню (в економічній науці розумового, а, приміром, в біології, фізіології і т. ін. — і фактичного) з метою пізнання його структури (складових), виявлення їх функцій. Синтез — суть виявлення функціональних зв'язків між елементами розчленованої системи та з системою як цілим. Метод єдності аналізу і синтезу лежить в ос­нові структурно-функціонального методу. Індукція — рух пізнання від вивчення одиничних конкретних фактів (явищ) до виявлення загальних принципів, що їх об'єднують. Дедукція — рух процесу пізнання від принципів і законів (від загального) до одиничного (до конкретних одиничних факторів). Метод наукової абстракції – це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

Макроекономічне моделювання – певна сис-ма , цілісна сукупність найсут ознак і вл. Макроеконом процесів і явищ. - імітування певного реально існуючого макроеконом обєкта на спец побуд аналогові у формі мат рівнянь та графіків

Умови вірогідності М.М.

6. Відображення або аналогія – відображ осн рис, ознак оригін.

7. Репрезентативність – повинна бути абстрактним замінником оригіналу.

Екстраполяція - повинна давати нову інф, нові знання. Макроекономічні моделі – це математичні рівняння, за допомогою яких у спрощеному(абстрактному) вигляді прагнуть відобразити реальні макроекономічні процеси. Умови вірогідності м. м.: 1. Аналогія – відображення основних рис, ознак оригіналу. 2. Репрезентативність – повинна бути абстрактним змінником оригіналу. 3. Екстраполяція – повинна давати нову інформацію, нові знання.

3. Система національних рахунків (СНР). Співвідношення основних показників СНР.СНР- це міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників певної країни , або своєрідний вимірювач ек становища країни. Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни (ВНП, ВВП, ЧНП, НД). Валовий Внутрішній Продукт(ВВП) – вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в межах національної території певної країни за певний період часу(за рік) як національними, так і іноземними ресурсами. ВВП=ВНП – NE(чистий експорт). Валовий Національний Продукт(ВНП) – вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених національними факторами виробництва як у межах своєї країни, так і за її межами за певний проміжок часу(як правило за рік). ВНП – показник річного обсягу національної економіки, а ВВП – внутрішньої. Чистий Національний Продукт (ЧНП) – валовий нац. продукт, з якого вилучена вартість засобів виробництва, зношених у процесі виготовлення продукції(амортизаційні відрахування). ЧНП= ВНП – А. Національний дохід (НД) – це дохід, який визначається шляхом вилучення з вартості чистого нац. продукту чистих непрямих податків. НД=ЧНП – Т_нч ; Т_нч =Т_н - С_б ; Т_нч – чисті непрямі податки; Т_н – непрямі податки ; С_б – субсидії бізнесу; НД – це сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік. НД=W + R + i + p; W – заробітна плата; R – рента; i – процент; p – прибуток; Особистий дохід(ОД) – дохід отриманий приватними особами. ОД = НД – нарахування на соц. страх. – податки на прибутки підприємств і корпорації – нерозподілений прибуток підприємств і корпорацій – чистий процент з боргу + урядові трансферти і виплати домогосподарствам. Трансферти – це економічні операції, через які одні інституційні одиниці безоплатно і безповоротно передають іншим товари, послуги, активи або права власності. ОД= трансферти уряду домогосподарствам + трудові доходи + розподілені прибутки(дивіденди). Особистий дохід кінцевого використання – це частина особистого доходу, яка залишається після сплати індивідуальних прибуткових податків громадян. ОДКВ = ОД – Т_інд. ( особисті прибуткові податки; податки на особисте майно; податки на спадщину;)

4.Валовий внутрішній продукт: Методи обчислення ВВП.

ВВП – ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, які вироблені в країні протягом року.

ВВП обчислюється за:

А) за витратами:

GNP = C + Ig + G + NE, де

GNP – ВНП, C – споживчі витрати, Ig – валові приватні інвестиції, G – державні витрати, NE – чистий експорт.

C – споживчі витрати включають витрати дом госп на різні види товарів та послуг: предмети споживання довгострокового використання; предмети поточного споживання; споживчі витрати на послуги.

Ig – валові приватні інвестиції складаються з: інвестицій на заміщення капіталу який був зношений у процесі виробництва протягом року(амортизація); чистих інвестицій(чистого приросту обсягів основного капіталу)

G – державні витрати – обєднують усі витрати держави які йдуть безпосередньо на виробництво суспільних товарів та послуг а також на оплату праці держ службовців та працівників бюджетних установ.

NE – чистий експорт – це різниця між обсягом експорту і імпорту.

Б) За доходами:

GNP=W + R + i + p + A + Tн, де

W – заробітна плата, R – рента, i – процент, p – прибуток, А – амортизація, Тн – непрямі податки.

R – рента – визн рентні доходи, які отримують домашні господарства за здані в оренду землі , приміщення, житло та ін.

i – процент – виступає у вигляді доходів від грошового капіталу, заощаджуваного дом госп.

p – прибуток я кий отримують власники одноосібних господарств, товариств

А – амортизація – еквівалент величини знецінення осню капіталу за рік.

Тн – непрямі податки встан в цінах товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не зал від його доходів.