8 Література та мистецтво у 14-16.

У 14-16 ст. культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. До них слід віднести розєднаність укр. Земель, відсутність єдиного політичного центру, соціальне і національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників, постійну жорстоку агресію татар.

Література

До найпоширеніших у рукописних списках зразків тогочасної світської літератури можна віднести збірник «Ізмарагд». В ХУ ст. виникають також нові розширені версії перенкладних повістей про Александра Макаедонського, оповідання про Трою, у ХУІ ст. – оповідання про Трістана і Ізольду, «сімох мудреців». Вмдатною літературною памяткою доби був Києво-Печерський патерик, зміст якого з чсаом поступово доповнювався новими розповідями з життя ченців у Києво-Печерській Лаврі та цікавими відомостями про тогочасне суспільне життя і побут.

Продовженням і розвитком давньоруської культури було літописання. До найзначніших літописів тієї добм слід віднести Короткий київський літопис ХІУ-ХУІ ст. і так звані литовські або західноруські літописи. У Короткому київському літописі використано давньоруські літописи, містяться цікаві відомості з тогочасної історії, зокрема про боротьбу проти татар, діяльність князя К.Острозького. розвитку рукописного поширення книг сприяло виникнення в Європі паперового виробництва. Вже у ХІУ ст. на укр. Землях зявляється перший папір, що завозиться з німецьких князівств.

Найвидатнішою памяткою цього періоду є Пересопницьке Євангеліє – багато оздоблений і чудово ілюстрований рукописний переклад з болгарської мови на тогочасну українську. Її мова наближається до народної і є цікавою характерною памяткою, у якій відбилися процеси формування української мови.

Серед низки нових літературних жанрів найбільшого культурно-ідеологічного значення набув розвиток полемічної літератури, яка особливо актуальною стала у другій половині ХУІ ст.Одними з перших значних полемічних творів тогочасною книжною українською мовою були дві книги Герасима Смотрицького «Ключ царства небесного» та «Календар римський новий». Полеміка між православними і католиками особливо загострилася після Берестейської унії 1596 року. Рішення Брестського собору про обєднання православної та католицької церков захищав визначний оратор доби Петро Скарга. До найяскравіших за емоційною силою творів полемічної літератури слід віднести також книгу Мелетія Смотрицького «Тренос», опубліковану в 1610 році. Цей речитативно-поетичний твір написано з використанням народнопоетичного жанру голосіння, зверненого до дітей – укр. Православних магнатів, що відреклися від неї і пішли за мачухою – католицькою церквою.

Мистецтво

Образотворче мистецтво у цей період досягло значних вершин. Поширювався розпис фресками, що були присвячені виключно релігійній тематиці. До кращих зразків тогочасного фрескового малярства відносяться сюжети-композиції «Різдва Христового» й «Успіння Богородиці» стінопису Кирилівської церкви у Києві, Вірменської церкви у Львові.

Традиційне іконописання включає в себе певні побутові мотиви, відходить від візантійських канонів, збагачуючись місцевими рисами та іноземними впливами. Високого рівня вже на початку ХІУ ст. досягла творчість іконописця, а потім і першого галицького митрополита, що переїхав до Москви, Петра Ратенського. Йому приписують написання ікони «Богородиця» у Володимир-Волинському соборі, а також так званої Петровської ікони в Успенському соборі у Москві.

У звязку із наявністю значного прошарку магнатів, купців, багатих міщан суттєвого розвитку набуває ювелірне мистецтво. В цей період українське ювелірне мистецтво опинилося під впливом двох визначальних напрямків: 1)західноєвропейськог, переважно німецького; 2)східног, головним чином грецько-турецького. Однак скоро польська влада почала поширювати свою дискримінаційну релігійну політику й на різні галузі мистецтва. Майстрами ювелірних золотих цехів могли бути лише поляки, католики. Це призводило до певного гальиування розвитку цього виду мистецтва.

Продовжує і розвиває попередні традиції мистецтво книжкової мініатюри і графіки. Рукописи оздоблювались заставками, великими орнаментованими літерами, в основному плетінковим орнаментом, багатим на фарби, серед яких переважають чорна та червона. Традиції візантійського орнаменту доповнюються готичними рисами, а згодом і все більш помітними ренесансними тенденціями. Особливо високу художню цінність мають Галицьке Євангеліє ХІУ ст., «Житіє Бориса і Гліба», Радзивилівський літопис ХУ ст..