
- •1.Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •2. Літописання та література 17 ст.
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Культура літописних міст Сумщини
- •5. Етнічна специфіка української культури
- •6 Культура козацтва
- •7 Українська культура як складова частина світової культури
- •8 Література та мистецтво у 14-16.
- •9 Розвиток української культурологічної думки
- •10 Творчість т.Г.Шевченка-художника
- •11 Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян.
- •12 Основні функції культури
- •13 Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі.
- •14 Субкультура та контркультура у соціокультурній системі
- •15 Братства та їх роль у піднесенні національної культури
- •16 Проблеми сучасного розвитку модерної української культури
- •17 Культура скіфів і сарматів
- •18 Українська культура хх ст.
- •19 Зарубинецька та черняхівська культури
- •20 Національно-культурне відродження української культури у 20-х рр. Хх ст.
- •21 Культура міст античного Причорномор’я
- •22 Український мистецький авангард 1910-х – 1920-х рр
- •23 Культура Київської Русі
- •25 Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили
- •26 Особливості культури доби Центральної Ради та гетьманату
- •27 Види мистецтва та архітектура Київської Русі
- •28 Укоаїнська тематика в творчості Рєпіна
- •29 Язичницький культ та відображення у культурі
- •30 Театр і музика 19 ст.
- •31 Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •32 Українська культура 19 ст.
- •33 Українська культура у політико-культурній системі Польсько-Литовської держави.
- •34 Українізація та літературні дискусії
- •35 Розвиток освіти та науки 15-16 століття
- •36 Гуманістичний характер творчості г.Сковороди
- •37 Ренесансні ідеї в українській культурі 14-17 ст.
- •38 Паліцинська ( Попівська) академія
- •39 Просвітництво в Україні
- •40 Харківський університет як осередок культури
- •41 Українська культура козацько-гетьманської держави (сер.17-кінець 18 століття)
- •42 Масова та елітарна культура
- •43 Утвердження у мистецтві та архітектурі стилю барокко
- •44 І. Франко – дослідник укр.. Культури
- •45 Роль і місце Києво-Могилянської академії…
- •46 Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •47 Літописання доби Київської Русі
- •48 Музика і театральне мистецтво у куль-рі 17-18 століття
- •49 Українська культура як цілісна система
- •50 Розвиток друкарства
40 Харківський університет як осередок культури
ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, заснований у 1805 р., став першим новітнім вищим навчальним і науковим закладом у Наддніпрянській Україні. Наявність університету перетворила до того часу мале провінційне місто у значний центр, з якого почалося національне відродження [2]. Ця ініціатива належала відомому українському вченому та громадському діячеві В.Каразіну, котрий виступав з ідеями реформування освіти в Російській імперії, вказував на колоніальне становище України. Йому належить ціла низка винаходів у галузі сільського господарства. Але про його смерть не було навіть згадано на офіційному рівні. [З, 237] 3 огляду на це, один з його біографів – В.Анастасевич правдиво зауважував, що В.Каразін, "як метелик, занадто наблизився до полум'я та обпалив собі крила, занадто довірився царському двору, забувши, що там не все можна говорити, що є в душі" [4]. В.Каразін планував створити ціле університетське містечко, але реально для функціонування такої установи не було матеріальних коштів. Тому Харківський університет, створений на пожертви громадян, мав лише чотири факультети: словесний (історико-філологічний), етико-політичний (юридичний), фізико-математичний та медичний. Університетський статут давав широкі права і накладав обов'язки як на найавторитетнішу освітню установу великого учбового округу. Таке становище зберігалося до 1835 р. Протягом 1-ої третини XIX ст. Харківський університет здійснював контроль за роботою шкіл, брав участь у написанні підручників, складанні шкільних програм.
Першим ректором цієї найвищої установи в Україні став професор І.Римський – викладач російської літератури. Саме його пропозиція щодо видання одного з літописів, яка стосувався стародавніх прав Слобідського краю і "писаний мовою, яка давніше тут уживалася, а в останніх роках сильно змінюється і з великими кроками наближується до великоросійської", подана до Імператорської академії наук [3, 238], дала поштовх до українознавчих студій харківських інтелектуалів.
Харківське громадянство завдячує університету появою перших періодичних видань, навколо яких гуртувалися вітчизняні інтелектуали. Серед їх числа – "Харьковский еженедельник" (1812) перша газета, що з'явилась у Харкові, "Украинский домовод " (1817 – 1818), "Харьковские известия" (1817 – 1823), та інші. Варто відзначити заснування перших українських часописів: "Украинский вестник" (1816 – 1819) за редакцією професора Є.Філомафітського, вчителя Р.Донорського та письменника Г.Квітки-Основ'яненка, а також "Харьковский Демокрит" В.Масловича. "Украинский вестник" мав широку програму, яка включала 5 відділів: наука, проза, поезія, харківські записки, та інше. У 1816 р. на сторінках "Украинского вестника" була опублікована перша дискусія в українознавчій думці з приводу з'ясування термінів "Україна" та "Малоросія". Активну участь у ній взяли І.Квітка та М.Марков.
Підтвердженням розуміння високої місії як наукового центру було рішення університету вченою спільнотою цього навчального закладу організувати видання власного наукового журналу "Ученыя записки". Та Микола І наклав резолюцію – "Повременить". Університет чекав 40 років. Натомість було видано новий університетський статут 1835 р., що покінчив з академічною свободою, мав реалізовувати у наукове життя проголошені С.Уваровим принципи "православ'я, самодержавства, народності". Так від 1835 р. почалася смуга утисків щодо життя університетів. Саме в цей період С.Уваров наказав М.Костомарову знищити дисертацію "О причинах и характере унии в западной России", бо знайшов там кілька закидів щодо православних патріархів.