38 Паліцинська ( Попівська) академія

Паліцинська ( Попівська) академія  — творчий гурток, заснований Олександром Паліциним, з 1998  — громадська культурно-мистецька організація, що об’єднує науковців, творчих людей.

Історія

У 1767 році ад'ютант фельдмаршала Рум’янцева-Задунайського  — Олександр Паліцин купив у охтирського обозного (полкового) Савинова хутір Попівку, який у свій час купив у внуків протопопа Сумського полку Словенського, а той отримав від командира свогоГерасима Кондратьєва за вірну службу. Хутір заснований ще у 1662 р.

Заснування Академії

Паліцин гуртує навколо себе передову частину дворянської молоді, а також різночинців, які прагнули здобути освіту, але недворянське походження обмежувало доступ у вищі навчальні заклади. Організовує школу, де постійно навчалось 10-12 чоловік. Заняття в класі поєднувалися з практичними  — в саду і в лісі, на квітниках, алеях, де учні доглядали за квітами і деревами.

Будинок Паліцина мав 16 кімнат, 6  — для занять. Кожна кімната мала певне призначення. В класі для занять архітектурою були малюнки вже побудованих за проектами Паліцина споруд та макети майбутніх. У класі для живопису – чимало картин та замальовок. У класі словесності  — твори як самого О.Паліцина, так і членів «Академії» І. Богдановича, В. Капніста, Г.Сковороди, В. Каразіна, С. Глінки, братів Байкових, М. Алфьорова.

Вихованці академії

Серед слухачів  — сини багатих поміщиків: Шидловського, Надаржинського. Вчилися й вихіднці із дрібнопомісних  — С. Глінка, М. Альфьоров, В.І. Ярославський, К.П. Лановий, А.І. Кардашевський, М.Г. Ушинський, Є.О. Васильєв, П.С. Байков, Л.С. Байков, Є.І. Станевич.

Деякі слухачі були вже відомі в столичних колах. Це імениті В.В. Капніст, Іполит Богданович, Іван Богданович, В.Н. Каразін, Г.С. Сковорода.

Гурток Олександра Паліцина перебував під впливом Г.С. Сковороди. Услід за ним Паліцин проповідував сократівську тезу: «Пізнай самого себе».

До Паліцина приїздили імениті поети, художники, архітектори, гравери, літератори, перекладачі творів французьких просвітителів, а то і просто поміщики, щоб набратися досвіду у справах виробництва чи господарювання. Відбувалися своєрідні семінари-конференції, на яких обговорювалися праці не тільки членів «Академії» (давалася оцінка та «добро» на друк), а й твори, про які говорили в літературних колах Російської імперії. Більшість членів гуртка мала свої друковані твори, а В. Капніст та І. Богданович вважалися придворними поетами. М. Алфьоров був столичним архітектором, а В. Ярославський згодом став архітектором губернським. З часом набули слави Є. Станевич, і С. Глінка.

Кращих учнів О. Паліцин за свій кошт (а також за кошт інших членів «Академії») посилав за кордон вчитися до знаменитих майстрів Західної Європи. Так, помітивши здібності Миколи Алфьорова (сина бездрицького поміщика Федора Альфьорова), Паліцин направив його навчатися до Італії, а потім до Франції.

Академія

Свій будинок О. Паліцин називав «Пустинью», а себе  — «пустельником». Ніколи не шкодував, що залишив службу і кар’єру (в Петербурзі свого часу закінчив кадетський корпус, мав широке коло знайомих). Далеко від міста, з його розвагами і марнуванням часу, поселився у невеликому хуторі і поринув у роботу, аби передати молодому поколінню основи тих знань, які здобув, навчаючись у Петербурзі і займаючись самоосвітою.

На членів «Попівської академії» неабиякий вплив мали французькі просвітителі, особливо Вольтер.

У бурхливих суперечках, що точилися в «Академії», більшість учасників виступала за скасування кріпосного ладу в Росії, однак не революційним шляхом боротьби народних мас. Мало хто поділяв і погляди О. Радищева, який закликав селян до «сокири». Більшість сходилася на думці, що скасування кріпацтва треба зробити зверху, «указом царя», за яким кожен поміщик на свій розсуд відпускав би селян на волю.

Сам Паліцин мріяв, що освічені дворяни почнуть самі відпускати селян на волю. Він був проти кріпацтва, що стало гальмом як економічного, так і політичного розвитку країни. Писав царю про необхідність відміни кріпосного права та ряд реформ, які б пожвавили економічний розвиток країни, і член Попівської академії В.Н. Кразін. Він виступав за обмеження самодержавства , за розвиток торгівлі, промисловості й освіти. Півроку відсидів у Шліссельбурзькій фортеці за критику самодержавства, був позбавлений права на проживання у Петербурзі і Москві. Так само до кріпацтва ставився і В.В. Капніст, який писав: «Я ж незмінною стежкою від мирських суєт труд поділю з блаженною сім’єю, щастя в бідності найду». Сини поета потім стали декабристами. Гурток дав творчий потенціал Івану Богдановичу, який завдяки порадам і настановам Паліцина написав книгу для юнацтва. Гурток ретельно піклувався про початкову освіту в краї, отож не випадково, на Сумщині було більше шкіл, ніж на Харківщині. Тому сумські поміщики добивалися відкриття університету в Сумах ще у 1767 р. - (Краткий очерк Харьковского университета за первые 100 лет его существования 1805-1905 гг/ Составлен профессорами Д.И. Багалеем, Н.Ф. Сумцовым, В.Н. Бузесклом. Издание университета.  — Харьков. тип. Адольфа Даре, 1906. – С.З.)

Там же про внесок О. Паліцина та його гуртку в підготовку ґрунту до відкриття університету говориться:

… Із цілої низки зібраних нами фактичних даних можна було побачити, що ґрунт у місцевому Харківському товаристві для відкриття університету була значним ступенем підготована попередніми просвітницькими впливами і просвітницькими закладами, неможна сказати, щоби він осів на нерозпочатому ґрунті. Великий вплив мав Г.С. Сковорода та літературний гурток О.О. Паліцина: вплинув і Харківський колегіум з духовними училищами та казенне, і головне народне училище, і розселені по всій губерні народні церковно-приходські школи, і так звані малі народні училища. Вони у сукупності діяли на всі прошарки місцевого товариства і підготували це останнє до виникнення думки про вищий розсадник науки  — університеті.

Ось що писав професор А.Г. Слюсарський:

… На Слобожанщині мало місце створення літературного гуртка в 60-х роках XVIII ст. Відомий архітектор Сумщини О.О. Паліцин організував такий гурток з освічених дворян. Члени гуртка час від часу збиралися в будинку самого організатора в с. Попівка, на якому читались реферати на літературні теми, обговорювались нові друкування творів російських письменників. Його іноді відвідував Г.С. Сковорода. Учасники гуртка поставили питання про відкриття університету на Слобожанщині. До нашого часу не дійшли твори членів цього гуртка, проте можна сказати, що Слобожанщина зробила крок – свій внесок у справу розвитку української літератури і народної творчості

 — (Слюсарський А.Г. Слобідська Україна. – 1954. – С.210)

Твердження Слюсарського про те, ніби твори членів «Академії» не збереглися не вірне. Відомо, що багато творів Паліцина, наприклад «Послання Прівєтє, чи Спогади про деяких руських письменників мого часу», «Ігор. Героїчна пісня з давньослов’янської пісні, написаної у ХІІ столітті, запропонував віршами О. Паліцин. Харків. Університетська типографія, 1807 р» дійшли до нашого часу і знаходяться як у Харкові, так і в Києві  — бібліотеках університетських ім. Короленка. Збереглися також твори В. Капніста, В. Каразіна, Іполита Богдановича, С. Глінки, Є.Станевича, архітектурні будівлі М.Алфьорова, В. Ярославського та інших.

Заснування Харківського університету

У підручнику для вищих навчальних закладів «Історія Української РСР» (дорадянський період) говориться, що «саме на Попівці в гуртку Паліцина виникла вперше думка про заснування в Харкові університету». Є версія, що думку цю подав Паліцину І.А. Кондратьєв у присутності Є.Станевича. Тоді Паліцин і запропонував В.Н. Каразіну, який у нього гостював:

…Милостивий пан Василь Назарович, знаючи Вашу палку увагу до освіти в нашому краї і те, що нашому сумському панству не вдалося добитися рішення про створення університету в м. Суми, ми вирішили звернутися до Вас, тому що тільки Ви можете виконати велику і почесну місію вийти з проханням до імператора Олександра І про дозвіл відкриття університету в Харкові. Вас підтримає все сумське дворянське зібрання і члени нашої «Академії». Ви як потаємний радник маєте можливість звернутися до самого імператора від імені сумських та харківських панів, які бажають зібрати необхідну суму для заснування університету.

В.Н. Каразін відповів після недовгого осмислення цієї пропозиції:

Милостиві пани! Я з глибоким розумінням ставлюся до вашої пропозиції, знаючи, що ви досягли успіху у справі як освіти, так і розвитку культури в Харківській губернії. Маю намір зробити усе можливе, щоб ваша благородна пропозиція знайшла розуміння у нашого імператора.

Ось резолюція засідання дворянського зібрання від 29 серпня 1802 р.:

Внести із дворянських маєтків Слобідсько-Української губерні 1 млн. крб. Шляхом заснування 20-річного банку

.

Підписали:

Генерал-лейтенант Неклюдов

Майор Ковалевський

Майор Олександр Паліцин

Предводитель дворянства Олексій Алфьоров

Капітан-лейтенант флоту Олександр Красовський

Старший радник Григорій Шидловський

Прапорщик Григорій Квітка

Титульний радник Дмитрій Квітка

Колезький радник Федір Квітка

Поручик Гаврило Корсенін.

[ред.]Відродження академії

За радянських часів про діяльність «Попівської академії» говорилося мало. Причиною напівзабороненості слугувала її назва, бо партійним діячам думалося, що тут вишколювали попів. Спочатку підтримка надійшла від журналіста і краєзнавця Геннадія Терешковича Петрова, потім від доцента кафедри педагогіки СумДПУ ім. Макаренка Володимира Юхимовича Голубченка, а згодом зацікавився і професор цього навчального закладу Павло Павлович Охріменко, який організовував і проводив науково-практичні конференції, присвячені «Слову о полку Ігоревім». На одній з таких і виступив М. Тесля з доповіддю про творчу та громадську діяльність О.О. Паліцина і його «Академію». З того часу ці конференції почали закінчуватися відвідуванням їх учасниками с. Залізняк, де відбувалися «Паліцинські читання».

М.Тесля, ще будучи директором школи в с. Залізняк почав займатися дослідженням діяльності «Попівської академії». Працював у багатьох архівах. Знайшов потрібні матеріали: оригінальні твори О.О. Паліцина, пов'язаний з ним епістолярій, картини з його колекції тощо. Чимало сил знадобилося й для того, аби встановити на місці зруйнованого сімейного склепу Паліциних пам’ятний обеліск.

Виступи в газетах і популярних часописах про знайдені в архівах документи та матеріали, організація «Паліцинських читань» зробили свою справу  — темою серйозно зацікавився П.П. Охріменко. Спочатку, ознайомившись із зібраними фактами, він дуже здивувався. Ніхто з учених-словістів, як виявилося, не знав, що першим в Україні «Слово о полку Ігоревім» переклав саме О.О. Паліцин. Потім П.П. Охріменко багато чого зробив, аби про «Попівську академію» дізналися не тільки вчені, а й широка громадськість.

Літератор Віктор Звагельський і доцент Володимир Голубченко перевірили достовірність зібраного матеріалу. Зокрема, звернули увагу на документи з архіву Харківського університету, журналу «Русский вест ник», на праці Д.І. Багалія та М.Ф. Сумцова, «Исторический журнал Харьковской епархии» тощо. Спільними зусиллями врешті-решт удалося добитися, аби про діяльність «Попівської академії» заговорили в ЗМІ.

У 1992 р. Сумська обласна організації УТОПІК на відзнаку 200-річчя «Попівської академії» видала буклет «Хутірська академія», який став цікавим посібником для краєзнавців та вчителів. Темою зацікавилися в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, на кафедрі світової літератури Сумського педагогічного університету.

У 1998 юридично створена «Паліцинська академія», яка взяла на себе зобов’язання пропагувати доробки «Попівської академії». Серед почесних членів її Президії: О.О. Паліцин, М.Ф. Алфьоров, В.Н. Каразін, В.В. Капніст, І.Ф. Богданович, С.М. Глінка, Г.Т. Петров, П.П. Охріменко, І.Т. Тарасенко. Серед теперішніх членів Президії В.Ю. Голубченко, М.П. Тесля (засновник і перший редактор), М.П. Лушпа, О.П. Столбін, А.М. Близнюк, В.П. Казбан, В.Ф. Чирва, В.І. Будянський. Членами стали: М.П.Громовий П.І. Ніколов, М.П. Єременко, С.С. Соколенко, М.Є. Тимошенко, В.І. Старинська, О.І. Дем’яненко, В.А. Кострійчук, К.К. Росін, О.П. Чернявський, Г.П. Дашутін, В.М. Кікоть, Н.В. Турчина, О.В. Тесля, В.О. Садівничий, Н.Г. Літманович, Г.Г. Коваленко, Л.О. Липова, А.О. Поважний.

Кількісний склад «Паліцинської академії» щороку розширюється, діяльність її урізноманітнюється.