13 Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі.

Однією із складових частин індоєвропейської спільності, що почалася близько V тисячоліття до н.е., є трипільська археологічна культура.

Крім України, трипільці займали величезні простори Східної Європи: їхні поселення знайдені в Словаччині, Румунії, на Балканському півострові.

Племена трипільської культури жили в поселеннях. В основному це були родові або племені тривалі поселення, що нараховували кілька десятків садиб. Житла розташовувались по колу з великим майданом посередині. Припускають, що майдан служив як загін для великої рогатої худоби або місце для народних зборів.

Трипільські житла білили та фарбували в жовтий або червоний кольори. Іноді вони розписувалися дивовижними червоно-чорними візерунками. Таке декоративне мистецтво створювало неповторний колорит кожного селища.

Хліборобство було основою трипільського господарства. Наявність гігантських обширів родючих чорноземів штовхала трипільців на екстенсивний шлях розвитку, що заважало прогресивному розвитку економіки.

Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні культури. Ріллю спушували дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше ралом. Під час археологічних розкопок трипільських поселень знаходили дерев’яні і кістяні серпи із крем’яною вкладкою та кам’яні зернотерки.

Трипільці розводили велику і дрібну рогату худобу, в якому переважали віл і корова, а також свиней.

Сьогодні відбувається зацікавлення суспільства в тому, щоб краще влаштувати наш державнний дім. Це дає реальні зрушення. Посилилась увага до національної культури, етнічних культур інших народів, визріває підтримка у формуванні їх своєрідності і самобутності (зросла увага до мови, літератури, звичаїв, традицій), відбувається пожвавлення культурної діяльності. Йде процес відродження, знайомство нових поколінь із забороненими сторінками нашої культури. А вона майже вся була... заборонена! Історія культури збагатилася новими забутими постатями, з’явився реальний матеріал для її вивчення.

14 Субкультура та контркультура у соціокультурній системі

Культура - це якась цілісна система з притаманною їй внутрішньої визначеністю ціннісно-ієрархічних взаємин. У будь-якій культурі існує ціннісна домінанта, або ядро культури, а поряд з ним ряд субкультурних утворень. Виникає закономірне питання, що таке субкультура. Прийнято вважати, що субкультура - це підсистема цілісної системи культури. Виникнення субкультур пов'язане з певним рівнем розвитку суспільства. Існує така точка зору, що субкультури відсутні в примітивних формах суспільного буття. Іноді ще більше акцентують цей момент, вважаючи, що субкультура - сучасне породження міської укладу життя.

Sub по-латині - це «під», іншими словами, за змістом містить відтінок підпорядкування (суборенда, субрахунок, субординація), а соntra - «проти» (контрреформація, контрреволюція, контрагент, контрапункт).

Тому поняття контркультури акцентує момент вираженого протистояння фундаментальних ціннісних установок по відношенню до панівної культури. Цей термін з'явився у західних джерелах в 60-ті роки ХХ ст.

Слід зазначити, що далеко не кожен матеріал або духовний продукт, створений людьми, охоплюється поняттям "культура". Такий продукт, щоб стати частиною культури, повинен бути прийнятий членами суспільства або їх частиною і закріплений, матеріалізований у їхній свідомості (скажімо, за допомогою запису, фіксації в камені, кераміці, металі і т.п.). Засвоєний таким чином продукт може бути переданий іншим людям, наступним поколінням. Виходячи з цього кожен індивід розглядає культуру як частку свого соціального спадщини, як традицію, передану йому предками. Разом з тим він може сам впливати на культуру і при необхідності провести зміни, які в свою чергу стають частиною спадщини нащадків, якщо виявляться позитивними і будуть прийняті наступними поколіннями.