
- •1.Історичний розвиток уявлень про культуру.
- •2. Літописання та література 17 ст.
- •3. Періодизація розвитку української культури
- •4. Культура літописних міст Сумщини
- •5. Етнічна специфіка української культури
- •6 Культура козацтва
- •7 Українська культура як складова частина світової культури
- •8 Література та мистецтво у 14-16.
- •9 Розвиток української культурологічної думки
- •10 Творчість т.Г.Шевченка-художника
- •11 Основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов'ян.
- •12 Основні функції культури
- •13 Трипільська культура та її роль і значення у світовій культурі.
- •14 Субкультура та контркультура у соціокультурній системі
- •15 Братства та їх роль у піднесенні національної культури
- •16 Проблеми сучасного розвитку модерної української культури
- •17 Культура скіфів і сарматів
- •18 Українська культура хх ст.
- •19 Зарубинецька та черняхівська культури
- •20 Національно-культурне відродження української культури у 20-х рр. Хх ст.
- •21 Культура міст античного Причорномор’я
- •22 Український мистецький авангард 1910-х – 1920-х рр
- •23 Культура Київської Русі
- •25 Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили
- •26 Особливості культури доби Центральної Ради та гетьманату
- •27 Види мистецтва та архітектура Київської Русі
- •28 Укоаїнська тематика в творчості Рєпіна
- •29 Язичницький культ та відображення у культурі
- •30 Театр і музика 19 ст.
- •31 Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •32 Українська культура 19 ст.
- •33 Українська культура у політико-культурній системі Польсько-Литовської держави.
- •34 Українізація та літературні дискусії
- •35 Розвиток освіти та науки 15-16 століття
- •36 Гуманістичний характер творчості г.Сковороди
- •37 Ренесансні ідеї в українській культурі 14-17 ст.
- •38 Паліцинська ( Попівська) академія
- •39 Просвітництво в Україні
- •40 Харківський університет як осередок культури
- •41 Українська культура козацько-гетьманської держави (сер.17-кінець 18 століття)
- •42 Масова та елітарна культура
- •43 Утвердження у мистецтві та архітектурі стилю барокко
- •44 І. Франко – дослідник укр.. Культури
- •45 Роль і місце Києво-Могилянської академії…
- •46 Вертеп і вертепна драма в українській культурі
- •47 Літописання доби Київської Русі
- •48 Музика і театральне мистецтво у куль-рі 17-18 століття
- •49 Українська культура як цілісна система
- •50 Розвиток друкарства
12 Основні функції культури
Звичайно, що у реальному житті суспільства вище названі аспекти взаємодоповнюються, переплітаються. Аналіз цих взаємопов’язаних сторін культури дозволяє з'ясувати, у чому полягають її основні функції.
Основні функції культури:
1. адаптаційна
2. пізнавальна
3. аксіологічна (ціннісна)
4. інформаційна
5. комунікативна (діалог культур)
6. нормативна
7. гуманістична
8. людинотворча (соціалізація особистості)
9. виховна
10. світоглядна
Насамперед, слід відмітити адаптаційну функцію культури, яка дає можливість кожному індивідууму, який включається в процес функціонування і розвитку прилаштовуватися до існуючих в суспільстві оцінок і форм поведінки.
Наступною за значимістю є пізнавальна функція культури, суть якої полягає в ознайомленні людини зі знаннями, необхідними для «володіння силами природи І пізнання соціальних явищ, для визначення у відповідності з цим ціннісного відношення до світу
Аксіологічна функція дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві. Оцінка творів духовної й матеріальної культури розглядається у ній як артефакти у їх інформаційно-семіотичному значенні.
Важливу роль відіграє інформаційна функція культури, яка дає людству й суспільству відповідну інформацію. Культура є засобом, що виробляє інформацію. Разом з цим вона є також пристроєм, що запам'ятовує цю інформацію. Якщо порівнювати людське суспільство з комп'ютером, то роль культури в суспільстві аналогічна ролі математичного забезпечення в комп'ютері: вона вміщує у собі мову, пам'ять, програми дій.
Комунікативна функція виконує передачу культурних цінностей, їх засвоєння та збагачення неможливі без спілкування людей, а саме спілкування здійснюється за допомогою мови, музики, зображення і. д., які входять в скарбницю культурних цінностей.
В зміст нормативної функції культури входить відпрацьовування і поширення відповідних норм поведінки, які суспільство диктує людині, у відповідності з якими формується образ життя людей, їх установки й ціннісні орієнтації, способи поведінки.
Слід відмітити гуманістичну функцію культури. Саме її мав на увазі М. Хотдеггер, розглядаючи культуру як реалізацію верховних цінностей шляхом культивування людської гідності.
Основу людинотворчої функції культури складає виявлення і культивування сутнісних сил людини, їх соціальне і духовне возвеличення і ушляхетнення.
Особливе місце належить виховній функції: культура не лише пристосовує людину до певного природного та соціального середовища. Вона ще й виступає універсальним фактором саморозвитку людства, людини. Кожного конкретного індивіда або людську спільність правомірно розглядати як продукт власної культурної творчості. Остання полягає у невпинному процесі розвитку і задоволенні матеріальних і духовних потреб, різноманітних людських здібностей, продукуванні та здійсненні мрій та бажань, постановкою перед собою і досягненні певних життєвих цілей, програм. Тому кожний новий етап у культурному поступі можна справедливо вважати новим кроком в напрямку розширення горизонтів людської свободи.
Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу — пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінкових, вольових. Світогляд забезпечує органічну єдність елементів свідомості через сприйняття і розуміння світу не в координатах фізичного простору й часу, а в соціокультурному вимірі. Слід відзначити також, що світоглядне мислення і світоглядне уявлення в історичному плані черпають свій зміст у міфології, релігії, науковому пізнанні, тобто в таких формах суспільної свідомості, що включають зміст культури. Основним напрямком культурного впливу на людину є формування світогляду, через який вона включається в різні сфери соціокультурної регуляції.