6. Літописання та література в середньовічній Русі.

Літературна спадщина Київської Русі є винятково багатою. За підрахунками вчених у 11-13 ст. в обігу по всій території Русі перебувало близько 140 тис книг декількох сотень найменувань. Страшні руйнування заподіяні монголо-татарами в сер. 13ст. та війни в наступні часи призвели до великих втрат. Один з найдавніших творів «слово про закон і благодать» , де поставлене питання про місце Київської Русі серед інших держав, написам митрополит Іларіон між 1037 і 1050р. Ігумен Печерського монастиря створив низку повчань і послань. Багато житійних творів, пов’язаних із цим монастирем, лягли в основу «Києво-Печерського патерика», який посідає визначне місце серед пам’яток літератури. Крім діячів церкви літературні твори складали високоосвічені князі. Н-д: Володимир Мономах «Повчання дітям». Самобутнім явищем в літературі є літописи. Їх виникнення відноситься до часів запровадження писемності. Нестор – літописець між 1112 і 1119р. створив «повість минулих літ», подається виклад історії Русів, вона пронизана ідеєю міцної держави й влади. Літописи писалися не лише в Києві , досить рано з’явилися і на Галицькій землі. У Перемишлі була написана «Повість про осліплення Василька» , у якій описувалися воєнні події 1098- 1099р. Цей твір увійшов до «Повісті минулих літ». Уривки Перемишльського літописання 1080-1090р. збереглися в польській хроніці Длугоша, галицькі літописні повідомлення – у Київському літописі 11ст. Наприкінці 11ст з’являється «Слово о полку Ігоревім», у ньому викладено історію походу 1085 р. Новгород- Сіверського князя проти половців. У літературі Київської Русі значне місце посідали перекладні твори. Крім богослужебних книг перекладали також з грецької мови історичні, філософські, природничі праці і трактати.

6. Архітектура та містобудування в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві.

Житло було двох типів: напівземлянки та наземні зрубні будівлі з складених дерев’яних колод прикрашених різьбленнями. У будинках жили представники заможних і середніх верств населення, у напівземлянках тулилась біднота. Бояри зводили собі пишні хороми з дерева, а князі будували розкішні палаци, здебільшого з каменю та цегли. Найдавніший такий палац відомий під назвою «палай княгині Ольги» згаданий у літописі від 945р. відкрито археологами на Старокиївській горі. Головною окрасою міст і сіл були церкви. Більшість з них будувались з дерева, храми великих міст були кам’яними Перший оздоблений мозаїкою і фресками храм Богородиці збудував у Києві Володимир Святославович у 989-996. Крім Софіївського собору, збудованого Ярославом в Києві храми зводилися і в інших містах. Деякі з них ( Успенський собор в Чернігові й Володимирі Великому, церква Пантелеймона в Галичі й Кирилівська в Києві та ін..)збереглися і до нашого часу Наймонументальнішими спорудами були укріплення міст. Навіть порівняно невеликі міста являли невеликі фортеці з могутніми земляними валами, на яких стояли дубові стіни із численними баштами. Окрасою монументальних кам’яних церков був живопис. Найкраще зберігся він у Київському Софійському Соборі . Мозаїчні картини створювалися лише в найбільших храмах Києва – Софії, Успенському, Печерському й Михайлівському Золотоверхому монастирях.