6. Музичне мистецтво та театральні видовища в середньовічній Русі.

Важливою частиною культури була музика. Вона супроводжувала людину від народження до самої смерті. Поширення набули танці, співи, гуслярські розспіви. Саме співцями - гуслярами були славетний Боян, який жив при дворі Святослава Ярославовича та «славутний співець» галичанин Мінус, згадуваний у літописі 1241р. Про розвиток музично театрального дійства на Русі можна судити зі фресок Софії Київської. На одній з них зображений оркестр з семи виконавців, які грають на флейті, трубі, гуслах, органі. При дворі Святослава утримувалася трупа музикантів. Раніше така сама трупа існувала при дворі Святополка. Надзвичайно поширені в народі скомороські танці й ігри, які вийшли з язичницької старовини, засуджуються церквою. У повчаннях і проповідях вони називаються поганськими звичаями або сатанинськими обрядами. Музичні інструменти типу гудків, гуслів, сопілок трапляються під час розкопок, зокрема, у Новгороді, де добре зберігається дерево. У Києві були знайдені кістяні кастаньєти. Після прийняття християнства поширився хоровий спів, одно- та багатоголосий. Знайшли тут і нотну систему – так звані крюкову та кондокарну нотації.

6. Образотворче мистецтво, іконопис Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

Іконопис в Галицько-Волинській землі розвивався під впливом київського. З робіт художників високого професійного рівня збереглась ікона богоматері Одичіртії кінця 13- 14ст, з Покровської церкви міста Луцька(нині у Київському церковному музеї укр. мистецтва). Галицьке образотворче мистецтво гідно представляє ікона святого Юрія - змієборця на чорному коні ( зберігається у Львівському державному музеї укр. мистецтва ). Низка укр. ікон залишається в річищі художніх традицій Галицько – Волинської землі.Нові риси виникли в ході подальшого розвитку, вони стали одним з компонентів раціональної своєрідності укр. образотворчого мистецтва. Також у багатьох творах декоративного мистецтва Західної України (килими, вишивки, писанки) справедливо вбачають використання і дальший розвиток мотивів, які існували в середньовіччі. У культурі Галицько- Волинської доби ще виразніше, ніж раніше, спостерігається оригінальне поєднання слов’янської спадщини і нових рис зумовлених зв’язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами сходу. Князівству належить почесне місце в формуванні укр. культури, у зміцненні її зв’язків з культурами інших народів.