- •Предмет, методи дослідження та завдання курсу « Історія української культури».
- •Періодизація історико-культурного процесу в Україні.
- •Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
- •Етнічна і національна культура. Сутність та особливості національної культури.
- •Джерела та історіографія вивчення історії української культури.
- •Трипільська культура та її роль у розвитку культури України.
- •Вплив кочових народів на формування української культури.
- •Внесок античних міст-держав Північного Причорномор’я у розвиток української культури.
- •Матеріальна культура давніх слов’ян. Побут, поселення, прикладне мистецтво.
- •Духовна культура давніх слов’ян.
- •Матеріальна і духовна культура східних слов’ян до прийняття християнства.
- •Запровадження християнства у Київській Русі та його вплив на розвиток культури.
- •Політична і правова культура княжої доби. «Руська правда» як пам’ятка давньоруського права.
- •Писемність та освіта в середньовічній Русі. Визначні пам’ятки писемності.
- •Літописання та література в середньовічній Русі.
- •Архітектура та містобудування в Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві.
- •Музичне мистецтво та театральні видовища в середньовічній Русі.
- •Образотворче мистецтво, іконопис Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
відповіді на екзаменаційні питання:
Предмет, методи дослідження та завдання курсу « Історія української культури».
Предметом історії української культури є цілісний процес створення пам’яток культури, що включає вивчення цих пам’яток як культурних явищ, що розвиваються історичних умов їхнього створення та впливу на розвиток суспільства, а також механізмів цього впливу. Культура як ступінь людської духовності реалізується в історичному процесі культурної творчості народу, « розгортається» на зовні в об’єктивних формах . Кам’яне рубило, антична статуя система державно - правових відносин, писемність, система освіти, економічна формація, релігійні й філософські вчення – усі ці феномени виступають як форми культурної творчості. Ядром цих форм виступає мораль.
До конкретно-наукових методів досліджень належать: хронологічний(передбачає викладення історичного матеріалу в хронологічній послідовності, на всіх етапах розвитку історичного явища); логічний (аналіз історичних явищ на кожному етапу розвитку);синхронний (одночасне вивчення подій що відбуваються); дихронний метод дослідження(метод періодизації історичних процесів); ретроспективний (вивчення минулого на основі пізніших етапів); порівняльний(аналіз набутих і втрачених історичними явищами рис на різних етапах розвитку); моделювання подій; статистичний; соціологічний тощо.
Завданням вивчення історії української культури є вивчення еволюції тенденцій культурного розвитку, ідей,які домінують у культурному розвитку суспільства на певному етапі;механізм впливу суспільних ідей на будівельний комплекс.
Періодизація історико-культурного процесу в Україні.
Періодизація – встановлення послідовних етапів у суспільному розвитку. В основі виокремлення етапів – вирішальні факти суспільного розвитку. Існує безліч хронологічних систем. Періодизація історії укр. Культури:
Історія культури давнього населення України
Історія культури Княжої доби
Історія культури др. половини 14- п.п.17ст
Культура укр. Народу за Козаччини й Гетьманщини.
Національно-культурне відродженняв 19- на п.20ст
Культурне життя України в 20ст
Українська культура на зламі 20-21ст.
Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
Цей поділ умовний адже в житті вони взаємопов’язані. До матеріальної культури належать: культура праці й матеріального виробництва; культура побуту; культура регіону та місця проживання; особиста культура; фізична культура. Матеріальна культура не рівнозначна матеріальному виробництву . Вона характеризує матеріальну діяльність людей з точки зору її впливу на розвиток особи й створення умов для реалізації творчих здібностей та обдарувань людини. Духовна культура включає пізнавальну культуру (науку, освіту, філософію) моральну, художню,правову, педагогічну та релігійну. Існують різні види культури, які відносяться і до матеріальної і до духовної сфери, зокрема, політична, економічна, екологічна, естетична. Можливе виділення і інших елементів культури. За ознакою актуальності можна вирізнити сферу культури, що має масове поширення. Кожна епоха створює властиву їй актуальну культуру. Культура – нерозривна едність традицій та інновацій. Структура культури є багатогранним явищем. Усі її складові взаємодіють, утворюючи єдину систему. Через культуру пізнається людина як суспільна істота й соціально – діяльна особа, реалізується «я».