21. В чому полягають гарантії охорони праці інвалідів та людей похилого віку?

У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організува­ти навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохан­ня неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Залучення інвалідів до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63).

 

         1. Частина перша статті 172 КЗпП не зобов'язує безпосеред­ньо власника забезпечувати умови для використання праці інвалідів, а відсилає до спеціального законодавства, яке має регу­лювати відповідні суспільні відносини.

         2. Безумовний обов'язок власника забезпечити відповідно до медичних рекомендацій перепідготовку та працевлаштування інваліда, встановлення пільгових умов та режиму роботи перед­бачено частиною шостою ст. 11 Закону "Про охорону праці". Вона покладається на власника у тому разі, якщо працівник став інвалідом у зв'язку з нещасним випадком на даному підприємстві чи професійним захворюванням.

        За інвалідом внаслідок трудового каліцтва чи професійного зах­ворювання визнається право на професійну орієнтацію, професій­не навчання та перекваліфікацію за рахунок власника. Крім того, за період професійної орієнтації, професійного навчання та пере­кваліфікації, визначених індивідуальною програмою «реабілітації, якщо з дня установлення інвалідності пройшло не більше одного року, працівник-інвалід має право на збереження середнього заро­бітку на попередньому місці роботи з зарахуванням призначеної інваліду пенсії (ст. 25 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"). Незалежно від збереження середнього заро­бітку працівник має право на відшкодування шкоди за період про­фесійної орієнтації, професійного навчання або перекваліфікації на загальних підставах (п. 7 Правил відшкодування власником підприє­мства, установи йорганізації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків).

         3. Інваліди внаслідок загального захворювання або побутової травми, інвалідність яких установлена в період, коли вони пере­бували в трудових відносинах, підлягають переведенню на іншу роботу на цьому підприємстві відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи на підставі частини першої ст. 170 КЗпП.

         4. При працевлаштуванні інвалідів шляхом направлення їх на роботу службою зайнятості відповідно до установленого для підприємства нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в редакції від 14 жовтня 1994 року) працівник має право оскаржити відмову у прийнятті на роботу у суді (п. 6 частини другої ст. 232 КЗпП).

         5. Для працевлаштування інвалідів підприємствам, установам і організаціям всіх форм власності установлюються нормативи робочих місць у розмірі не менше (можна більше) чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих (а не лише ро­бітників). Якщо кількість працюючих не менше 15 і не більше 25 осіб, установлюється норматив у кількості одного робочого місця (ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів вУкраїні"). Якщо на підприємстві, в установі, організації працює менше інвалідів, ніж це передбачено нормативом, такі підприє­мства, установи, організації зобов'язані щорічно відраховувати вФонд соціального захисту інвалідів цільові кошти для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі серед­ньорічної заробітної плати на підприємстві.

         6. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає установленим вимогам і атестовано спеціальною ко­місією за участю представників МСЕК, органу державного на­гляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів та вве­дено в дію шляхом влаштування на ньому] інваліда. При цьому робочим місцем інваліда може бути:

         1) звичайне робоче місце, якщо за умовами праці і з ураху­ванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використане для його працевлаштування;

         2) спеціалізоване місце інваліда — робоче місце, облаштоване спеціальною технічною оснасткою, .пристосуваннями та облад­нанням для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів або нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендацій МСЕК, професійних навичок та знань інваліда (п. 2,3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів).

         7. Обов'язок власника установити на прохання працівника-інваліда неповний робочий день чи неповний робочий тиждень, створити пільгові умови праці передбачений у статті, яка комен­тується, а також випливає з частини третьої ст. 18 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якщо індиві­дуальною програмою реабілітації інваліда передбачена необхід­ність надання йому відповідних пільгових умов.

8. Забороняючи залучати інвалідів без їх згоди до надурочної ро­боти, а також роботи у нічний час, частина друга ст. 172 КЗпП відси­лає до ст. 55 та 63 КЗпП, які не допускають залучення інвалідів до надурочної та нічної роботи, якщо це суперечить медичним реко­мендаціям, навіть за наявності погодження працівника.

Громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Переведення працівника похилого віку і працівника передпенсійного віку з одного робочого місця на інше не допускається без його згоди, якщо при цьому змінюються істотні умови праці.

Для працівників похилого віку застосовується загальновстановлена тривалість робочого часу. На прохання працівників похилого віку власник або уповноважений ним орган може встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Залучення громадян похилого віку до роботи в нічний час, а також до надурочної роботи та до роботи у вихідні дні допускається тільки за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров'я.

Підприємства, установи і організації зобов'язані постійно поліпшувати умови праці і виробничого середовища громадян похилого віку. Робоче місце громадянина похилого віку має бути обладнано відповідними технічними та іншими засобами, що сприяють збереженню його здоров'я і працездатності.

Підприємства у необхідних випадках забезпечують професійну переорієнтацію і перепідготовку працівників передпенсійного і похилого віку, включаючи навчання за їх бажанням нових професій з урахуванням адаптаційних і вікових можливостей цих осіб. За особами передпенсійного віку в період професійної перепідготовки зберігається їх середній місячний заробіток. Професійна переорієнтація і перепідготовка громадян похилого віку, які зберегли працездатність і бажають працювати, може здійснюватись у навчальних центрах служби зайнятості або в інших навчальних закладах за рахунок коштів, передбачених на ці цілі у державному фонді сприяння зайнятості.