4. Медичне страхування в Україні
Дослідженням проблеми запровадження загальнообов’язкового медичного соціального страхування займалися такі вчені: Н.Андріїшина, С. Санченко, М. Поліщук, Т. Бахтєєва. Вони наголошують на необхідності негайного впровадження загальнообов’язкового медичного страхування.
Згідно статті 49 Конституції України кожен громадянин має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Організація охорони здоров’я забезпечується системою страхової медицини, яка передбачає обов'язкове державне страхування від хвороб у поєднанні з приватною лікарською практикою і приватними медичними установами.
Основні принципи страхової медицини:
Забезпечення економічної та соціальної захищеності середніх і малозабезпечених верств населення.
Гарантованості прав кожного громадянина на якісну медичну допомогу.
Обов’язковості внесків як громадян так і юридичних осіб.
Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування.
С. Г. Стеценко, зазначає, що медичне страхування є частиною соціального страхування та полягає у гарантуванні з боку держави рівних можливостей для громадян стосовно отримання медичної та фармацевтичної допомоги [14].
І. Е. Астахова визначає медичне страхування як страхування на випадок утрати здоров’я з будь-якої причини, у тому числі у зв’язку з хворобою та нещасним випадком [11].
Згідно статті 2, пункту 1, Проекту Закону України Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування є складовою частиною системи загальнообов’язкового державного соціального страхування і формою соціального забезпечення населення у сфері охорони здоров'я [4].
Метою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (Далі ЗДСМС) є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання безоплатної медичної допомоги на засадах соціальної рівності і доступності незалежно від віку, статі, стану здоров’я за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування в обсягах, визначених у програмах загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування [4].
Медичне страхування – це форма соціального захисту населення щодо охорони здоров’я, пов’язана з компенсацією витрат громадян на медичне обслуговування [6, 353].
Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування – страховий випадок (подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання медичних послуг відповідно до закону), із настанням якого застрахована особа має право на отримання медичних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням.
Склад суб’єктів представлено на рис. 1.
Рис. 1. Склад суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування [Розроблено магістрантом].
Страхувальники – роботодавці та інші особи (юридичні та фізичні), які відповідно до закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.
Страховик – Фонд загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування України та надавачі медичних послуг, які мають ліцензію на всі види медичного страхування.
Застраховані особи – це особи, на користь яких здійснюється медичне страхування, тобто особи, чиє життя та здоров’я є об’єктом страхового захисту.
Основними принципами ЗДСМС є:
обов’язковість медичного страхування усіх осіб, зазначених у статті 5 цього Закону;
солідарність і субсидування (умови загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування не залежать від стану здоров'я і доходів застрахованих осіб);
забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав на безоплатну медичну допомогу;
цільове використання коштів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування;
забезпечення достатності необхідної медичної допомоги в разі настання страхового випадку відповідно до стандартів медичних технологій;
обов’язковість фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування витрат, пов’язаних з наданням медичної допомоги, в обсягах, передбачених цим Законом;
паритетність представників держави, застрахованих осіб і роботодавців в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням;
невідворотності юридичної відповідальності суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, надавачів медичних послуг за правопорушення в сфері загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.
Таблиця 1 [6, 358]