7.2. Системи стільникового мобільного радіозв'язку. Загальні характеристики стандартів
Усі стандарти цифрових ССМРЗ забезпечують взаємодію з ISDN і PDH у режимах закритої і відкритої передачі. Приблизний розподіл абонентів за різними стандартами: GSM – 74%; TACS – 11%; DCS-1800 – 10%; NMT-900 – 4%, NMT-450 і ін. – 1%.
ССМРЗ у своєму розвитку пройшли три покоління від аналогових до цифрових (див. рис. 7.1).
На етапі розвитку ССМРЗ 1-го покоління збільшення абонентської ємності забезпечувалося переходом від макростільників до мікростільників, а також використанням аналогових і цифрових радіостанцій.
На етапі створення ССМРЗ 2-го покоління топологічний розвиток мережі такий же, але при відсутності частотного планування, тобто забезпечення естафетної передачі з повторним використанням радіо частот. Основний напрямок – збільшення мережі радіодоступу.
Подальше збільшення ємності мережі без розширення робочої смуги частот можливе при створенні нових методів керування мережею і протоколів.
На етапі 3-го покоління – уніфіковані системи радіодоступу, – поєднуються існуючі стільникові і безпроводові системи з інформаційними службами ХХІ-го століття, у тому числі і з B-ISDN.
Міжнародна система радіодоступу UMTS має супутникові підсистеми (вставки). GSM надає ряд нереалізованих іншими системами послуг:
використання SIM-карт для доступу до каналу;
аутентифікація абонента й ідентифікація абонентського устаткування;
використання служб коротких повідомлень, переданих по каналах сигналізації;
автоматичний роумінг абонентів різних мереж і міжмережний роумінг абонентів GSM з абонентами систем DCS, PCS, DECT, а також із супутниковими мережами.
Приведемо деякі загальні характеристики деяких стандартів радіодоступу:
CDMA (IS-95) – ССМРЗ із кодовим розподілом абонентів загального
користування;
PACS – система безпроводового зв'язку загального доступу для промислових,
наукових і медичних цілей (1800 – 2000 МГц);
В даний час системи безпроводових телефонів складають усе більшу конкуренцію ССМРЗ:
СТ1 – працює в смузі 900 МГц, забезпечує 40 дуплексних каналів з частотним
розподілом. Загальна кількість кодів більше 1 млн;
СТ1+ – розширений стандарт – 80 дуплексних каналів, але не забезпечується
таємності повідомлень;
СТ2 – забезпечує конфіденційність зв’язку при часовому розподілі каналів. Обмін пакетами здійснюється на одній частоті.
Загальна структура СТ2 приведена на рис.7.2. Стаціонарне устаткування (CFP) з'єднане з ТМЗК і може зв'язуватися з 40 радіотелефонами (СРР) через загальний радіоінтерфейс СА-1.
Швидкість передачі досягає 72 кбіт/с в режимі ЧсРК. Ширина смуги каналу – 4 МГц. Віддалення частот між каналами – 100 кГц. Максимальне відхилення частоти – не більш 10 кГц. У стандарті СТ2 існують три типи каналів: сигналізації (D), синхронізації (SYN), інформаційні (B). На їхній основі формуються об'єднані мультиплексори трьох типів: MUX-1, MUX-2, MUX-3.
MUX-1 забезпечує зустрічну передачу синхроінформації, а також D і B каналів. Сигнали передаються 2-ма і 4-ма бітами, тобто швидкість передачі 1; 2 кбіт/с, а В-каналу – 32 кбіт/с.
MUX-2 забезпечує передачу сигнальної інформації для організації каналу зв'язку. Швидкість передачі каналу синхронізації – 17 кбіт/с, сигналізації – 16 кбіт/с.
MUX-3 аналогічний 2-му підканалу по D- і SYN-каналах, а різниця полягає в передачі інформації від АНК до СНК (від CPP до CFP).
Безпроводовий телефон стандарту DECT (DCT-900) забезпечує передачу мови зі швидкістю 32 кбіт/с на основі АДІКМ. Цей стандарт забезпечує зв'язком до 50000 терміналів на площі 1 км2. Одночасно 2-й, 4-й, 8-й часові інтервали можуть забезпечувати передачу даних на швидкості 256 кбіт/с на одній частоті.