1.2.2. Архітектура мережі абонентського доступу

Сучасна діюча телефонна мережа загального користування побудована по шафовій системі (4 ділянки, див. рис. 1.4):

• станційна проводка СП (усередині АКС);

• магістральна ділянка (від АКС до РШ);

• розподільна ділянка (від РШ до РК);

• абонентська проводка (від РК до ТА).

СП

Рисунок 1.4

До магістральної ділянки відносяться також міжшафові з'єднання, з'єднання АКС із РК чи кабельними ящиками при віддаленні абонентів від АКС на 300-500 м. Співвідношення довжин магістральної і розподільної ділянок приблизно 4:1. На магістральній ділянці застосовуються кабелі ємністю не менш 100 пар, на розподільній ділянці ємністю від 10 до 100 пар з діаметрами жил 0,32, 0,4, 0,5, 0,7 мм. Для абонентської проводки застосовується кабель ТРПК, ТРВК з діаметром жил 0,5 мм.

ТА можуть підключатися до АКС індивідуально, через установчо-виробничі АКС (УВАКС) і через виносні абонентські модулі.

Типовими структурами мережі є: зіркоподібна, променева і радіальна. При радіальній абонентській мережі всі термінали через АЛ включені безпосередньо в АКС (див. рис. 1.5).

З метою економії витрат на АЛ застосовують виносні концентратори і мультиплексори (див. рис. 1.6), тобто структура мережі стає променевою.

Переваги:

• висока структурна надійність;

• простота розвитку;

• швидкість переміщення інформації не залежить від типу АТ.

Недоліки:

• з'єднання між АТ комутується тільки через АКС;

• велика середня довжина АЛ;

• неефективне використання АЛ.

Подальший розвиток зіркоподібної і променевої структур, взамін мідних симетричних кабелів, проводять із застосуванням коаксіальних кабелів і ВОК.

Можна також застосовувати топології типу «кільце» і «дерево». При кільцевій структурі підключення АТ здійснюється за допомогою абонентської сигналізації по відповідним протоколам доступу. При цьому для кожного АТ виділяється свій часовий інтервал для передачі і прийому цифрової інформації.

Недоліки кільцевої структури:

• мала надійність;

• зміна типу сигналізації для одного АТ вимагає перебудови всієї мережі;

• заздалегідь визначена структура не дозволяє змінити швидкість

передачі;

• при швидкості 140, 620 Мбіт/с і великому числі АТ потрібна велика

швидкість переміщення інформації з кільця, що викликає деякі труднощі;

• ускладнюється електроживлення АТ.

Деревоподібна структура містить відгалуження передачі і прийому інформації. Основний її недолік – складність відгалуження (особливо в ВОК).

1.2.3. Особливості конструкції кабелів мережі абонентського доступу

У кабелях типу Т, ТПКШ, ТЗ з повивною скруткою розподіл пар по повивах (шарах) проведено відповідно до табл.1.1. При цьому для визначення А₀ на БК враховується екрануюча дія пар і повивів.

Розглянемо приклад розташування пучків у кабелі з елементарними пучками (10х2 чи 5х4) чи основними (5х10х2; 5х5х4; 10х10х2; 10х50х4).

Переріз кабелю ТППЭП-100х2 приведено на рис. 1.7, тобто три пучки в центрі і сім у зовнішньому повиві.

Методика підбору пар для застосування xDSL – технологій на мережі МТМ наступна. З аналізу перехідного загасання на БК видно, що основним недоліком існуючих кабелів МТМ є недостатня завадостійкість від взаємних впливів. Це дозволяє в заданій смузі частот ущільнити лише частину пар, які повинні бути попередньо відібрані за значенням А₀.

Рекомендації з підбору пар для СП ІКМ-30 не зовсім придатні для СП xDSL, тому що СП ІКМ-30 – 4-х проводові, а xDSL – 2-х проводові.

При малій ємності кабелю підбір можна виконати шляхом звичайних вимірів захищеності пар у необхідній смузі частот з наступним підбором пар, задовольняючих нормі по А₀.

Збільшення ємності кабелю приводить до настільки великого обсягу робіт, що практично виконати їх не представляється можливим.

Для n – парного кабелю необхідно виконати

W=

вимірів, а для визначення можливості ущільнення m – пар потрібно проаналізувати  = С можливих комбінацій.

Наприклад, у кабелі ТГ–100х2 необхідно провести 4950 вимірів і для підбору 10 пар для в/ч ущільнення проаналізувати 2х10¹¹ комбінацій утворення пар.

Методика підбору придатних для ущільнення пар у кабелях МТМ повинна вирішувати наступні задачі:

1. Робити попередню оцінку кількості пар, які можна ущільнити в кабелі при відомій ємності кабелю і заданій смузі частот.

2. Обмежити число вимірів у кабелях МТМ в залежності від необхідного числа пар, що ущільнюються.

3. Дати оцінку обраних комбінацій пар, призначених для ущільнення.

Дослідження кабелів МТМ, проведені в широкій смузі частот показують, що величина захищеності залежить від взаємного розташування пар у кабелі. Усі пари можна розподілити на наступні приблизно однакові по захищеності групи. Суміжні пари в повивах, пари разташовані через одну, дві і т.д. пари. Пари розташовані в суміжних повивах, через один, два, три і т.д. повивів. Теж відноситься до кабелів пучкової скрутки; пари в пучку і між парами пучків.

При практичних розрахунках варто зкористатися результатами вимірів, накопичених у НДІ і виробничих лабораторіях і підбір пар повинний виконуватися з урахуванням А₀ на БК.

Можна обійтися без вимірів А₀ вибираючи пари довільно орієнтуючись на середню величину А₀ для всіх можливих комбінацій розташування пар в кабелі в цілому. У цьому випадку, як показують розрахунки довжина ділянки регенерації скорочується приблизно в 1,5 раза в порівнянні з номінальною, що є недоцільним.

Величина А₀ залежить не тільки від ступеня захищеності взаємовпливаючих пар, а від їх переходів з одного повиву в іншій при монтажі кабелю.

Для визначення переміщення пар з повива в повив визначається опорна пара в центрі кабелю чи сердечнику. Для цього усі пари кабелю відключаються від станційних пристроїв: по черзі закорочуються і вимірюється ємність між оболонкою (екраном кабелю) і закороченою парою. Для пари максимально віддаленої від екрану ємність буде мінімальною і ця пара вибирається опорною. Потім виміряється ємність між опорною парою і всіма іншими. Приналежність пари до повиву визначається за значенням ємності, чим вона менше, тим далі повив. Пари сусідніх повивів використовуються для н/ч зв'язку.

У діючих лініях МТМ можуть зустрічатися випадки, коли пари в результаті 2-х кратного переміщеня з центральних повивів у зовнішні і назад можуть класифікуватися як пари, що придатні до ущільнення. Пари обрані по величині ємності і придатні до ущільнення необхідно перевірити імпульсним приладом, наприклад ІКЛ-5, чи аналогічним. Зондуючий імпульс посилається між оболонкою і закороченою парою. У тім місці де пара переходить з одного повиву в іншій, відбувається зміна хвильового опору Z_В і виникає відбитий імпульс, фіксуємий на екрані приладу (див. рис. 1.8а, ...1.8г)

Реальні лінії МТМ проходять через кабелі різних ємностей. У цьому випадку кількість пар, що ущільнюються, а також оцінка обраного варіанту ущільнення лінії повинні визначатися по кабелю мінімальної ємності. В кабелі ТГ 50х2х0,5 може бути ущільнено до 80% пар. У діючих багатопарних кабелях МТМ величина А₀ має такий же порядок як і в кабелі ТГ 50х2х0,5. Мінімальне значення А₀ не перевищує величини А₀ для суміжних пар одного повиву.