5.8.3. Технології кодування лінійних сигналів vdsl
Технологія VDSL задумувалася як більш економічна з погляду вартості устаткування і споживання електроенергії в порівнянні з ADSL. Абонентські пристрої повинні бути реалізовані на фізичному рівні з окремою формою керування доступом до носіїв для мультиплексування вихідного потоку. Ключовим моментом для будь-якої технології є кодування цифрових лінійних сигналів.
В VDSL використовуються:
САР – амплітудно-фазова маніпуляція без несучої, метод аналогічний технології кодування в АDSL, але адаптований для VDSL;
DMT – дискретне багаточастотне кодування з застосуванням дискретного перетворення Фур'є для демодуляції окремих частот;
DNMT – дискретне багаточастотне кодування на малих хвилях – одна із систем з декількома несучими для створення і демодуляції окремих частот;
SLC – просте кодування лінійного сигналу з 4-рівневою несучою частотою, на прийомі здійснюється фільтрація і відновлення вихідної форми сигналу.
В даний час для VDSL застосовується DNMT і SLC. Інші методи перебувають у стадії обговорення. В документації по VDSL визначаються п'ять транспортних режимів передачі інформації по мережі з ОВ і мідного кабелю (рис. 5.38).
На перший погляд здається проблематичним режим АТМ через VDSL, тому що АТМ займає поки ще дуже обмежений сектор ринку. Але VDSL забезпечує більш широкий спектр режимів роботи (до трьох режимів). При цьому осередки VDSL мають набагато менший розмір у порівнянні з АТМ. VDSL дає також можливість використовувати АТМ на стороні ОМП, а також STM у режимі TDM, тому що провайдери більш пристосовані до використання комутаторів АТМ, тобто в цьому випадку АТМ стане ідеальним рішенням в об'єднанні мовних сигналів, відео і даних, а ОМП забезпечить взаємне перетворення інформації. При збільшенні кількості служб і типів трафіку використання АТМ втрачає зміст, тому що VDSL призначається для об'єднання різних типів даних.
5.8.4. Проблеми впровадження vdsl
VDSL ще не досягла зрілості в порівнянні з технологією ADSL. Найважливішим питанням поки ще залишається оцінка відстаней, на яких VDSL буде працювати при заданих швидкостях обміну. VDSL дуже чуттєва до радіовипромінювання (КХ-діапазон). Важливим є стикування швидкостей передачі VDSL з форматами потоків АТМ. Виникають також проблеми зі споживчими розподільними мережами і інтерфейсним устаткуванням між мережею і терміналами. При цьому кабельна мережа повинна бути цілком ізольована від мережної проводки. У плані вартості найбільший внесок вносить необхідність застосування ОМП, що, природньо, робить систему дорожче в порівнянні з ADSL.
6. Багатофункціональні – універсальні платформи систем доступу
6.1.Особливості універсальних платформ систем доступу
Технології GshDSL не розглядаються як технології повної заміни сімейства технологій HDSL/SDSL/MSDSL, а розглядаються як перспективне їхнє доповнення. Тому основним застосуванням стануть апаратні платформи, що реалізують можливість використання всіх основних технологій у рамках єдиної універсальної системи (див. рис. 6.1).
Універсальні платформи дозволяють оператору вибирати для підключення ту технологію xDSL, що оптимально реалізується в умовах існуючої мережі і розв'язуваних задач.
Майбутнє за універсальними і гнучкими платформами, це відноситься не тільки до опорних транспортних мереж але і до мереж абонентського доступу.
Під універсальністю розуміють наступне:
Єдині конструктив і система керування.
Можливість роботи по усіх видах кабелю (оптичному й електричному).
Передові технічні рішення в кожній з підсистем платформи з застосуванням сучасної техніки й електроніки.
Підтримка всіх популярних мережних протоколів (TDM плюс різні системи сигналізації; IP; ATM).
Апаратні xDSL технології є лише транспортним засобом. Універсальні платформи, крім транспортного засобу, вирішують питання мультипротокольності і мультисервісного мережного вузла (МВ). При цьому вони заміняють безліч комутуючих і мультиплексуючих пристроїв, тобто в порівнянні з багатоапаратними технологіями універсальні платформи мають наступні переваги:
1. Установка в єдиний конструктив забезпечує економію місця, спрощує
монтаж і експлуатацію. При збільшенні кількості стійок оператор у міру необхідності набирає касети «під зав'язку» різними підсистемами, тобто зникає проблема неефективного використання грошей і місця. Накопичення напівпорожніх касет багатоапаратного устаткування складає серйозну проблему для експлуатації.
2. Надання інтегрованих послуг зв'язано з вибором цілого ряду мережних
«базових» рішень:
– системи передачі для зв'язку з транспортною мережею;
– мультиплексора доступу;
– маршрутизатора для користувачів;
– платформ абонентського доступу для послуг передачі даних і існуючих послуг телефонного зв'язку, ISDN;
– абонентських концентраторів.
Тому, щоб забезпечити користувачів по всій території оператор змушений закуповувати мінімальну кількість комплектів для кожного з мережних рішень, але користувачів на послуги в кількостях дозволяючих оптимально використовувати інфраструктуру не завжди досить. В універсальній платформі оператор установлює лише один базовий елемент – конструктив чи універсальну касету. Всі інші підсистеми і модеми «голос+дані» закуповуються в міру появи попиту. Це дає величезні переваги в ефективності використання інвестиційних ресурсів.
3. Центр технічної експлуатації в операторів багатоаппаратної платформи не організує централізованого контролю мережі АЛ, а системи керування виведені на окремі консолі і найчастіше знаходяться в окремих приміщеннях. Багатоаппаратні платформи мають реалізацію під керуванням DOS, Windows NT, UNIX, SNMP, UNIX-сервери. Кожна з платформ має властивості подвисать по різних причинах, а отже в штаті повинні бути фахівці по усьому набору систем керування. Якщо центр працює цілодобово, то необхідно організувати зміни. У випадку універсальної платформи є одна система керування відома всім мережним адміністраторам. Контроль мережі здійснюється однією групою адміністраторів, при цьому оператор має можливість гнучко змінювати архітектуру системи керування без допомоги постачальника.
4. В універсальній платформі реалізується розподілена архітектура, тобто
кожен блок самодостатній: має свій процесор, джерело живлення й автономне керування. Розподілена архітектура дозволяє інтегрувати в платформі нові підсистеми. Універсальна касета зберігає спадковість і навіть ультра-зверхпродуктивний блок вписується в платформу завдяки її розподіленій архітектурі.