5.8. Технологія vdsl

По VDSL-технології існує рекомендація:

«ETSI TS 101 270-1 – Передача і мультиплексування систем доступу по місцевій мережі. Надшвидкісна ЦАЛ (VDSL), частина I – функціональні вимоги».

Рекомендація ITU-T G.993 – зарезервована за VDSL.

5.8.1. Основи побудови, визначення, особливості застосування

VDSL – зверхшвидкісна DSL, забезпечує найбільш високі швидкості висхідних і спадних потоків технологій хDSL. Нисхідний потік має швидкість порядку 13...52 Мбіт/с, висхідний – 1,5...26 Мбіт/с. В VDSL передбачено також версію симетричного доступу і можливість роботи по 2-х проводовій АЛ із застосуванням ехокомпенсаторів. Висхідні потоки розподіляються на три категорії, але не обмежуються визначеними відстанями. Градації швидкостей: 1,6 – 2,3 і 19,2 Мбіт/с співпадають для обох напрямків передачі і забезпечують підтримку симетричної версії VDSL. Мережа доступу VDSL складається з двох ділянок: по ВОК до вузла доступу і по мідному кабелі від вузла доступу до користувача (див. рис. 5.34).

Так як в VDSL передбачається доведення оптичного кабелю до кожного користувача, то це, швидше за все, технологія досить віддаленого майбутнього. Збереження ділянки мідного кабелю пояснюється тим, що заміна його на ОВ вимагає значних матеріальних і трудових витрат.

Головна відмінність ADSL від VDSL полягає не в тім, що вони орієнтовані на різні швидкості передачі, а в симетричності режимів роботи в різних напрямках. У зв'язку з цим, VDSL надає нові можливості в двох ключових областях:

– корпоративні мережі ПД (симетрична версія);

– ЗВЧ ПД до користувача.

VDSL призначена для мереж наступного десятиліття і буде дуже актуальна в тих країнах, де погано розвинута інфраструктура мідних кабельних мереж.

5.8.2. Принцип роботи і розподіл каналів

У перших версіях VDSL нисхідний і висхідний потоки ПД відокремлювалися по частоті від мовного сигналу і ISDN. Крім того, розгалужувалися по частоті і самі потоки (рис. 5.35). Технологією передбачається також ехокомпенсаційний розподіл зустрічних потоків.

Активне мережне закінчення VDSL можна забезпечити способом рис. 5.36 – мультиплексування верхніх потоків здійснюється абонентською мережею і концентратор може бути частиною VDSL-блоку.

Пасивне мережне закінчення VDSL приведено на рис. 5.37:

У пасивному мережному закінченні кожний абонентський термінал підключається до VDSL-блоку. У цьому випадку використовується маркерний протокол, часовий розподіл каналів (ЧсРК), при якому гарантується доступ до оптичного середовища передачі необхідного користувача протягом визначеного інтервалу часу.

Протокол містить паузу, тривалість якої достатня для загасання ехосигналів. В одній з версій VDSL використовується інтервал у 77 байт для передачі пакета розміром 53 байти. Другий метод полягає в розподілі частотної смуги на частотні інтервали, призначені для конкретних споживачів. Цей метод не вимагає протоколу керування доступом, але обмежує загальну швидкість передачі або вимагає динамічного розподілу частотних смуг у процесі передачі, що приводить до менших втрат, чим при ЧсРК.