1.2 Топологія, архітектура і характеристики мережі абонентського доступу

1.2.1. Короткі характеристики основних мереж систем доступу

Абонентська і розподільна мережі від СТ1 до АКС – цифрові. Для транспортування цифрових потоків використовують:

– ВОК;

– існуючі мідні кабелі (DSL);

– радіодоступ зі швидкістю транспортування від 2 Мбіт/с до 2 Гбіт/с;

– ЛОМ.

При створенні доступу на ВОК можна забезпечити наступні швидкості передачі:

1В2В – 2; 8 Мбіт/с;

5В6В – 8; 34; 140 Мбіт/с;

ОМІВ – 140; 622 Мбіт/с.

З метою надійної передачі сигналів по ОВ застосовують дві послідовні системи кодування FDDI (4В5В и NRZ1).

Розгалужена абонентська мережа будується за наступними принципами:

1. гібридна HFC (OB і коаксіальна пара) до 80 км;

2. ОВ до вуличної шафи FTTC та кручена пара на відстань до 80м;

3. ОВ у квартиру FTTH – ОВ багатожильні і 2-жильні.

Мідний (електричний) кабель забезпечує наступні умови передачі:

• симетрична пара – до 2 Мбіт/с на відстань до 4 км;

• мікрокоаксіал (0,7/0,9 мм) – 8; 34 Мбіт/с до 4 км;

• малогабаритний коаксіал (1,2/4,4 мм) – 34; 140 Мбіт/с до 16 км;

• нормальний коаксіал (2,6/9,5 мм) – 34; 140; 620 Мбіт/с до 16 км;

• DSL < 160 кбіт/с (дуплекс);

• HDSL (2, 3 пари) – 1168, 784 кбіт/с;

(1 пара) – 2320 кбіт/с;

• SDSL (1 пара) – 2336 кбіт/с;

• ADSL – до абонента 8 Мбіт/с, від абонента – до 1 Мбіт/с;

• VDSL до 52 Мбіт/с.

Радіодоступ (WLL) стає особливо вигідним при малій концентрації абонентів і при необхідності швидкого розгортання мережі. Додаткова послуга – мобільний радіозв'язок – забезпечує доступ у мережі незалежно від місця розташування абонента.

Створення уніфікованої мережі радіодоступу UMTS – припускає об'єднання функціональних можливостей існуючих цифрових мереж у єдину систему з наданням стандартизованих послуг – стільникова, транкінгова, супутникова, персональний радіовиклик. Радіодоступ до мереж електрозв'язку забезпечують технології:

1. РРЛЗ «точка-точка» з організацією абонентського виносу номерів з

опорної АКС;

2. РРЛЗ «абонентська мережа» на ділянці АКС – груповий пристрій;

3. Мікростільникова структура (радіоканал організується на деякій

ділянці АЛ або по всій її довжині);

4. Мережа радіозв'язку з мобільними об'єктами стільникової структури;

5. Зонова мережа радіозв'язку з однієї великої соти при малому числі

використаних частот і невеликим числом точок підключень до ТМЗК;

6. Усілякі радіоподовжувачі і системи радіотелефонного

безпроводового зв'язку, в якому радіоканал не є АЛ або її частиною.

Доступ WLL забезпечує:

• низьку трудомісткість будівельно-монтажних робіт, особливо на

пересіченій місцевості;

• більш короткі терміни вводу в експлуатацію;

• менші капітальні витрати на початковій стадії будівництва;

• менший термін окупності;

• кращі можливості зміни конфігурації мережі;

• можливість доступу до стаціонарних і мобільних абонентських

терміналів;

• забезпечення стійкості до перебоїв електроживлення;

• спрощення процедури реєстрації радіопередаючих засобів.

WLL-технології економічно виправдані в наступних випадках:

• при створенні нової мережі радіодоступу з використанням локальної

комп'ютерної мережі в місті і пригороді;

• при телефонізації районів з низькою телефонною щільністю;

• при підключенні ТА в умовах відсутності вільних пар кабелю на МТМ;

• при відсутності можливості прокладки кабелю;

• при створенні тимчасового зв'язку.

Як проводові засоби абонентського доступу широко використовуються цифрові локальні мережі з застосуванням протоколів Internet, Frame Relay, ISDN, хDSL, ATM.

Локальні обчислювальні мережі – особливий вид приватних мереж, що забезпечують високошвидкісний обмін даними між робочими місцями або ЕОМ. Вони мають наступні властивості:

– швидкість 50 Мбіт/с і вище;

– відстань між АТ не більше 1 км;

– середовище передачі – мідь, волокно, коаксіал;

– чітко виражена топологія мережі (шина, кільце);

– передача мови призводе до труднощів і високого навантаження на мережі.

З'єднання ЛОМ і ISDN вимагає пристроїв узгодження по сигналізації та перетворенню швидкостей. Реальна пропускна здатність абонентських закінчень містить кілька інформаційних каналів і один допоміжний (СУВ):

В = 64 кбіт/с Н0 = 384 кбіт/с

Н11 = 1536 кбіт/с

Н12 = 1920 кбіт/с (передається побайтова інформація).

Для передачі рухливих зображень використовують широкосмуговий канал зі швидкостями 34 і 140 Мбіт/с. Також використовуються субканали: 8; 16; 32 кбіт/с. Передача цих каналів вимагає великих витрат на впровадження комутаційних пристроїв, тобто такі канали вимагають створення нового класу користувача.

Створюються спеціальні D і Е-канали. По каналу D швидкість передачі 16; 64 кбіт/с. По каналу Е 64 кбіт/с– спеціальний протокол, винесений з підсистеми передачі повідомлень системи сигналізації №7.

В САД використовуються також швидкості 160 і 192 кбіт/с. Причому методи передачі відрізняються від методів передачі ISDN. Використовують часовий розподіл напрямків передачі або ехокомпенсацію.