4.2.3. Зміст сигналізації в цифровій мережі

Сигналізація визначається поетапно і програмно в залежності від задач процесу встановлення наступних з'єднань:

1) вибір необхідного абонентського доступу;

2) вибір АТ необхідної служби;

3) переміщення і розподіл адресної інформації;

4) переміщення інформації про якість необхідної служби;

5) переміщення інформації про сумісність АТ користувачів;

6) адресація в цифровій мережі;

7) вибір необхідної служби.

В АС застосовується конфігурація типу «шина» для підключення декількох АТ, що висуває ряд додаткових вимог. При цьому кожному АТ привласнюється ідентифікація для упізнання АТ під час виклику. АТ викликаного абонента одержує інформацію про заявку, про сумісність і адресну. Стикування в мережі з комутацією каналів встановлюється по обох інформаційних каналах В. Ця обставина висуває також додаткові вимоги до сигналізації по службовому D-каналу. Для закріплення цих вимог формується спеціальний код, що привласнюється при вихідному повідомленні АТ визиваючого абонента, а при вхідному – мережею.

4.2.4. Адресація і розподіл інформаційних полів

Адреса необхідна для встановлення з'єднання, може мати перемінну довжину і містить у собі обов'язкову і додаткову (субадрес) інформацію. Структура адреси в загальному вигляді наступна (див. рис. 4.8): номер – міжнародний, національний, абонентський.

К од країни

Національний код призначення

Номер АТ

Субадрес

Номер – послідовність з 10...15 десяткових цифр маршрутизованого з'єднання в мережі. Використовуються наступні види інформації наданої користувачем:

– номер мережі, включаючи ідентифікацію мережі призначення;

• ідентифікація послуги з наданою якістю (пропускна здатність,

надійність, затримки);

– вибір декількох транзитних відомчих мереж.

Субадрес уточнює адресацію обраного АТ і містить до 40 цифр або до 20 байт. Забезпечується прозорий перенос субадресу при встановленні з'єднання у своєму інформаційному полі від визиваючого АТ до викликуваного.

Розподіл інформаційних полів повідомлення, «запит на з'єднання» представляється у такий спосіб (рис. 4.9):

Сигнал ознаки служби передачі	Адреса мережі		Інформація про сумісність АТ		Інформація, передана між АТ
	Номер	Субадрес	Рівні 1 – 3	Рівні 4 – 7

Рисунок 4.9

Кодовий сигнал ознаки служби передачі містить указівки про бажану якість передачі по мережі. Параметри кодового сигналу:

• вид переданої інформації: мова 3,1; 7; 15 кГц, високошвидкісна ПД, відео;

• пропускна здатність мережного з'єднання: 64; 384; 1536; 1920 кбіт/с;

• ознаки комутації: канальна, пакетна;

• конфігурація з'єднання: двухточечне, багатоточечне;

• тип з'єднання: комутуєме, постійне, напівпостійне;

• пропускна здатність каналів зв'язку: симетрична або асиметрична;

• протокол передачі інформації користувача: 1 – комутація каналів, 2,3 – комутація пакетів.

При негативному результаті можливості надання служби (перевірці мережі) запит відхиляється, при позитивному – встановлюється з'єднання.

Інформація про сумісність АТ містить параметри, що стосуються запланованого використання такого мережного з'єднання з боку пристрою користувача. При цьому пристрій узгодження, у процесі повідомлення приймальному пристрою про прозоре мережне з'єднання на швидкості 64 кбіт/с, повинен підключатися на швидкості 2,4 кбіт/с. Запрошуваний пристрій користувача приймає заявки на встановлення з'єднання тільки в тому випадку, якщо він в змозі прийняти вказівки, які визначено службою передачі. У тому випадку, якщо це забезпечується, то інформація для рівнів 1–3 і 4–7 вказується в різних інформаційних полях. При цьому для рівнів 1...3 інформаційні поля містять ті ж параметри, що і для коду служби передачі.