4. Термінальне устаткування, керування та типи сигналізації в системах доступу
4.1. Термінальне устаткування
4.1.1. Базисні точки маршруту доступу
Термінальне устаткування – це сукупність апаратного, програмного, протокольного доступу від абонентського терміналу (АТ) до комутаційної станції (АКС) і навпаки (див. рис. 4.1).
Базисними організаціями доступу є функціональні блоки й еталонні базисні точки. Можливості абонентського доступу наступні: розрізняють 5 базисних точок
T(1) і S(2) – для доступу до АТ цифрової мережі (S – перехід від 2- проводової АЛ до 4-проводової );
(3) і (5) – для доступу користувача до АТ служб і послуг обміну інформацією;
R(4) – забезпечує перетворення функцій і сигналів нестандартизованих терміналів у стандартизовані за допомогою термінальних адаптерів (ТрА).
Для організації різних видів зв'язку абонент повинен мати декілька АТ, що підключаються до однієї штепсельної розетки («зірка», «шина»). Мережний (станційний) термінал забезпечує спільне підключення АТ до АЛ. Мережний термінал містить станційні виноси і блоки СТ-1 для одного і СТ-2 для декількох видів АТ.
4.1.2. Порівняння можливостей абонентських терміналів з пристроями традиційних мереж зв'язку
Абонентський термінал СД має наступні можливості:
Забезпечує більш широкий спектр послуг користувачу.
Дозволяє мати користувачу один номер для виклику будь-якого виду служби незалежно від їхньої кількості.
Підключає декілька АТ до АЛ для паралельної роботи.
Забезпечує мережний доступ через єдину установку зв'язку.
Розширює номенклатуру видів електрозв'язку з мінімумом незручностей.
Використовує багатоканальний високошвидкісний доступ.
Забезпечує адаптивність терміналів.
Забезпечує симплексну передачу відеоконференцій.
Забезпечує більш високу продуктивність і економію, тобто більш низький тариф за послуги завдяки високій швидкості обміну інформацією.
Узагальнена структурна схема АТ має наступний вид (рис. 4.2.).
де: БР – блок реалізації протоколу по службовому D-каналу (2-й і 3-й рівні Еталонної Моделі Взаємодії Відкритих Систем ЕМВВС) з'єднання АТ з АКС через СТ і АЛ;
БП – блок підготовки, встановлює в початкове положення стик S або інші функції, наприклад забезпечує доступ до загального каналу сигналізації (ЗКС);
БС – блок стику, забезпечує створення інтерфейсу для базового абонентського доступу (2В + D);
БПЛ – блок підключення до АЛ за 4-проводовою схемою і виділення ДЖ;
БДЖ – блок дистанційного живлення АТ через СТ від АКС або від місцевої мережі електропостачання при великій потужності АНК;
АТ можуть бути як для окремих видів служб багатоапаратні, так і багатофункціональні.
Прикладом багатофункціонального АТ може служити дисплейфон. Дисплейфон – це телефон з екраном для телефонного зв'язку і читання відеотексту поперемінно чи одночасно, завдяки двом В-каналам. Відеотекс – накопичення й обслуговування телефонних запитів – видача тексту на телеекран. Структурна схема дисплейфона приведена на рис. 4.3.
Де: ЦПР – центральний процесор обробки тексту;
ВЗП – внутрішній запам'ятовуючий пристрій;
ЦПФ – центральний процесор функцій (завдань);
БЦК – букво-цифрова клавіатура;
ВЕ – відеоекран;
ДП – друкуючий пристрій;
ТА – вмонтований телефонний апарат.
Якість телефонного зв'язку підвищується за рахунок додаткових послуг: переліку викликів, що надійшли, персональний список телефонних номерів; ВЕ і ЦПФ забезпечують відображення і підтримку завдань при проведенні телефонних переговорів. Можливе автоматичне з'єднання за вказівкою за допомогою курсору необхідного номера і натискання кнопки. Можливі інші послуги:
ведення календаря-пам'ятки;
підключення друкуючого пристрою;
робота з пристроєм, що зчитує, і т.д.