3.2.7. Модуляція dmt – основні характеристики
DMT – це модуляція із застосуванням множини несучих у смузі частот до1,1 МГц, яка розподіляється на 256 підканалів. Кожен підканал має діапазон 4,2 кГц (див. рис. 3.22). Кожна несуча модульована інформаційним сигналом за принципом КАМ.
Кількість біт двійкових символів (0; і від 2-х до 15-ти), переданих у кожнім підканалі, залежить від якості лінії зв'язку і відношення сигнал/завада у його смузі. В DMT у кожнім підканалі здійснюється індивідуальний вибір швидкості передачі, як максимально можливої при даному відношенні С/З. Вибирається також і рівень вектора за інформацією переданої з приймача. Таким чином, DMT використовує принцип багатоканальної передачі з частотним розподілом, але, крім того, дозволяє виключити з процесу передачі сильно зашумлені підканали чи смуги частот. Отже, DMT є адаптивною модуляцією. Цей метод вирішує також проблему розподілу сигналів мови і даних але більш складний у реалізації, чим САР і є стандартизованим у технології ADSL (Американський національний стандарт ANSI T1.413).
В технології DMT передаються фактично три потоки інформації:
мова в смузі каналу ТЧ:
двоспрямований (дуплексний) потік даних «нагору» (від абонента до мережі);
симплексний потік даних «униз» (від мережі до абонента).
Передача ведеться по 2-х проводовій лінії. Розподіл аналогового і цифрового сигналів виконується за допомогою спліттера (частотного розгалужувача), розподіл зустрічних потоків ПД виконується ехокомпенсаційним методом (див. рис. 3.23) у смузі 26-180 кГц.
3.2.8. Методи кодування цифрових лінійних сигналів хDsl-технологій оптичного кабелю
Приведені вище коди можуть використовуватися, як у якості інтерфейсних, так і в якості лінійних. Для електричних ліній вони співпадають, а для оптичних ні. В оптичних лініях в якості інтерфейсних кодів використовуються коди CMI (ІКМ-перетворення) і MCMI (перетворення 4В3Т).
Технологія кодування лінійних сигналів ВОСП визначає їх основні характеристики:
довжину ділянки регенерації;
спосіб контролю помилок в регенераторах;
систему синхронізації;
завадозахищенність;
спотворення сигналів в лінії;
метод обробки символів.
Класифікацію лінійних кодів ОВ можна представити в наступному виді (див. рис. 3.24).
Розглянемо алгоритм формування зазначених лінійних кодів.
Код NRZ – інформаційні символи мають тривалість рівну тактовому інтервалу (Т) и швидкість передачі рівну тактовій частоті (fт). Так як в коді всі комбинації символів припустимі, то виявлення помилок в вихідному сигналі регенератора неможливе і при тривалих послідовностях однакових “1” або “0” символів можливий зрив синхронизації.
Код RZ-50% – інформаційні символи мають тривалість рівну півтактовому інтервалу (Т/2), що забезпечує захист від міжсимвольних завад за рахунок наявності захисного проміжку (Т/2) між символами. Швидкість передачі дорівнює 2fт.
Коди СМI – характеризуються збільшенням швидкості передачі в линії до 2fт. Особливістью є те, що символи «1» передаються чергуванням комбінацій „11” чи „00” за законом ЧПІ з тривалістю рівною тактовому інтервалу Т, а символи «0» передаються “біімпульсами” „10” чи „01”. Відмінність алгоритмів формування кодів CMI-2, CMI-3, MCMI від СМI полягає в особливостях передавання інформаційних символів «0»:
в CMI «0» передається комбинацією символів „01”;
в CMI-2 «0» передається комбинацією символів „01”, якщо попередній символ «1», і комбінацією „10”, якщо попередній символ «0»;
в CMI-3 «0» передається комбінацією символів „01”, якщо попередній символ «0», і комбінацією „10”, якщо попередній символ «1».
Алгоритм формування коду MCMI полягає в тім, що вхідною послідовністью для нього є не інформаційні символи, а символи коду HDB-3. При цьому “додатні ” символи «1» передаються комбінацією „11”, “відємні” символи «1» передаються комбінацією „00”, а нульові «0» комбінацією „01”.
Приклади формування розглянутих кодів приведено на рис.3.25.
Коди CMI и MCMI мають простий алгоритм формування, високу надійність і просту апаратурну реалізацію кодека.
Так як у розглянутих кодах ОВ швидкість передачі символів в лінії зростає до 2fт, то вони застосовуються в низькошвидкісних системах із швидкістью передачі до 34Мбіт/с.
В середньошвидкісних системах по ОВ набули застосування блочні коди типу mBnB (2B3B; 3B4B; 5B6B; 6B7B; 7B8B). У порівнянні з кодом 1В2В вони потребують реалізації більш складних кодеків, але при цьому не збільшується швидкість передачі до 2fт, а отже при тих же параметрах сигналу на вході регенератора збільшується довжина регенераційної ділянки.
Коди mB1C и mB1P – це коди із вставками, які використовуються на високих швидкостях. В алгоритмі формування коду mB1C символ-вставка “С”, приймає значення «1», якщо попередній символ «0», і значення «0», якщо попередній був символом «1».
В алгоритмі формування коду mB1P інформаційний сигнал попередньо скремблюється, а потім символ-вставка “P” приймає значення «1», якщо m- непарне число, а якщо m- парне, то «0».
Схемна реалізація для кодів із вставками більш проста, чим для кодів mBnB і вони дозволяють контролювати помилки в регенераторах при невеликій надлишковості.
Так як стійка робота регенератора формування синхросигналу забезпечується при числі однакових символів не більше 11, то в цифрових ВОСП застосовуються коди з m ≤ 10 тобто 8В1С або 10В1С.
Використовуються також коди 17В1Р або 24В1Р відповідно 17В18В або 24В25В у високошвидкісних цифрових ВОСП.