1.4.3. Вимоги до швидкості та методу передачі інформації

При спільній передачі аналогового і цифрового сигналів приймаються до уваги питання ЕМС для двох випадків: використання загальних або окремих пар кабелю для передачі аналогових і цифрових сигналів.

У смузі частот до 25 кГц впливають імпульсні завади і залежність вимагає обмежувати смугу частот цифрового лінійного сигналу. Найбільш простим методом є перенос смуги частот у ВЧ-область і використання радіосигналів, але ВЧ-область обмежується різким зростанням , що вимагає застосування регенераторів, а ЦСП-DSL повинні працювати без регенераторів.

При використанні пар кабелю існуючої мережі АЛ варто розглядати однокабельну схему організації зв’язку, тобто при виборі методу кодування лінійних сигналів варто враховувати застосування різнотипних кабелів і багаторазові зміни довжини регенераційної ділянки. Необхідно враховувати наступні вимоги:

– забезпечення стійкості тактової синхронізації при довільних

статистичних характеристиках передаваємої інформації;

– можливість контролю помилок без закриття зв'язку;

– забезпечення роботи апаратури при переполюсовуванні жил кабелю;

– мінімізація устаткування, струмів ДЖ і габаритів АНК і СНК.

Виконання зазначених вимог досягається оптимізацією виду лінійного сигналу. Принциповий недолік відомих лінійних кодів AMI, HDB-3 і т.п., тобто сигналів з пасивними паузами, полягає в тому, що сигнал передається по лінії з послідовним включенням різнотипних кабелів з жилами різних діаметрів. Це призводить до багаторазових відображень і утворення завад у вигляді побіжного потоку. Тому в ЦСП-DSL орієнтуються на застосування сигналу біімпульсного типу без пасивних пауз. Це дозволяє простими технічними засобами виконати вимоги, щодо методу передачі цифрової інформації по АЛ.

При виборі швидкості передачі по АЛ мідного кабелю необхідно враховувати:

– можливість сполучення ЦСП-DSL із транспортною мережею і виконання норм при граничних довжинах АЛ і різних типах кабелю, тому швидкість передачі повинна бути кратною 64 кбіт/с;

– організацію максимального числа каналів у мінімальній смузі частот;

– збереження параметрів існуючих телефонних каналів, тобто поява ЦСП-DSL не повинна збільшувати рівень завад у цих каналах. Виходячи з припустимої норми 15 пВт, величина їх не повинна перевищувати 0,1 мВ, що істотно нижче амплітуди імпульсних завад АЛ.

При швидкості 64 кбіт/с нормується зменшення НЧ-складових на 10...15 дБ, тобто розмах цифрового сигналу не повинний перевищувати 10 В. При цьому на виході АЛ на він складає 8,2 мВ, , а на – 60,8 мВ, . Відношення сигнал/завада за умови, що амплітуда завад не перевищує 1,5 мВ для частот вище 40 кГц, складає 5,5 і 40,5 дБ. Тобто адитивні шуми не накладають істотних обмежень на швидкість передачі.

При паралельній роботі систем основним обмежуючим фактором при виборі швидкості передачі є перехідне загасання на БК. При цьому при швидкості передачі переважають завади від перехідного загасання на ближньому кінці, при спостерігається рівність завад від перехідного загасання й імпульсних завад. Тому найбільш краща швидкість .

При спільній передачі аналогових і цифрових сигналів по загальній парі проводів при швидкості передачі до 128 кбіт/с загасання ФВЧ у смузі затримування повинне бути більше 60 дБ. Реалізація такого фільтра дуже складна через малі частотні інтервали між телефонним і цифровим сигналами. З цієї причини рекомендуються швидкості більше 128 кбіт/с.

Напруги завад від сигналів СУВ для швидкостей 64, 128, 192, 256 кбіт/с складають відповідно 2,0; 1,04; 0,69; 0,48 мВ. Тобто, завдяки ФВЧ рівень завад знижується до рівня власних завад АЛ.

При передачі цифрового сигналу по виділених парах швидкість передачі обмежується перехідним загасанням на БК і в якості граничної рекомендується швидкість _{. Але в МАД застосовуються швидкості і набагато вищі, при цьому гранична довжина АЛ скорочується, або застосовуються інші види середовища передачі: коаксіальний кабель, оптичне волокно чи радіодоступ.}