1. Система фінансового права

Система фінансового права як галузі права — це об'єк­тивно обумовлена фінансовою системою внутрішня його бу­дова, об'єднання і розташування фінансово-правових норм у певній послідовності.

За своєю значимістю фінансово-правові норми нерівні. У фінансове право включають норми, які закріплюють поло­ження, що застосовуються в усіх видах фінансової діяльності (наприклад, норми, що регулюють проведення фінансового контролю), і норми, що приймаються державою для регулю­вання конкретних видів фінансових відносин. Тому фінансове право складається з двох частин: Загальної і Особливої.

У Загальну частину сьогодні включають фінансово-правові норми, які закріплюють основи фінансової діяльності держави, її принципи, методи, правові форми; фінансову систему, коло і компетенцію органів держави і органів місцевого самовряду­вання в галузі фінансів і розмежування їх повноважень, види, форми і методи фінансового контролю. Положення, що вклю­чаються в Загальну частину фінансового права, мають однако­ве значення при здійсненні фінансової діяльності як органами держави, так і органами місцевого самоврядування.

Особлива частина фінансового права поділяється на розділи або підрозділи, які складаюся з фінансово-правових інститутів і суб інститутів, у яких згруповані норми, що регулюють відно­сини в галузі:

1) державного і місцевих бюджетів;

2) державних і муніципальних позабюджетних цільових фон­дів;

3) державних і муніципальних доходів;

4) державного і муніципального кредиту;

5) державного і муніципального боргу;

6) обов'язкового страхування;

7) державних і муніципальних видатків;

8) валютного контролю;

9) грошової емісії та грошового обігу.

Розділи, підрозділи, інститути і субінститути фінансового права мають відповідну назву і обгрунтування. Система фінансового права, побудована на підставі об'єк­тивно існуючих фінансових відносин і досягнень загальної тео­рії права, дає можливість глибокого вивчення та правильного застосування фінансово-правових норм.

Правовий матеріал Особливої частини фінансового права об'ємний і складний. Він має особливе значення як для держави, так і для органів місцевого самоврядування. Тому є загально­визнаним, що Особлива частина галузі права поділяється на підрозділи.

1. Фінансово - правова відповідальність за порушення податкового законодавства

З розвитком фінансового права, зокрема податкового, в науці стала виділятися фінансово-правова відповідальність як самостійний вид відповідальності. На законодавчому рівні поняття “фінансових санкцій” вперше було згадане у Законі України “Про державну податкову службу в Україні”, який вводився в дію 04.12.90 року, зокрема, у п.7 ст.11 (“Права органів державної податкової служби”), передбачено їх право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнень.

Фінансово-правова відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка виражається у застосуванні до правопорушника уповноваженими на те державними органами, фінансово-правових норм-заходів державного примусу.

Фінансове правопорушення – це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність.

Податкове правопорушення – це протиправне, винне діяння, яке виражається в невиконанні або неналежному виконанні податкових зобов’язань, і за яке законодавством передбачено застосування фінансово-правової відповідальності.

Заходами фiнансової вiдповiдальностi за порушення податкового законодавства слiд вважати передбаченi санкцiї податково-правової норми, штрафнi (фiнансовi) санкцiї та пеню. Iхнi особливостi:

— застосовують у разi вчинення порушення норм податкового законодавства, й полягають у додаткових майнових стягненнях;

— виступають як мiра державного примусу, яку застосовують до правопорушникiв;

— мають за мету покарання правопорушникiв, а також компенсацiю майнових втрат бюджетiв i державних цiльових фондiв внаслідок ненадходження або несвоєчасного надходження податкiв i зборів;

- мають майновий (грошовий) характер.

Штрафною санкцiєю (штрафом) є плата в фiксованiй сумi або у виглядi відсоткiв вiд суми податкового зобов’язання (без урахування пенi та штрафних санкцiй), яку стягують iз платника податкiв у зв‘язку з порушенням ним правил оподатковування, визначених вiдповiдними законами. Штрафнi санкцiії накладають контролюючi органи, а в окремих випадках самостiйно нараховує й сплачує платник податкiв.

Поряд зi штрафом, сплату пенi також слiд розглядати як мiру фiнансової вiдповiдальностi, а саме як плату у виглядi вiдсот нарахованих на суму податкового борту (без ураху вання пенi), що стягують iз платника податкiв у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов‘язання.