Загальні вимоги до режиму роботи:

1. Додержування встановленої законодавством загальної тривалості робочого часу. З цією метою розраховується нормальне число годин роботи на рік та місяць, а також бюджет робочого часу одного робітника.

2. Забезпечення рівномірного чергування часу роботи й перерв між змінами, для чого розраховується тривалість циклу обороту змін – періоду, за який всі робітники й бригади відпрацюють у всіх змінах.

3. Забезпечення повного використання устаткування і робочого часу. Для цього необхідно мати постійний склад робітників у змінах і постійне керівництво (змінний склад майстрів).

4. Обмеження кількості графіків на підприємстві, оскільки їх збільшення ускладнює організацію праці й управління виробництвом.

Окрема увага при цьому повинна бути приділена нічним змінам: підтримка необхідного рівня продуктивності в нічних змінах (шляхом скорочення їх тривалості, введення відповідних доплат); чітке постачання сировини, матеріалів, інструментів; високий рівень організаційно – технічного управління робочого устаткування; забезпечення необхідного обслуговування самих робітників (продуктами харчування, побутовими послугами тощо).

57. Сутність і зміст процесу нормування праці

Узгодження трудової діяльності людей неможливо здійснити без попереднього встановлення таких витрат і результатів праці, які відповідали б найбільш ефективним для умов конкретної дільниці варіантам організації праці, виробництва та управління.

Нормування праці – це вид управлінської діяльності, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю устаткування.

Нормування праці здійснюється для управління як виробництвом, так й соціальними процесами.

Завдання нормування праці:

1.Створює основу для поділу праці між виконавцями робіт.

2.Служить засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.

3.Надає вихідні нормативи для визначення міри праці і відповідної до неї міри оплати, згідно з принципом : “рівна оплата за рівну працю”.

4.Забезпечує порівнянність результатів роботи окремих виконавців і розповсюдження передових прийомів та методів праці.

Робота з нормування праці включає:

• аналіз виробничого процесу;

• поділ його на елементи;

• вибір оптимального варіанту технології, прийомів та методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку;

• розрахунок норм та їх впровадження.

Нормування праці має багатоаспектний характер, що пов’язано з необхідністю одночасного врахування технічних, психофізіологічних, соціальних та економічних факторів.

Технічні фактори повинні враховуватися в тій мірі, в якій вони пов’язані з режимами роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці (це параметри технологічного процесу, устаткування, технічні вимоги до якості продукції, системи обслуговування робочих місць тощо).

Врахування психофізіологічних і соціальних факторів обумовлено необхідністю створення умов, при яких трудова діяльність людини стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність і забезпечується творчий підхід до праці (ступінь стомленості, витрати енергії, різноманіття праці, характер взаємовідносин в колективі ).

Врахування економічних факторів забезпечує найбільш ефективну організацію виробничого процесу, досягнення його найкращих результатів.

Норми є основою планування та організації виробництва, оплати праці, стимулювання її продуктивності. Вони використовуються практично у всіх планових розрахунках: обґрунтуванні планових строків виготовлення продукції, розрахунках чисельності працівників і кількості устаткування, розміру заробітної плати і т. ін.