56. Режими праці й відпочинку

В процесі праці людина потребує періодичної короткочасної перерви для підтримки своєї працездатності. Потреба у відпочинку індивідуальна, вона залежить від стану здоров’я людини, її психофізіологічного стану, віку, статі, ступеня натренованості до виконання роботи. Від періоду відпочинку залежить злагодженість усього виробничого процесу. Тому на підприємстві в цілому, а іноді й в окремих його підрозділах встановлюється єдиний режим праці й відпочинку.

Режим праці й відпочинку – це порядок чергування роботи і перерв на відпочинок та їх тривалість. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими праці й відпочинку.

Режим формують з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби (рис. ???, за даними НДІ праці).

Рис. ???. Залежність між працездатністю людини й тривалістю роботи

Умовні позначення:

а¹, а¹¹ – періоди впрацювання або адаптації працівника до роботи відповідно на початку зміни і відразу після обідньої перерви; при чому а¹ > а¹¹;

b¹, b¹¹ – періоди найбільш високої та стійкої працездатності відповідно у першій і другій половинах робочої зміни; при чому b¹ > b¹¹;

c¹, c¹¹ – проміжки, протягом яких рівень працездатності знижується (періоди втомленості) відповідно у першій і другій половинах робочої зміни; при чому c¹¹ > c¹.

Відображена залежність позначається, передусім, у змінному і добовому режимах.

Задача встановлення раціонального режиму полягає в тому, щоб забезпечити швидке впрацювання людей, максимально збільшити період високої працездатності і скоротити фазу втомленості.

Заходи по скороченню періодів впрацювання і втомленості:

• проведення вводної гімнастики, яка настроює фізіологічні функції на виробничий ритм, збуджує нервові процеси;

• використання функціональної вводної музики мажорного забарвлення;

• для збереження високої продуктивності достатньо мікропауз в роботі тривалістю декілька секунд, які виникають при переході від однієї дії до другої. Вони переключають в організмі процеси збудження і гальмування. В залежності від важкості праці такі паузи можуть складати від 9 до 15% робочого часу і повинні включатися до норми праці;

• попередження втомленості досягається встановленням перерв на відпочинок і власні потреби. Час початку таких перерв доцільно встановлювати тоді, коли починається погіршення виробничих і фізіологічних показників робітників (втомленість) на основі спеціального обстеження.

Загальні правила для встановлення перерв:

• для більш важких і більш напружених робіт регламентовані перерви встановлюються раніше, ніж для менш важких і напружених;

• кількість перерв у другій половині робочого дня повинна бути більшою, ніж у першій. Оптимальна тривалість однієї перерви 5- 10 хвилин.

Перерву на обід слід робити в середині робочого дня, як правило через 4 години після початку роботи. Нормальна тривалість обідньої перерви становить 40-60 хвилин. В неї входить час прийняття їжі (в середньому 20 хвилин), час санітарно-гігієнічних процедур, час на переміщення та на післяобідній відпочинок.

Час відпочинку необхідно раціонально використовувати. Якщо виконувалися роботи нормальної важкості, необхідний ефективний активний відпочинок, пов’язаний з переміною виду діяльності, навантаженням непрацюючих органів. Для фізично важких робіт доцільним є пасивний відпочинок.

Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість зміни, час її початку і закінчення, тривалість й частоту загальних регламентованих перерв у роботі.

Добовий режим включає число змін на добу. Число змін повинно бути кратним 24. Отже, робота може бути організована в 1, 2, 3, 4 або в 6 змін.

Нормальний добовий цикл людини такий, що найбільша працездатність припадає на ранкові та денні години. В цей час підвищуються температура тіла, м’язова активність, діяльність нервової системи і серця, збуджуються зір і слух. Ввечері і вночі все навпаки. Тому тривалість роботи вночі повинна бути меншою з обов’язковими перервами на обід і відпочинок.

Чергування змін слід встановлювати у відповідності із природним добовим біоритмом: ранок – день – вечір – ніч. Перехід із однієї зміни в іншу необхідно здійснювати через значні проміжки часу. Бажаною є перезміна 1 раз у 5 – 7 днів.

Тижневий режим передбачає різні графіки роботи, число вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні й святкові дні.

Графіки роботи являють собою порядок чергування змін. Так, при тризмінному графіку безперервна робота здійснюється 4-ма бригадами по 8 годин на зміну. Після 4-х днів роботи кожна бригада має 48 годин для відпочинку й переходу в іншу зміну. Це забезпечує ритмічну роботу визначеної трудовим законодавством тривалості робочого часу. Існують й інші графіки з 1 або 2 загальними вихідними днями на тиждень.

Працездатність людини має певні закономірності зміни не тільки протягом зміни, але й протягом тижня (рис.???).

Четвер

Рис. ??? Типова крива тижневої працездатності

Як показано на графіку, на середину тижня працездатність людини зростає й досягає найвищих показників, тоді як у понеділок тяжко забезпечити її підвищення. Тому серйозні завданні треба вирішувати в середині тижня, а вихідні дні ставити тільки в його кінці.

Місячний режим визначає число робочих і неробочих днів в даному місяці, число працівників, які йдуть у відпуску, та тривалість чергових і додаткових відпусток.

КЗпП України визначено нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень), кількість вихідних днів на тиждень, роботу у понаднормовий час, тривалість перерв для відпочинку й харчування (до 2 – х годин), загальні вихідні (неділя) й святкові дні, порядок надання відпусток.

Графіки відпусток складаються адміністрацією і погоджуються з профспілками. Відпустку тривалістю до 1 календарного місяця доцільно використовувати одноразово, а більшої тривалості – ділити на 2 частини.