Обов’язкові вимоги до поділу праці:

1. Поділ праці не повинен призводити до зниження ефективності використання робочого часу та устаткування.

2. Він не повинен супроводжуватися безликістю і безвідповідальністю в організації виробництва.

3. Поділ праці не повинен бути надмірно дрібним, щоб не ускладнювати проектування та організацію виробничих процесів і нормування праці, а також не знижати кваліфікацію робітників, не позбавляти працю змістовності, не робити її монотонною та утомливою.

Монотонність праці є дуже серйозним негативним фактором, що проявляється в процесі поглиблення поділу праці у виробництві. Засобами проти монотонності є періодична переміна робочого місця, ліквідація одноманітності трудових рухів, введення змінних ритмів праці, регламентованих перерв для активного відпочинку та т. ін.

Основні правила поділу праці:

1. Закріплення за кожним робітником робочого місця, за стан якого він повністю відповідає.

2. Точна регламентація кола функцій і обов’язків кожного робітника.

3. Уособлений облік робіт, які виконуються кожним робітником і тих матеріальних витрат, які мають місце при цьому.

Критеріями поділу праці повинні служити не тільки зростання продуктивності, але й умови для гармонічного розвитку людей, ліквідація негативного впливу виробничих умов на організм людини.

З поділом праці у виробництві тісно пов’язане її кооперування. Це два боки єдиного процесу праці. Існування поділеної праці (за функціональними, професійними, кваліфікаційними ознаками) об’єктивно потребує встановлення певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Повинна бути планомірна діяльність багатьох учасників виробництва, яка має бути узгоджена в просторі (це виробничі зв’язки між робітниками, бригадами, дільницями, цехами) і у часі (шляхом організації змінної роботи, здійснення роботи за графіком).

Сутність кооперування праці полягає в об’єднанні різних видів робіт і трудових процесів, що забезпечує планомірну спільну працю багатьох виробництв.

Види кооперування на підприємстві обумовлені різними видами поділу праці:

• між цехами (міжцехове кооперування);

• між дільницями в межах цехів (внутрішньоцехове кооперування);

• між окремими виконавцями (внутрішньодільничне або внутрішньо бригадне кооперування).

Кооперування праці на виробничій дільниці може здійснюватися як між окремими робітниками, так й між колективами, об’єднаними в бригади, ланки.

Однією з форм кооперації на дільниці є виробнича бригада – це первинний осередок трудового колективу підприємства, який об’єднує робітників для спільного ефективного виконання завдання на основі загальної зацікавленості, взаємодопомоги й відповідальності за результати праці.

Основні правила раціональної організації праці:

1. Відокремлення основної роботи від допоміжної та обслуговуючої.

2. Спеціалізація робочого місця на виконанні певного виду робіт та операцій.

3. Своєчасне й якісне планування роботи з видачею робітнику завдання на послідуючі зміни.

4. Забезпечення нормального режиму відпочинку та харчування.

5. Дотримання встановленого порядку на робочому місці.

6. Підтримання чистоти на робочому місці.

7. Правильне чергування робіт, що виконуються протягом зміни, та підтримання рівномірного режиму праці.