51. Поділ і кооперування праці на підприємстві

В основі використання усієї сукупності праці, що застосовується у виробництві, лежить поділ трудових функцій, обов’язків і робочих процесів між різними учасниками виробництва.

Поділ праці – це розмежування діяльності працівників.

Трудовий процес поділяється на сукупності (комплекси) технологічних і виробничих операцій, прийоми, трудові дії і трудові рухи. Основою поділу трудового процесу між окремими виконавцями виступає функціональний, технологічний, професійний та кваліфікаційний поділ праці. Це й є види поділу праці.

Функціональний поділ праці – це поділ трудового процесу на сукупності виробничих операцій відповідно до їх призначення. Як розглядалося раніше, згідно із характером функцій весь персонал підприємства поділяється на ряд категорій. Найбільш багаточисельною категорією (близько 80 %) є робітники, які виконують наступні основні групи функцій:

• перетворення предметів праці;

• навантаження, розвантаження і транспортування предметів праці, інструментів;

• зберігання, комплектування, видача та прийом предметів і продуктів праці;

• технічний контроль за якістю продукції;

• ремонт і підтримка устаткування в працездатному стані;

• виробництво та утримання інструменту;

• виробництво допоміжної продукції і матеріалів (тари), енергії;

• поточне обслуговування й ремонт споруд і будівель;

• підтримка чистоти і забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов у виробництві.

Технологічний поділ праці – це поділ трудового процесу на технологічно однорідні види робіт. Наприклад, у машинобудуванні – це механоскладальні, складальні роботи; на гірничодобувних підприємствах – гірничопідготовчі, очисні роботи тощо.

Такий вид поділу праці сприяє спеціалізації виконавців, тобто закріпленню за ними певного числа операцій.

В межах технологічного поділу розрізняють поопераційний (наприклад, обточування деталей) і предметний (наприклад, обробка блоку двигуна) поділи праці.

Перевагами поопераційного поділу праці є розвиток виробничих навичок робітників; скорочення строків підготовки кадрів і витрат на її здійснення; прискорення освоєння технологічних процесів; створення передумов для механізації та автоматизації виробництва, впровадження спеціалізованого устаткування.

Недоліки поопераційного поділу: спрощення змісту праці при надмірному подрібненні технологічних процесів; монотонність праці, яка призводить до зростання втомленості робітників, підвищення плинності кадрів.

Тому з розвитком автоматичних ліній широкого розповсюдження набуває предметний поділ праці, коли робітники освоюють декілька операцій.

Професійний поділ – це виділення окремих видів робіт усередині функціональних груп і закріплення їх за одними й тими робітниками. Він обумовлює поділ персоналу підприємства на окремі групи за професіями (спеціальностями).

Кваліфікаційний поділ – це поділ праці в залежності від складності робіт, що виконуються.

Поділ праці означає одночасне співіснування різних видів трудової діяльності і відіграє важливу роль в розвитку організації виробництва і праці. По-перше, він є необхідною передумовою процесу виробництва і умовою підвищення продуктивності. По-друге, дозволяє організувати послідовну і одночасну обробку предмету праці на всіх фазах виробництва. По-третє, сприяє спеціалізації виробничих процесів і удосконаленню трудових навичок учасників виробництва.

Поділ праці не можна розглядати лише як звуження сфери діяльності людини, він є відображенням дії об’єктивного закону переміни праці. Існують межі доцільності в процесі поділу праці, ігнорування яких може негативно сказатися на організації праці і результатах виробництва.