59. Види норм праці

Система норм праці включає наступні, найбільш поширені, норми: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

1.Норма часу – це час на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції одним робітником або бригадою. Встановлюється ця норма в годинах, хвилинах, секундах.

У складі норми часу виділяють два елемента: а) штучний час; б)підготовчо – заключний час.

Норма штучного часу складається, як правило, з норми основного часу, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок і власні потреби.

Тривалість основного часу визначається на основі спеціальних нормативів роботи устаткування (числа оборотів інструменту, довжини різьби, швидкості робочого ходу машин тощо) та параметрів продукції (діаметр деталі, довжина поверхні обробки, число проходів тощо), що має специфічні ознаки в різних типах виробництва, при використанні різних видів устаткування.

Допоміжний час визначається на основі відповідних нормативів на виконання окремих допоміжних операцій.

В практиці нормування розмір часу на обслуговування робочого місця і перерви на відпочинок і власні потреби встановлюється у відсотках від нормованих витрат оперативного часу.

Отже, формула штучного часу має вигляд:

(41)

де - норма штучного часу;

- основний час;

- допоміжний час;

- оперативний час;

- відсоток часу на обслуговування робочого місця;

- відсоток часу на відпочинок і власні потреби.

Прийнявши, що маємо:

. (42)

А беручи до уваги, що сума основного і допоміжного часу є оперативним часом, отримуємо остаточний варіант формули штучного часу, який і застосовується на практиці:

. (43)

Норма часу на партію виробів визначається за формулою:

( 44)

де – нормований час на партію виробів;

п – кількість виробів у партії;

– підготовчо – заключний час.

На підставі формули (44) визначення норми штучно – калькуляційного часу приймає вигляд:

(45)

де - норма штучно – калькуляційного часу.

Норма штучно – калькуляційного часу використовується в різних планово – економічних розрахунках (наприклад, при визначенні строків випуску і запуску деталей), однак для встановлення відрядних розцінок її застосовувати не можна.

2.Норма виробітку відображає кількість продукції, яка повинна бути виготовлена одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (годину, зміну, місяць ).

Ця норма, характеризуючи необхідний результат діяльності робітників, є зворотною величиною до норми часу і визначається за формулою:

(46)

де Н_вир – норма виробітку в натуральних одиницях;

Ф_р.ч. – фонд робочого часу за визначений інтервал;

Нчас – встановлена норма часу на одиницю продукції.

Норма виробітку встановлюється тоді, коли на робочому місці виконується одна операція або обмежене їх число. Найбільш розповсюдженими є годинні і змінні норми виробітку.

Можливі варіанти розрахунку норми виробітку:

1. через норму штучного часу:

(47)

2) через норму оперативного часу:

(48)

де - час обслуговування робочого місця;

- час на відпочинок і власні потреби.

Варіант розрахунку даної норми залежить від особливостей виробництва (типу виробництва), що відображається на рівні спеціалізації.

3.Норма обслуговування показує кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником або бригадою.

Норми обслуговування використовуються для нормування праці допоміжних робітників (слюсарів, монтерів та ін.). Для визначення норми обслуговування враховують трудомісткість роботи, що виконується та її складність.

4.Норма чисельності – це чисельність робітників, необхідних для виконання певного обсягу роботи, наприклад, для обслуговування одного або декількох агрегатів.

Норми чисельності встановлюються на основі розрахункової чисельності, з урахуванням нормативу завантаження робітників.

5.Норма керованості ( число підлеглих ) – це кількість робітників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

6.Нормоване завдання визначає необхідний асортимент та обсяг робіт, які повинні бути виконані одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (зміну, добу, місяць). На відміну від норми виробітку, воно може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях, але й в нормо – годинах, нормо – гривнях. Тому норма виробітку – це поодинокий випадок нормованого завдання.

Для правильного використання норм праці треба враховувати їх структуру з позицій співвідношення витрат і результатів. Норму часу і норму чисельності відносять до норм витрат, а норму виробітку і нормоване завдання – до норм результатів. Норми обслуговування і норми керованості безпосередньо не вимірюють ні витрат, ні результатів праці. Останні характеризують розміри робочих місць багатоверстатників, наладчиків тощо.