27. Види і форми міжнародно-правової відповідальності

Міжнародна відповідальність реалізується на підставі матеріальної та політичної (нематеріальної) відповідальності. Матеріальна відповідальність виражається у формі реституцій та репарацій.

Реституція — це відшкодування правопорушником матеріальної шкоди в натурі (повернення неправомірно захопленого майна, художніх цінностей, транспортних засобів і таке інше). Різновидом реституції є субституція — заміна неправомірно знищеного чи пошкодженого майна аналогічним за вартістю та призначенням.

Репарація — це відшкодування матеріальної шкоди грошима, товарами, послугами. Репарація застосовується, коли відновлення попереднього стану у формі ресторації є неможливим і має на меті відшкодування шкоди.

Матеріальна відповідальність також може бути абсолютною й обмеженою. Абсолютна відповідальність не вимагає доказів того, що шкода завдана на підставі вини суб´єкта або це відповідальність за вчинення правомірних дій. Встановлення факту завдання шкоди та причинного зв´язку з діями, що потягли шкоду, є достатнім доказом для виникнення відповідальності й обов´язку сплатити компенсацію. Така відповідальність ще має назву об´єктивної відповідальності та застосовується, як правило, до власників джерел підвищеної небезпеки, які завдають шкоду під час правомірної діяльності.

Нематеріальна відповідальність виражається у формі ресторації, сатисфакції, обмежень суверенітету, декларативних рішеннях, міжнародні санкції тощо.

Ресторація становить собою відновлення правопорушником попереднього стану та взяття ним відповідальності за всі несприятливі наслідки (наприклад, звільнення незаконно зайнятої території та несення пов´язаних із цим майнових витрат). Сатисфакція — це задоволення нематеріальних вимог для відшкодування шкоди, завданої перш за все честі та гідності потерпілої держави, її політичним інтересам. Обмеження суверенітету (надзвичайні сатисфакції) — це тимчасове призупинення діяльності державних органів держави, окупація країни або її частини, реорганізація політичної системи, розпуск злочинних політичних партій тощо. Декларативні рішення виражаються у формі рішення міжнародного органу (наприклад, суду) чи організації, які визнають певну дію міжнародним правопорушенням.

Санкції — примусові заходи, що здійснюються лише міжнародними організаціями.

Реторсії — це заходи впливу однієї держави на іншу, що мають наметі спонукати останню припинити недружелюбні, несправедливі, дискримінаційні, але, проте, правомірні дії. Репресалії — односторонні примусові заходи, що допускаються міжнародним правом як контрзахід у разі правопорушення.

Невизнання є відмовою визнавати ситуацію, створену неправомірними актами.

Самооборона — особливий вид санкцій, оскільки передбачає збройні примусові заходи. Право на самооборону може бути реалізоване виключно у відповідь на збройний напад.

28. Реалізація міжнародно-правової відповідальності.

Політична відповідальність виникає з факту порушення норми міжнародного права. Матеріальна відповідальність виникає за наявності сукупності факторів:

- порушення норми міжнародного права;

- майнової шкоди;

- безпосереднього зв’язку між порушенням і шкодою.

Політична і матеріальна відповідальність можуть виникати одночасно внаслідок одного і того ж правопорушення:

- політична – за факт правопорушення;

- матеріальна – за майнову шкоду.

Діяння суб’єкта може бути визнане протиправним тільки на підставі міжнародного права. Порушення міжнародного зобов’язання має місце, якщо поведінка суб’єкта (дія або бездіяльність) не відповідає певному зобов’язанню. У випадку встановлення факту правопорушення потерпіла сторона пред’являє претензію. Претензія може бути виражена в заяві офіційного органу держави, офіційної особи, у Дипломатичній ноті тощо. Значення має доведеність факту право­порушення, суми матеріальних збитків. Сума матеріальних збитків підлягає документальному підтвердженню.

Всі матеріали дипломатичними каналами надсилаються державі-порушнику, або робиться відповідна офіційна заява. Примусової реалізації міжнародно-правової відповідальності Ііе передбачається взагалі, за вийнятком колективних санкцій або репресалій”.

До обставин, які звільняють від міжнародно-правової відповідальності відносять:

- вину самої потерпілої сторони;

- нездоланну силу;

- стан крайньої необхідності.