23. Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права.

Реалізація норм міжнародного права є втіленням в життя норм міжнародного права через поведінку (дії або утримання від дій) суб’єктів міжнародного права, їх діяльність по практичному здійсненню міжнародно-правових нормативних розпоряджень.

Суть реалізації полягає у втіленні узгоджених правил поведінки (норми права) індивідуальними діями суб’єктів міжнародного права. В механізмі міжнародно-правового регулювання реалізація норм міжнародного права є окремою стадією: втілення прав і обов’язків суб’єкта в його поведінку. Саме на цій стадії з’ясовується чи досяг міжнародний правотворець бажаного результату. Реалізація норм МП склалася в підсистему системи механізму міжнародно-правового регулювання.

Існує чотири способи реалізації розпоряджень міжнародно-правових норм в суспільно бажані результати:

Застосування права – це державно-владна реалізація. За волею держави або уповноваженого на те органу держави, цей спосіб реалізації норми міжнародного права може бути застосований навіть до виникнення міжнародних правовідносин. Застосування норм міжнародного права можуть здійснювати міжнародні органи (Міжнародний Суд ООН, інші міжнародні суди і арбітражі, Рада Безпеки ООН) в силу повноважень, наданих їм державами.

Дотримання норм міжнародного права полягає в утриманні від дій, заборонених міжнародно-правовим актом. Це виконання нормативних розпоряджень забороняючого характеру, реалізація норм заборони. Відсутність дії з боку суб’єктів свідчить, що вони втілюють норму в життя (невтручання у внутрішні справи держави, нерозповсюдження ядерної зброї, відмова від виробництва ядерних компонентів, припинення співробітництва з державою-порушницею в умовах оголошення блокади тощо).

Виконання норм міжнародного права передбачає активну дію суб’єкта по реалізації нормативних зобов’язань. При виконанні суб’єкти міжнародних правовідносин зобов’язані своїми діями цілеспрямовано здійснювати нормативні розпорядження і тим самим сприяти добросовісній реалізації права. Виконання завжди супроводжується активними діями суб’єкта міжнародних правовідносин.

Використання характерне для норм, що встановлюють правоздатність суб’єкта міжнародного права. Це, як правило, диспозитивні норми міжнародного права.

24. Поняття та ознаки міжнародного правопорушення

Міжнародне правопорушення являє собою складне правове явище. З юридичної точки зору, в якості міжнародного правопорушення розглядається міжнародно-протиправне діяння суб'єкта міжнародних правовідносин, у якому є ознаки (елементи) складу міжнародного правопорушення.

Міжнародне правопорушення характеризують такі основні ознаки:

—міжнародна суспільна небезпека;

—протиправність; — причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що наступили; —карність. Міжнародна суспільна небезпека — це здатність міжнародного правопорушення заподіяти шкоду (завдати шкоди) відносинам і об'єктам,що охороняються міжнародним правом.

Протиправність правопорушення обумовлена порушенням правил поведінки, закріплених у міжнародно-правових зобов'язаннях держав,чим порушуються права інших суб'єктів.

Причинно-наслідковий зв'язок є найважливішою ознакою правопорушення, тому що саме вона дозволяє з'ясувати, що причиною нанесеної шкоди є міжнародне правопорушення. Якщо це не вдасться з'ясувати або виявляється інша причина, відповідальність даного суб'єкта не наступає.

Карність є правовим наслідком, закономірним результатом правопорушення. Признаючи певні діяння правопорушеннями, суб'єкти міжнародного права встановлюють можливість притягнення правопорушника до міжнародно-правової відповідальності.

До складу міжнародного правопорушення входять:

— об'єкт міжнародного правопорушення — це ті блага матеріального або нематеріального характеру, на які зазіхає міжнародне правопорушення (міжнародний правопорядок, система міжнародних відносин, що склалася, права і свободи людини, інші зазіхання на міжнародний правопорядок, установлені міжнародними зобов'язаннями);

— об'єктивна сторона міжнародного правопорушення — вона виявляється у вигляді діяння суб'єкта міжнародних відносин, який порушує міжнародно-правові зобов'язання, що спричиняє міжнародно-правову відповідальність. Як і у внутрішньодержавному праві діяння міжнародно-протиправного характеру може виражатися зовні у формі як дії (активне поведінка правопорушника), так і у формі бездіяльності (невиконання суб'єктом обов'язку вчинити яку-небудь дію); — суб'єктами міжнародного правопорушення, як уже відзначалося, можуть виступати тільки держави.