1. Ключові поняття м.: Потреба – відчуття людиною нестачі чогось необхідного, спрямоване на його зменшення чи ліквідацію. Бажання – це зовнішня форма вияву потреб, тобто потреба, яка набула специфічної, конкретної форми відповідно до культурного рівня та особистості індивіда. Залежить від волі та поведінки підприємців і можуть бути сформовані ними. Попит – це бажання з урахуванням наявної купівельної спроможності, тобто забезпечена грошима потреба в товарах чи послугах, які реалізуються на ринку. Товар – це все, що може задовольнити потребу або бажання і пропонується на ринку з метою привернення уваги, придбання, використання та споживання ( вироби, послуги, місця та ін.) Обмін – це акт отримання від когось бажаного продукту з пропозицією чогось натомість. Розрізняють товарно-грошовий або бартерний. Угода – комерційний обмін цінностями, що передбачає погодження умов, терміну та місця його реалізації. Ринок – сукупність покупців та продавців, які намагаються та здатні купити, зацікавлені у продажу товарів і схильні до обміну.

2. Комплекс маркетингу: сукупність маркетингових засобів (товар, ціна, розподіл, просування), певна структура яких забезпечує досягнення поставленої мети та вирішення маркетингових завдань. Згідно з теорією 4P основними елементами комплексу маркетингу є товар (product), ціна (price), розподіл (place), просування (promotion). Товар – ключовий елемент комплексу маркетингу, складовими якого є характеристики товару (дизайн, колір, упаковка, розмір), сервіс, торгова марка та асортимент. Ціна - означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару. Просування – створення і підтримування постійних зв’язків між фірмою і ринком з метою активізації продажу товарів і формування позитивного іміджу шляхом інформування, переконування та нагадування про свою діяльність. Розподіл - це економічний процес формування індивідуальних доходів населення. Сутність розподілу визначається відносинами власності: у різних економічних укладах діють різні механізми і форми розподілу.

3. Види маркетингу: Залежно від цілей обміну: комерційний (маркетингова діяльність організацій, цілями яких є отримання прибутку) некомерційний (маркетинг неприбуткових організацій). Залежно від сфери застосування: споживчий маркетинг (орієнтований на покупців, які є кінцевими безпосередніми споживачами цих товарів, купуючи їх для особистого використання) промисловий ( покупцями товарів та послуг на промисловому ринку є фірми, підприємства, які купують товари не для власного споживання, а для використання у виробництві, перепродажу або здавання в оренду ), маркетинг послуг ( вид діяльності фірми спрямований на задоволення потреб споживачів у нематеріальних видах товарів або в корисному ефекті з метою отримання прибутку). За територіальною ознакою: внутрішній (маркетингова діяльність фірми спрямована на внутрішній ринок. Локальний – діяльність фірми не виходить за межі певного населеного пункту. Регіональний – у межах регіонів, областей. Національний – фірма охоплює сукупний національний ринок.) Міжнародний – маркетингова діяльність фірми на закордонних ринках. (експортний – маркетингова діяльність щодо реалізації товарів за межі національних кордонів) Зовнішньоекономічний – маркетингова діяльність фірми на ринках кількох країн, яка передбачає створення філій, представництв фірми, дочірніх фірм. Багатонаціональний – маркетингова діяльність фірми, яка є в різних країнах і виходить з того, що кожен ринок є унікальним і фірма має адаптуватися до національних особливостей закордонних ринків. Глобальний – маркетингова діяльність фірми з орієнтацією на глобальний ринок – ринок, потреби якого можна задовольнити стандартизованим товаром, використовуючи схожі інструменти продажу та маркетингових комунікацій) Залежно від ступеню ринкової орієнтованості: стратегічний (передбачає постійний аналіз потреб споживачів, сегментування ринку та вибір базового ринку, розробку маркетингової стратегії) тактичний ( процес розробки заходів і реалізації цілей на обраному базовому ринку з конкретної номенклатури товарів на певний термін). Залежно від виду діяльності: маркетинг організацій, егомаркетинг (маркетинг окремої особистості) соціальний маркетинг ( маркетингова діяльність щодо розробки соціальних програм, направлених на певні соціальні групи з метою сприяння певним соціальним ідеям і рухам). Залежно від особливостей суб’єкта: мікромаркетинг ( маркетингова діяльність щодо конкретного виду товару, що виготовляється) макромаркетинг (маркетингова діяльність щодо широкого кола товарів і послуг або сфер дільності на рівні фірми). За видами попиту: конверсійний (вид маркетингу, мета якого змінити негативне ставлення споживачів до товару ) стимулюючий (вид маркетингу, метою якого є стимулювати збут за умов байдужого ставлення споживачів) креативний (вид маркетингу, який застосовують в умовах прихованого попиту, завданням якого є перетворення потенційного попиту на реальний) ремаркетинг (вид маркетингу, метою якого є відновлення попиту) синхромаркетинг (вид маркетингу, завданням якого є пошук способів згладжування коливань попиту) підтримуючий ( вид маркетингу, метою якого є підтримування існуючого рівня попиту) демаркетинг (вид маркетингу, метою якого є зниження попиту ) протидіючий (вид маркетингу, завдання якого переконати споживачів певних продуктів)

4. Функції маркетингу: 1. Маркетингові дослідження: аналіз та прогнозування ринку, вивчення споживачів, вивчення конкурентів, вивчення фірмової структури ринку. 2. Розробка стратегії маркетингу: аналіз ситуації, визначення маркетингових цілей, розробка стратегії маркетингу, оцінювання альтернативних маркетингових стратегій. 3. Товарна політика: прийняття рішень про розробку нових продуктів, модифікацію товарів, зняття товарів з виробництва. Планування асортименту продукції 4. Цінова політика: вивчення необхідної інформації для прийняття рішень про ціни, розробка цінової стратегії, визначення цін на товари та послуги, прийняття рішень щодо зміни ціни. 5. Політика розподілу: вибір системи розподілу, оптимальних каналів розподілу, структури каналу, стратегій комунікацій в каналах розподілу, управління каналами розподілу, організація збуту продукції, аналіз реалізації продукції. 6. Комунікаційна політика: вибір ефективних форм просування товарів, організація реклами, стимулювання збуту, персонального продажу, заходів PR/організація участі підприємств у ярмарках і виставках, оцінка ефективності заходів щодо просування товарів. 7. Контроль маркетингу: контроль результатів (збуту, частки ринку, прибутковості, неекономічних показників) маркетинговий аудит (зовнішнього середовища, цілей та стратегій маркетингу, маркетингових заходів, організаційної структури маркетингу).

5. Середовище маркетингу: Маркетингове середовище – це сукупність суб’єктів, умов та сил, що діють за межами фірми і здатні вплинути на її маркетингову діяльність. М. середовище поділяється на зовнішнє та внутрішнє. Чинники внутрішнього середовища маркетингу поділяються на ті, що підконтрольні вищому керівництву підприємства, і на ті, що підконтрольні і підзвітні службі маркетингу.

До чинників, підконтрольних вищому керівництву підприємства належать: — сфера діяльності підприємства; — загальні цілі підприємства; — роль маркетингу в загальній діяльності підприємства; — корпоративна культура; — інші підприємницькі функції, крім маркетингових.

До чинників, підконтрольних і підзвітних службі маркетингу, належать: — організація маркетингу (визначення виду маркетингу); — вибір цільового ринку (розмір ринку, характеристика ринку); — розробка комплексу маркетингу (4-«Р»); — формування маркетингових цілей (імідж, прибуток тощо); — контроль маркетингу (поточний, періодичний).

Зовнішнє середовище маркетингу, у свою чергу, поділяється на мікросередовище і макросередовище. Причому на чинники мікросередовища керівництво підприємства безпосередньо або служба маркетингу опосередковано можуть здійснювати вплив, а на чинники макросередовища це робити значно складніше.

До основних чинників мікросередовища належать: споживачі; постачальники; конкуренти; інші контактні аудиторії.

Макросередовище формують: політика країни, у якій діє підприємство; законодавство; стан економіки країни; наявні технології; екологія; соціальна відповідальність; культурне середовище; система засобів масової інформації.

6. Зовнішнє середовище:

Макросередовище:

А)економічні : темпи інфляції, рівень зайнятості, рівень оподаткування, митні тарифи, рівень доходів)

Б)соціально-культурні : вікова стр-ра населення, демографічна ситуація, рівень освіти, ставлення до підприємництва, релігійний склад населення, традиції, менталітет)

В)політико-правові : податкове регулювання, трудове законодавство, рівень корумпованості)

Г)технологічні : рівень розвитку науки і техніки, кваліфікація робочої сили, рівень якості товарів)

Д)природно-географічні : потенційна забезпеченість природними ресурсами, наявність норм забруднення довкілля, якість грунту, повітря, вод)

Е)демографічні : чисельність населення, національний склад населення, рівень освіти)

Мікросередовище – споживачі, конкуренти, постачальники, посередники та контактні аудиторії.

Контактні аудиторії – це групи, які виявляють зацікавленість до діяльності під-ва, можуть вплинути на досягнення поставлених цілей : внутрішні, місцеві, фінансові, держ. установ, ЗМІ, груп громадської дії, публіки.

7. Макросередовище: фактори

А)економічні : темпи інфляції, рівень зайнятості, рівень оподаткування, митні тарифи, рівень доходів)

Б)соціально-культурні : вікова стр-ра населення, демографічна ситуація, рівень освіти, ставлення до підприємництва, релігійний склад населення, традиції, менталітет)

В)політико-правові : податкове регулювання, трудове законодавство, рівень корумпованості)

Г)технологічні : рівень розвитку науки і техніки, кваліфікація робочої сили, рівень якості товарів)

Д)природно-географічні : потенційна забезпеченість природними ресурсами, наявність норм забруднення довкілля, якість грунту, повітря, вод)

Е)демографічні : чисельність населення, національний склад населення, рівень освіти)

8. Мікросередовище – споживачі, конкуренти, постачальники, посередники та контактні аудиторії.

Контактні аудиторії – це групи, які виявляють зацікавленість до діяльності під-ва, можуть вплинути на досягнення поставлених цілей : внутрішні, місцеві, фінансові, держ. установ, ЗМІ, груп громадської дії, публіки. До мікросередовищі маркетингу відносяться: фірма та підрозділи її управління; постачальники, тобто особи та організації, що продають товари фірмі; маркетингові посередники, тобто особи й організації допомагають фірмі купувати і продавати товари; клієнти, тобто покупець або замовник товару; конкуренти, тобто особи та організації, які вступили в боротьбу за право придбати товар за найбільш вигідною ціною. громадськість.