39 Фінансова система

Економічне життя країни неможливе без відповідної фінансової діяльності держави, яка зумовлена об’єктивною необхідністю розподілу національного доходу, а також задоволення як індивідуальних потреб громадян, так і потреб суспільства в цілому. Фінанси – це певні економічні відносини, які виникають між державою, банками, суб’єктами господарської діяльності, окремими громадянами при формуванні, розподілі та використанні грошових фондів. Сутність фінансів, закономірності їх розвитку і роль у процесі суспільного відтворення завжди визначаються економічним ладом, природою та функціями держави.

Сукупність різних видів фінансів та виконуваних ними функцій у їх взаємодії та взаємозв’язку утворюють фінансову систему.

Фінансова система має такі складові:

1. Державні фінанси – система грошових відносин, що виникає разом з державою і нерозривно пов’язана з її існуванням, це головний елемент в структурі фінансової системи. Грошові фонди, що знаходяться в розпорядженні держави, призначені для фінансового забезпечення її функцій (управління народним господарством, утримання законодавчої та виконавчої влади, оборона, фундаментальна наука, охорона природи тощо). Основною ланкою державних фінансів є державний бюджет, а основним механізмом мобілізації фінансових ресурсів в державний бюджет є податкова система. В системі державних фінансів особливо слід відмітити фінанси областей (регіонів) та органів місцевого самоврядування. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати по розв’язанню проблем місцевого рівня. Джерелами місцевих доходів є кошти від приватизації, орендна плата, місцеві податки тощо.

2. Фінанси суб’єктів господарювання – це система відносин, що виникають у процесі господарської діяльності у зв’язку з формуванням і використанням грошових фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах підприємства (підприємство формує фонд розвитку виробництва, фонд оборотних коштів, фонд оплати праці, споживання, страховий і резервний фонди, здійснює амортизаційні відрахування з основних фондів, сплачує податок з прибутку, здійснює внески в цільові позабюджетні фонди, сплачує податки в місцеві бюджети тощо).

3. Фінанси населення – грошові ресурси, що формуються у жителів країни з доходів, отриманих від трудової, господарської, інших видів діяльності або зі спадщини і спрямовуються на примноження їх власності.

Між названими ланками фінансової системи існує певний взаємозв’язок, проте фінанси підприємств та організацій мають найбільш суттєвий вплив на формування фондів грошових ресурсів держави і населення.

36 Банківська система в ринковиій економіці . Сучасна банківська система України.

Банки – це один із найважливіших інститутів ринкової економіки. Вони являють собою центри організації міжгосподарських розрахунків у грошовій формі, центри зберігання тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб та центри кредитування їх у разі виникнення у них тимчасової потреби в додаткових ресурсах. Банківська діяльність покликана значно підвищувати ефективність суспільного виробництва, є важливою умовою забезпечення динамічного економічного зростання. Саме тому процес ринкових перетворень в Україні розпочався з реформування банківської системи. Під банківською системою розуміють сукупність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів та надаються суб’єктам ринкового господарства різноманітні послуги (приймання вкладів, надання кредитів тощо).

Формування нової банківської системи України почалося з побудови незалежної суверенної держави і прийняттям Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону України “Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до нього сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків. На першому рівні виступає Національний банк України (НБУ) з відповідною мережею своїх установ (зі своїми філіями), на другому – комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфери діяльності. Слід зазначити, що суттєвий внесок в розвиток та вдосконалення правової основи функціонування банків вносить новий Закон України “Про банки і банківську діяльність”, який набрав чинності з 1 січня 2001 року.

Національний банк України, як і будь-який центральний банк іншої країни, являє собою своєрідний “банк банків”, оскільки виконує базові функції кредитної і резервної системи та обслуговує виконання державного бюджету країни. До основних функцій НБУ відносяться:

1. проведення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

2. здійснення монопольного права на випуск банкнот в обіг, визначення виду грошової одиниці, її номіналу, основних ознак та систем захисту;

3. визначення валютної політики держави;

4. контроль за виконанням комерційними банками законодавства з банківської справи, дотриманням нормативів, установлених НБУ, та власних нормативних актів;

5. надання комерційним банкам кредитів;

6. зосередження в себе обов’язкових резервів комерційних банків;

7. організація та здійснення через банківську систему касового обслуговування державного бюджету, проведення операцій з державними цінними паперами, надання кредитів уряду (за рішенням Верховної Ради України);

8. здійснення через запроваджену в січні 1994 р. автоматизовану систему міжбанківських розрахунків (СЕП).

Комерційні банки, які функціонують у банківській системі України, можна класифікувати за різними критеріями. За функціональною спеціалізацією розрізняють банки реконструкції та розвитку, інвестиційні, ощадні, іпотечні, трастові, емісійні, зовнішньоторгові. За формою власності – державні, кооперативні, приватні, змішані. За належністю статутного фонду і способу його формування – пайові та акціонерні. Залежно від величини статутного фонду, а також власного капіталу й активів комерційні банки поділяються на дрібні, середні, та великі (більшість діючих в Україні банків слід віднести до дрібних і середніх). За територіальною ознакою розрізняють міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні, що обслуговують кілька регіонів країни. За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані.

Роль комерційних банків розкривається через виконувані ними основні функції:

1. акумулювання тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал;

2. кредитування підприємств, держави і населення;

3. здійснення розрахунків і платежів у народному господарстві;

4. випуск кредитних грошей;

5. облік векселів та операції з ними;

6. зберігання фінансових і матеріальних цінностей;

7. довірче управління майном клієнтів;

8. консультування, надання економічної та фінансової інформації.

Необхідно зазначити, що останнім часом у сфері діяльності комерційних банків (за даними статистики на початок 2003 р. їх в Україні було 175) спостерігаються тенденції розширення їхніх функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та отримання прибутків.