1.Періодизація.

античність,середньовічча,модерні часи,відродження,реформація,контреформація.

2.Міфологія. Міфологія - історично перша форма духовної культури. Вона виникає самісінькому ранній стадії у суспільному розвиткові. Тоді у формі міфів, т. е. сказань, переказів намагалося з відповіддю попри всі хвилюючі людей питання. Значна частина міфології становили космологічні міфи, присвячені влаштуванню світобудови, виникненню найважливіших явищ природи, тварин і звинувачують людей. Разом про те багато уваги міфів приділялося різним стадіям життя людей, таємниць його й смерті, усіляким випробувань, які підстерігають особи на одне його життєвий шлях. Особливе останнє місце посідають міфи про досягнення людей: добування вогню, винахід ремесел, розвитку землеробства, приручення свійських тварин тощо. буд.

На думку, на ранніх стадіях розвитку суспільства міфологія і релігія становили єдине ціле. З змістовної боку, т. е. з погляду світоглядних конструкцій, міфологія і релігія нероздільні. Не скажеш, що навколо лише міфи є релігійними, інші міфологічними, що релігійні міфи пов'язані з вірою в надприродне; в міфологічних міфах такий віри немає. Релігія на ранніх стадіях розвитку знає поділу світу природний і надприродний. Це поділ з'являється тільки відносно високій стадії розвитку релігії. Поділ світу на два рівня (природний та надприродний) властиво і міфології досить високої стадії розвитку, а ставлення віри до своїх розумовим конструкціям також невід'ємний елемент міфологічного свідомості. 

На пізніших етапах розвитку суспільства міф відокремився від обряду. Міфологія початку існувати як самостійна щодо незалежна форма суспільної свідомості. Класичним прикладом цього рівня розвитку міфології є міфологія античних греків, подана у <Іліаді> і <Одіссеї> Гомера. На базі міфології формується героїчний епос, легенди, історичні перекази, казки.Мифологическая підгрунтя зберігається у пізнішому <класичному епосі>. Через казку і героїчний епос з міфологією виявляється пов'язаної й мистецьку література.

3.Звичаї та побут слов’ян.

Поселення-розташовувалися «гніздами» по 10-15 поселень у кожному.Житло-землянка або напів землянка з дерев’яними або плетеними стінами,розрахована на1 сім’ю.У кутку-кам’яна чи глиняна піч.Заняття-землеробство(вирощували льон,тютюн,жито,горох т.д),осіле скотарство(вівці,кози,свині),полювання,рибальство,ткатство,ковальство,виготовл.скла,прикрас із кустки,дерева.Торгували.Релігією було язичництво.Зберігали індоєвропейські уявлення про трирівневу

будову світу.Осн.богами були:Дажбог-бог Сонця,Стрибог-бог вітру,Перун-бог грому і блискавки,Велес-бог худоби і багатства,Мокош-богиня родючості землі.

4.символіка та демонологія. Українська демонологія — сукупність міфічних уявлень народу, яка спирається на віру в злих духів (демонів).Символіка української демонології — символіка, пов'язана з образами чортів, відьом, домовиків, русалок, мавок, песиголовців, упирів та інших. У час прийняття християнства український народ мав розвинену демонологію. Однак з часом саме під впливом християнства змінився погляд на демонологію: надприродну силу воно остаточно обернуло в силу злу, нечисту.Етнографи вважають, що переважна більшість образів української демонології має дохристиянське походження. Вірування народу в злих духів пов'язувалися з їх уявленнями про навколишній світ. До найпоширеніших в українській демонології образів належать відьми, русалки, мавки, домовики, упирі, вовкулаки, змії, песиголовці і т. д. Частина з них є генетичним продовженням та своєрідною трансформацією образу чорта, який, згідно з народними віруваннями, виник раніше, ніж із хаосу утворився світ.образи:Блуд,Вихор,Відьма,Відьмак,Вій,Вовкулака (Вовкун),Водяник,Гук (Зрадник, Біда),Домовик,Заложні мерці,Земляний дух,Злидні,Змій,Лісовик,Мавки,Скарбник,Упир.