8.Ефективність вир-тва.Її сутність, фактори та економічні і соціальні показники.

Ек-не зростання неможливе без забезпечення високої ефективності суспільного вир-тва. У широкому розумінй1 ефективність вир-тва є співвідношенням результатів вир-тва і витрат. Розрізняють економічну та соціальну ефективність. Ек. Ефективність виражає результативність вир-тва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату. Ек. Ефективність досягається при повній зайнятості і повному обсязі вир-тва.

Повна зайнятість – стан ек-ки, за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує її, тобто такий стан, за якого немає незайнятих, які бажають працювати.

Повний обсяг вир-тва – означає, що виробничі ресурси сусп-тва використовуються в такій комбінації і на такій технічній основі, що забезпечують найбільший економічний результат.

Соціальна ефективність вир-тва виражає ступінь задоволення особистих потреб людини та створення умов для її всебічного розвитку. Вона показує, наскільки господарська діяльність відповідає інтересам людини. Інакше кажучи, суспільне вир-тво є соціально ефективним тільки тоді, коли воно забезпечує високий рівень добробуту народу.

9. Демонополізація, роздержавлення і прива­тизація – основа ринкових перетворень ек-ки.

Демонополізація – здійснювана державою та її органами політика, спрямова­на на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й од­ночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння ство­ренню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо.

Сутність роздержавлення полягає в обмеженні адміністративного втручання держ. Управлінських структур (можливо до межі повного виключення) в господарську та інвестиційну діяльність підприємств.

В широкому розумінні роздержавлення означає руйнування управлінської монополії держави. До основних обмежень втручання держави належить - відмова держави від надання підприємствам дотацій - субсидій, гарантованих кредитів; скасування примусового держ. Замовлення; обмеження (не відмова) втручання держави у процес ціноутворення. Це розширення самостійності підприємств і організацій (наприклад, звільнення від надмірної опіки, скутості), це відхід держави від оперативного господарського керівництва первинними господарськими ланками. Це зміна форм і методів господарювання.

Роздержавлення у вузькому значенні передбачає перетворення держ. Власності в інші її форми, супроводжуване обов’язковою зміною власника: держави на іншого — приват. Особа, колектив, сімейне госп-тво, акціонерне товариство тощо.

Приватизацію ж можна розуміти як форму роздержавлення, що передбачає перетворення держ. Власності в приватну. Власне, суть приватизації визначається самою суттю приват. Власності. Насамперед це створення мех-зму реалізації приват. Власності виробника в нових умовах вир-тва, перетворення його в повноправного хазяїна, забезпечення йому у всіх сферах господарської діяльності прямої залежності рівня споживання від рівня вир-тва.

Сенс приватизації власності полягає в відчуженні держ. Власності на користь юридичних осіб і громадян та формуванні приват., колективної, змішаної (спільної) форм власності. Роздержавлення і приватизація мають одну мету — створення багатоукладної соціально-орієнтованої ринкової ек-ки. Основні аргументи прихильників роздержавлення та приватизації полягають у наступному:

– роздержавлення сприяє росту ефективності за рахунок зниження витрат вир-тва, швидкої адаптації до попиту, введення раціональних методів вир-тва і розширення можливостей фінансування;

– комерціалізація і безпосередня зв’язок із ринком забезпечують більш ефективний контроль;

– скорочення дотацій і оздоровлення бюджету створюють можливості більш ефективної витрати його коштів;

– демонополізація сприяє створенню гнучких мобільних виробничих структур, упровадженню нової технології;

– поділ ек. І політ. Чинників призводить до росту ек. Відповідальності за прийняття інвестиційних рішень

Конкретні програми приватизації зазвичай переслідують декілька цілей.

1) шляхом продажу держ. Власності полегшити тягар держ. Бюджету, ліквідувавши дотації підприємствам і збільшивши надходження в бюджет.

2) створити конкурентні умови в тих галузях, де всі підприємства, будучи держ., управлялися з єдиного адміністративного центру.

3) скористатися зміною форми власності і провести попередню раціоналізацію структури крупних держ. Корпорацій до їхнього перетворення в приват..

4) здійснити приватизацію й акціонування так, щоб контроль над крупними корпораціями потрапив у руки тих приватних осіб або інститутів, що зацікавлені в розвитку вир-тва, а не в спекулятивному перепродажі власності.

5) скористатися приватизацією для максимального “розпорошення” акцій серед робітників і дрібних службовців. Цей захід розглядається як складовий елемент загальної соціальної політики, яка стимулює участь трудящих у капіталі або управлінні підприємства.