3.2. Оформлення додатків

За необхідністю до додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи і доведення її достовірності:

1. методики, які були застосовані в курсовій роботі, та інструкції з їхнього використання;

2. таблиці первинного обліку отриманих емпіричних даних (протоколи спостережень, бесід і т.ін.);

3. результати статистичної обробки емпіричних даних;

4. фрагменти конспектів уроків, застосована наочність і т.ін.;

5. корекційні та тренінгові програми тощо.

Кількість додатків не обмежується. Кожен додаток починається з нової сторінки і має заголовок. Додатки позначаються великими літерами української абетки за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад: «Додаток А»).

3.4. Складання списку літературних джерел

Розміщуючи матеріали бібліографічного опису літератури, слід пам'ятати, що до них мають бути включені:

1. Спеціальна наукова література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі перекладені; зарубіжні видання (книги, статті на іноземних мовах).

2. Використані періодичні видання.

3. Використані бібліографічні довідники.

4. Посилання на матеріали з комп'ютерної мережі Інтернет.

Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми й навичок роботи з науковою літературою. Для курсової роботи достатнім вважається список літератури, що нараховує 15-20 джерел. Для бакалаврської роботи – 30-35 джерел. Якщо в роботі використовуються цитати, цифрові дані чи згадуються твори або запозичуються думки з праць інших авторів, близьких до оригіналу, то слід обов'язково робити бібліографічні посилання на джерела за усталеними вимогами.

Усі описи виконуються в алфавітній послідовності або за першим згадуванням у тексті за прізвищами авторів або назвами джерел. Кожний опис має свій порядковий номер.

Бібліографічний опис (список використаної літератури) складають безпосередньо за виданнями, з яких запозичені наукові чи інші відомості. Це забезпечує правильність і вірогідність включених до опису відомостей. Джерелом відомостей для бібліографічного опису може бути титульна сторінка, випускні дані (найчастіше вміщені на звороті титульної сторінки), вступ, сам текст та інше конкретної друкованої праці.

У бібліографічних описах застосовують деякі чітко визначені скорочення. Застосовувати довільні скорочення слів не допускається. Елементи бібліографічного опису відокремлюють умовними розділовими знаками: крапкою (.), двома крапками (:), комою (,), крапкою і комою (;), крапкою і тире (. –), похилою лінією (/), двома похилими лініями (//) тощо.

Бібліографічний опис книги одного автора містить прізвище та ініціали автора, назву книги, відомості, що уточнюють призначення та повторність видання книги, місце видання, рік видання, кількість сторінок у книзі (наприклад: Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований: Дидактический аспект. – М.: Педагогика, 1982. – 192 с.).

Бібліографічний опис книги двох авторів включає прізвища обох авторів, відокремлені комою, та всі інші елементи опису книги (наприклад: Ботвинников А.Д., Ломов Б.Ф. Научные основы формирования графических знаний, умений и навыков школьников. – М.: Педагогика, 1979. – 256 с.).

До бібліографічного опису книги трьох авторів включають прізвища всіх трьох авторів (наприклад: Верлань А.Ф., Касаткин В.Н., Тесленко И.Ф. Основы информатики и вычислительной техники: Методическое пособие для учителей. – К.: Радянська школа, 1985. – 55 с.

Бібліографічний опис книги чотирьох та більше авторів. Якщо книга має більше чотирьох авторів, вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів «та інші». Але, як правило, коли авторів книги чотири і більше, їх прізвища не вказують на титульній сторінці видання. Про них можна дізнатись на звороті титульної сторінки або зі вступу до книги. Тому відомості про авторів у цьому разі вказують після назви книги (такий елемент, як вже згадувалось вище, називають відомостями про авторство на відміну від відомостей про автора чи авторів, які вказують перед назвою книги), відокремлюючи їх нахиленою лінією (/). У колективних виданнях передбачається, що крім авторів участь у створенні книги можуть брати участь й інші особи, що здійснюють її редагування, переклад тощо. Відомості про це вказують після повного чи скороченого переліку прізвищ авторів, відокремивши їх крапкою з комою (наприклад: Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Кобзарь Б.С., Кумарина Г.Ф., Кусый Ю.А. и др.; Под ред. В.А.Онищука. – К.: Радянська школа, 1987. – 351 с.).

У разі відсутності прізвищ авторів на титульній сторінці книги, зокрема, коли один з авторів (чи інша особа) виступає редактором книги, за цими правилами описують і книги трьох авторів (наприклад: Производственная социология, психология и педагогика: Учебное пособие / Филиппов А.В., Липинский В.К., Князев В.Н. – М.: Высшая школа, 1989. – 255 с.).

При дуже великій кількості авторів книги у бібліографічному описі їх взагалі не вказують, а наводять тільки прізвища тих осіб, які здійснювали редагування книги (наприклад: Адаптация организма учащихся к учебной и физической нагрузкам / Под ред. А.Г.Хрипковой, М.В.Антроповой. – М.: Педагогика, 1982. – 240 с.).

Бібліографічний опис словника виконують за правилами бібліографічного опису книги (приклади: Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. – 199 с.; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.).

Зведений бібліографічний опис багатотомного видання подібний до опису книги. Відомості про те, із скількох томів складається видання, вказують безпосередньо після назви видання, відокремивши його двома крапками (:). Якщо багатотомне видання вийшло з друку протягом кількох років, то наводять рік виходу першого і через тире – рік останнього тому (приклади: Педагогическая энциклопедия: В 4-х томах / И.А.Каиров (гл. ред.) и др. – М.: Советская энциклопедия, 1964-1968; 2. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2-х томах / Ред. – сост. Н.С.Лейтес, И.В.Равич-Щербо. – М.: Педагогика, 1985).

Кількість томів може бути вказана і в кінці бібліографічного опису. Для позначення кількості томів застосовують велику літеру «Т» і арабські цифри (наприклад: Ушинский К.Д. Педагогические сочинения / Редкол.: М.И.Кондаков (гл. ред.) и др. – М.: Педагогика, 1988-1990. – Т. 1-6).

Бібліографічний опис окремого тому багатотомного видання має містити відомості про назву видання і загальну кількість томів у ньому, а також назву і номер тому, використаного автором курсової роботи (наприклад: Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах / Гл. ред. А.В.Запорожец. – М.: Педагогика, 1982-1984. – Т.3. Проблемы развития психики / Под ред. А.М.Матюшкина. – 367 с.).

У бібліографічному описі статті з періодичного видання спочатку наводять відомості про статтю, а потім про видання, у якому її вміщено. Відомості про статтю включають прізвище (у називному відмінку) автора статті та її повну назву. Відомості про видання включають його назву (в лапки назву журналу не беруть), рік виходу журналу і його номер (число). Елементи відомостей про видання відокремлюють між собою крапкою й тире (. – ). У кінці опису вказують сторінки, на яких розміщена стаття у даному журналі (її початок і кінець), відокремлені від попередніх відомостей крапкою з тире. Для позначення кількості сторінок застосовують літеру «С» і арабські цифри (наприклад: Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник Академії педагогічних наук України. – 1993. – №1. – С. 11-13).

Коли авторів статті два чи три, то їх прізвища відокремлюють комою (наприклад: Абашкіна Н.В., Бережна Е.П., Дорошкевич В.О. Нові підходи до розробки сучасних педагогічних досліджень // Рідна школа. – 1994. – №3-4. – С. 41-43). При кількості авторів статті більше трьох, вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів «та інші».

Так само як і статті в журналах описують статті з періодичних видань - науково-технічних та науково-методичних збірників. Різниця полягає тільки у тому, що замість номера збірника праць вказують номер його випуску (наприклад: Гамезо М.В. Психология чтения проекционных чертежей и изображений // Ученые записки МГЗПИ. – 1972. Вып. 33. – С. 32-46).

Якщо випуск (том) видання, що продовжується, має ще окрему назву, то її вказують додатково (наприклад: Моисеев Б.К. К проблеме интуиции в учебном процессе // Педагогическое воздействие на осознаваемые и неосознаваемые компоненты психики. – Пермь, 1975. – С. 29-58. (Уч. зап. Перм. пед. ин-та. – Т. 143).

Бібліографічний опис статті з енциклопедії подібний до опису статті в журналі. Назви універсальних енциклопедій дозволяється у відомостях про видання вказувати абревіатурами (приклади: Большая Советская Энциклопедия – БСЭ, Українська Радянська Енциклопедія – УРЕ тощо). Місце видання енциклопедій і назву видавництва не вказують (наприклад: Бевз Г.П. Геометрична прогресія // УРЕ. 2-ге вид. 1978, Т. 2. – С. 530).

У бібліографічному описі окремої частини книги спочатку наводять відомості про працю в цілому, а потім – про відповідну частину (наприклад: Ломов Б.Ф. Вопросы общей и педагогической психологии. – М.: Педагогика, 1991. Часть ІІІ. Педагогическая психология. Раздел 1. Научно-технический прогресс и средства умственного развития человека, С. 129-156.

Бібліографічний опис документів з мережі Інтернет: Прізвище та ініціали автора (авторів). Назва роботи. – Назва веб-сайту. – Дата розміщення / перегляду (якщо вона є). – Організація (Якщо назва організації збігається з назвою сайту, вона подається одноразово). – Дата звертання до інформації. – <URL – Електронна адреса документу>

Приклади: 1. Концепція Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки. – Міністерство освіти і науки України. – 31 березня 2006 р. – 10 квітня 2006 р. – http://www.mon.gov.ua/newstmp/31_03/2

2. Ганська А., Мельничук Н. Методичні рекомендації щодо вивчення трудового навчання у загальноосвітніх навчальних закладах у 2005 / 2006 навчальному році. – Кабінет трудового навчання та охорони праці. – 10 квітня 2006 р. – <http://www.kristti.kiev.ua/kabinet/tryd/rekom4.htm