- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу. Джерелознавство та історіографія історії України.
- •21. Організація реєстрового козацтва.
- •2. Теорії походження Давньоруської держави. Причини її виникнення.
- •3. Організація системи влади Київської Русі.
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •6. Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •5. Внутрішня політика князів Київської Русі.
- •7. Соціальна структура населення Київської Русі.
- •8. Економічний розвиток Київської Русі.
- •10. Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •9. Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва.
- •11. Відновлення Галицько-Волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького.
- •13. Утворення Великого князівства Литовського і поширення влади литовських князів на українські землі.
- •14. Організація системи влади Великого князівства Литовського.
- •15. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського
- •16. Польсько-литовські унії кінця 14 – початку 16 ст.: передумови суть та наслідки.
- •17. Люблінська унія і її політичні наслідки для України.
- •18. Релігійні відносини в Україні. Брестська унія.
- •19. Теорії походження та причини виникнення українського козацтва. Формування Запорізької Січі.
- •20. Запорізька Січ як військова і адміністративно-територіальна одиниця.
- •22. Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини 17 ст.
- •23. Хід і основні події Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •24. Входження України під протекторат Московського царства. «Березневі статті» 1654 р.
- •25. Основні напрями державної політики гетьмана і.Виговського. Причини громадянської війни.
- •26. Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби «Руїни».
- •28. Соціально-економічне та політичне становище Слобідської України в 2-й половині 17-18 ст.
- •27. Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби «Руїни».
- •29. І. Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •30. Політика обмеження автономного устрою Гетьманщини в XVIII ст. Ліквідація автономії українських земель: передумови та наслідки.
- •32. Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •31. Декабристський рух в Україні.
- •34. Україна в революції 1905-1907 pp.
- •33. Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток України в пореформений період.
- •35. Українська думська громада в Державних Думах царської Росії.
- •36. Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український національно-визвольний рух в роки війни.
- •37. Лютнева революція в Росії 1917 р. Та піднесення національно-визвольного руху в Україні. Створення Центральної Ради та її діяльність.
- •38 Гетьманат п. Скоропадського і його політика.
- •39. Директорія в Україні і її політика. Об’єднання унр і зунр.
- •40. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.
- •41. Нова економічна політика: суть, причини і наслідки.
- •42. Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.
- •43. Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •44. Колективізація в Україні: причини і наслідки.
- •45. Політика «українізації»в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •46. Початок другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •47. Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •48. Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його наслідки.
- •50. Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •51. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср по завершенню Другої світової війни.
- •52. Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України
- •53. Політика десталінізації та її наслідки
- •54. Зростання застійних явищ у політичному і соціально-економічному розвитку срср і урср
- •55. Дисидентський рух на Україні
- •58.Україна в період реформаційного курсу (др.. Пол. 1994-2004 р.Р.)
- •56. Україна на шляху до незалежності (1985—1991 рр.)
- •57. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови демократичного суспільства (з 1991-1994 р.Р.)
- •59. Конституція України (1996 р.) – основа на шляху розбудови демократичної держави.
- •60 Українська «помаранчева» революція. Сучасний розвиток України
13. Утворення Великого князівства Литовського і поширення влади литовських князів на українські землі.
У 13-15 ст.ст. ослаблені золотоординським ярмом, укр. землі стали об'єктом захоплення іноземними державами. Захоплення більшої частини укр. земель Великим Князівством Литовським (ВКЛ). Здійснення захоплення білоруських і укр. земель велося князями: Міндовгом (30-ті р. 13 ст. - 1263; фундатором Литовської держави), що захватили «Чорну Русь» (сучасну Гродненскую область Білорусії); Вітеном (1293-1316) і Гедиміном (1316-1341), що захопили велику частину білоруських земель; Ольгердом (1345 - 1377), що захватили велику частину укр. частину російських земель (від сучасних Волині до Білгородської області на сході, від Брянської області на півночі до Херсонської і Миколаївської на півдні; . Ольгердом був узятий Київ); Вітовтом (1392 - 1430), що захватив південно-укр. степ аж до Чорного моря в районі Одеси.
Причини швидкого захоплення: а) Русь була ослаблена золотоординським ярмом; б) багато князівств добровільно входили до складу Литви, намагаючись спілкою з ній убезпечити свої землі від тиску Тевтонського ордена і монголо-татарського ярма. Політика Литви на захоплених землях - укр. і білоруські землі складали 9/10 території литовської держави: а) це вносило специфіку в життя усього Великого князівства Литовського, державна мова - староруська, закони складені на основі «Російської правди» і ін.; б) В. К. Л, незважаючи на тенденції до централізації, що проявилися при Вітовту, було схоже на федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких литовський князь майже не втручався, і влада там була в руках місцевої укр. і білоруської знаті, що одержала значну автономію в справах. «Старе - не змінюємо, нове - не впроваджуємо» - такий був принцип правління литовських князів.
14. Організація системи влади Великого князівства Литовського.
Приєднавши землі Білорусі, України та частково Московської держави (Смо-ленщину), Литва перетворилася на багатонаціональну державу, де переважало не литовське, а слов'янське населення з традиційною культурою та правом (9/10 населення — українці та білоруси). Князівство стало називатися Великим князівством Литовським. Зазначені обставини вносили специфіку в його життя. Руська мова визнавалася в Литві державною, закони були складені на основі «Руської правди». Православна церква також залишалася пануючою в духовному житті литовського суспільства. Великі міста, такі як Київ та Луцьк, отримали привілеї, що забезпечили розвиток ремесел і торгівлі. Міське управління складалося з місцевих людей. Таке становище відбите в збірниках державних законів, Литовських статутах 1529 та 1566 рр.
Литовські князі ліквідували незалежність Волинського (1452 р.), Київського (1471 р.) та інших князівств. Вони перетворювалися на провінції (воєводства), де правили литовські намісники — воєводи. Значна влада в цих землях належала місцевій українській та литовській знаті. «Старе — не змінюємо, нове не впроваджуємо» — такий був принцип правління литовських князів.