6. Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.

Причини прийняття християнства: а) необхідність зміцнення феодальних відношень у ранньофеодальній державі, тому що язичництво суперечило єднанню Русі; б) прийняття єдиної з Візантією релігії зміцнювало б південні межі Русі, тому що Русь одержала б на півдні авторитетного і могутнього союзника; в) прийняття християнства сприяло підняттю міжнародного авторитету Русі, так як до 988 р. Русь в очах Європи і Візантії була «дремучей, поганською»; г) прийняття християнства сприяло б зближенню з високорозвиненої Візантією - спадкоємицею культури Древньої Греції (технології, література, мистецтво, архітектура і т.п.). Розвиток подій: а) для зміцнення великокнязівської влади Володимир проводить реформу язичества, створивши пантеон шести богів на чолі з Перуном; б) переконавшись у неспроможності язичества, як пануючої релігії феодальної держави, Володимир вирішив прийняти християнство візантійського обряду (православ'я). Щоб не потрапити при цьому у васальну залежність від Візантії, як інші, Володимир захопив Візантійську фортецю Херсонес (988 р.), і відтіля як переможець продиктував 2 умови візантійському імператору: видати за нього сестру імператора, після чого він готовий прийняти християнство; водохрещення киян мало місце на ріці Почайні в 988 році (історик 0. М. Раков називає іншу дату - 1 серпня 990 р.).

Значення прийняття християнства: а) сприяло зміцненню К. Русі як ранньофеодальної держави, підняло її міжнародний авторитет.

5. Внутрішня політика князів Київської Русі.

Рюрик - варязький ватажок, правив спочатку в Ладозі, а в 862 р., скориставшись внутрішніми міжусобицями, захопив Новгород, що викликало . значне повстання проти варягів, придушене в крові Рюриком.

Новгородський князь Олег (Віщий) (882-912) - послідовник Рюрика; отримавши в 879 р. владу від мертвого Рюрика в Новгороді, зумів об'єднати Київську і Новгородську землі (убивши князів, що правили в Києві, Аскольда і Діра).

Ігор (912-945) син Рюрика,

Величезну частину часу провів у військових походах; через величезні витрати на військові походи збільшив данину, через що був убитий древлянами в 945 р. (при спробі зібрати данину вдруге).

Ольга (945-964) - дружина Ігоря, регент при малолітньому сині Святославові; помстилася за убивство чоловіка, знищивши 5 тис. древлян і двох послів, що прибули сватати її за древлянського князя Мала; провела податкову реформу: визначила кількість данини - «уроки» і місця збору данини - «цвинтарі»; особисто прийняла християнство, піднявши авторитет К. Русі.

Святослав (964-972) - син Ігоря й Ольги,

Ввів традицію призначати князями в інші міста своїх синів (для зміцнення єдності К. Русі). Хотів перенести столицю з Києва в Переяславець на Дунаї (перехрестя торгових шляхів), але зазнав у 971 році поразка під Доростолом від візантійців, через що відмовився від претензій на дунайські землі.

У останні роки князювання Святослав проводив антихристиянський терор, намагаючись перекласти на християн провину за власні військові невдачі на Дунаї. Він мав намір знищити всіх християн і розорити і спалити їхні храми.

Володимир (980-1015) - переміг у результаті братовбивчої боротьби за княжий престол у Києві. Його основним суперником був брат Ярополк, що відрізнявся увагою до духовного життя: відновив літописання, схилявся до розширення зв'язків із більш культурними країнами Заходу, Болгарією, Візантією. Володимир узяв владу як лідер антихристиянського напряму і, створюючи систему поганського 6-божжя, руйнував храми. На південно-західній межі з печенігами побудував мережу міст-фортець. Для централізації влади в 988 році хрестився сам, а в 989:року хрестив населення Київської Русі.

Ярослав Мудрий (1019-1054) - син Володимира, будучи Новгородським князем, після смерті батька вийшов переможцем із міжусобної боротьби з братами за Київський престол. Юридично, закріпив феодальні відношення на Русі введенням збірника законів «Російська правда». Розширив права церкви і її земельні володіння. Заснував Києво-Печерський лавру і першій бібліотеці на Русі при Софійським соборі. Побудував південну оборонну лінію уздовж р. Рось для захисту від набігів кочівників. При Ярославові К. Русь досягла найвищої могутності. У той же час при ньому діяла така правова норма як кревна помста.

Володимир Мономах (1113-1125) - онук Я. Мудрого, Переяславський князь; у 1113 р., подавивши народне повстання в Києві, зайняв великокнязівський престол і зм'якшив ступінь експлуатації селян; об'єднав 3/4 території Русі, припинивши на ній усобиці. Автор «Повчання Володимира Мономаха».

Мстислав (1125-1132) - син В. Мономаха, вийшов переможцем у міжусобній боротьбі за Київський престол. Продовжив політику батька по зміцненню держави, припиненню усобиць і захисту зовнішніх меж. Після його смерті К. Русь остаточно розпадається на окремі князівства.